WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Північна війна - Реферат

Північна війна - Реферат

мав величезну як на той час армію, понад 70.000 вояків, поділених на 4 групи. Крім того, Карл чекав на допомогу Польщі, Криму, України.
Московська армія захищала шляхи на Новгород і Псков. Карл XII вирішив піти через Смоленськ або Брянськ. Проте шведи опинилися в тяжких умовах: населення, під тиском московських військ, кидало домівки і нищило всі свої запаси. Шведи голодували. 28-29 вересня Левенгаупт, який вів артилерію та обоз з 7.000 возів, був розбитий військом Петра I під Лісною, при чому шведи втратили половину війська, всю артилерію та обоз.
По суті, та поразка вирішила дальшу долю походу. Карл XII розгубився: відрізаний московськими військами від бази, він залишився без артилерії та провіанту. Тоді Карл XII вирішив іти на Лівобережну Україну.
Вступ шведських військ на територію України був страшним ударом для Мазепи, і він був змушений взяти безпосередню участь в подіях. Московське військо ввійшло на Україну так би мовити "з метою захисту українського народу". Російський головнокомандувач Меншиков з кіннотою прямував до Батурина. 24 жовтня 1708 року Мазепа з генеральною старшиною та 4.000 козаків залишили місто і 28 жовтня приєдналися до шведських військ. Мазепа засвідчив цареві свою зраду і став на оборону української нації.
Справа гетьмана ускладнювалася тим, що стиснутий з усіх боків, він не міг своєчасно підготувати української громадської думки: після закликів боротися зі шведами, не тільки селяни, а навіть старшини не знали, що шведи прийшли не як вороги, а як "визволителі". М. Грушевський писав: "Мазепа міг і мусів підняти повстання проти Москви; але він перемудрив у тім, бо не підготовив ґрунту для повстання, наперед знищив для нього всякі надії."
Перехід Мазепи до шведів застав Петра 1 в Новгород-Сіверському. Біля царя був увесь вищий склад армії - Меншиков та Шереметьєв, керівні члени уряду. Це значно
полегшувало оперативну реакцію давало можливість цареві діяти з блискавичною швидкістю. Вже 27 жовтня він видав перший маніфест до українського народу, в якому сповіщав, що Мазепа "беззвестно пропал". Він наказав негайно з'явитися старшині і полковникам на нараду, і, якщо виявиться "невірність" Мазепи, обрати нового гетьмана. 28 жовтня Петро I видав другий маніфест, в якому повідомляв про зраду Мазепи, про його мету передати "Малоросійську землю" знову під польське володіння, а церкви віддати уніатам. Себе виставляв цар, як захисника українського народу, і навіть скасував деякі податки, які Мазепа нібито наклав на свою користь.
Так розпочалася пропагандистська діяльність Петра I, яку історики ще інколи називають "війною маніфестів".
Одночасно Петро дав наказ Меншикову знищити столицю гетьманів - Батурин, де залишалося понад 23-тисячі української залоги. Маючи артилерію, запаси пороху і харчів, Батурин міг триматися довгий час, поки б не підійшли на допомогу шведи, - такий був розрахунок Мазепи.
Але оборонців зрадив полковник Іван Ніс, який показав росіянам таємний підземний хід. 2 листопада Меншиков з військом увійшов до Батурина. Місто спалили. Так учинено згідно за наказом Петра I Меншикову: "Батурин другим на пример сжечь весь".
Трагедія Батурина була тільки початком довгого ряду нещасть, що їх перенесла Україна. Терор охопив всю країну. Почалися слідства й жорстокі кари на всіх, хто був причетний чи запідозрений у причетності до справи Мазепи. Всі засоби терору, психічного і фізичного: пропаганду, обіцянки, погрози, цивільні церемонії й церковні обряди, зневагу і знущання, кари, найжорстокіші тортури і страти, меч і вогонь, - все кинула Москва в 1708 році проти гетьмана Мазепи та його однодумців, а заразом і проти всіх прагнень українського народу до волі й незалежності.
Негайно після переходу Мазепи до шведів розпочато підготовку до обрання нового гетьмана. Ще в жовтні 1708 року, коли Мазепа хворів, Петро намітив наступника йому в особі Івана Скоропадського, одного із видатних полковників і однодумців Мазепи, який користався його повною довірою. Випадково Скоропадський виявився відрізаним зі своїм полком від Мазепи і оточений московським військом. Не маючи іншого виходу, він засвідчив свою покірність Петру I. Петро не сильно довіряв Скоропадському, але іншого кандидата на гетьмана просто не мав.
Отже, Україна виявилась поділеною на дві частини: одну - меншу - окупувало шведське військо, а друга - більша - перебувала під владою гетьмана Скоропадського, фактично - Москви. Справдились побоювання Мазепи: війна перекинулась на територію України.
Непідготована заздалегідь людність зустрічала шведську армію, як взагалі зустрічають окупантів: вороже. Шведи вимагали продуктів, спорядження. Це викликало опір серед населення, а на опір шведи відповідали репресіями. Почалася протишведська партизанська боротьба. Таким чином сили шведської армії витрачалися на боротьбу з народом, на допомогу якого так розраховував Карл XII, ідучи походом в Росію. Становище Мазепи також погіршувалося. Багато старшин втекло до Петра I. Це деморалізувало рядове козацтво, що також розбігалось. Турки і татари вичікували дальшого розвитку подій і не поспішали на допомогу шведам.
Карл XII вирішив дати генеральний бій під Полтавою.
Полтава мала велике значеннядля ходу кампанії; вона стояла на схрещенні шляхів із Запоріжжя, Криму, Туреччини, Правобережної України, Дону, Московщини. Хто володів Полтавою, володів Південним Лівобережжям. Крім того в Полтаві були великі запаси харчів, спорядження, одягу, які готував ще Мазепа. Проте, Полтава визнала владу Скоропадського, і в ній стояла велика московська залога, яку Петро I поступово збільшував. Спроби взяти місто штурмом або облогою не увінчались успіхом. Карл ХП вирішив закінчити справу генеральним боєм.
Сили противників були нерівні. Петро I мав разом з українськими полками Скоропадського понад 50.000 війська і 72 гармати. Шведів було не більше 25.000, а переважна частина їх артилерії на той час вже загинула. Крім того бракувало набоїв, запаси яких лишились в Батурині. Військо було втомлене суворою зимою та безнадійністю загальної ситуації. За шведською армією не було резерву; вона відрізана від батьківщини стояла на чужій території, оточена ворожим населенням. В таких умовах тільки чудо могло врятувати шведів, і вони вірили в чудо, в щасливу зірку свого короля.
Шведська армія опинилася між двох вогнів: Полтава - з одного боку - і велика московська армія - з другого. Карл XII сподівався розпочати бій 29 червня, але дістав повідомлення, що Петро I почне наступ 28 червня. Тоді він вирішив почати бій 27-го, передавши командування генералові Реншільдові. Короля ж привезли на поле бою на ношах, оскільки напередодні він сильно поранив ногу. Війська Мазепи та запорожці не давали можливості полтавській залозі приєднатися до московської регулярної армії, і захищали шведську армію від обхідного маневру ворожих військ.
На світанку 27 червня шведи почали наступ на земляні укріплення, але здобути їх не змогли. Карл XII вирішив обійти ці укріплення - і знову зазнав невдачі. Втрати були дуже великі і це примусило шведів відступити до Будищенського лісу, щоб перешикуватись там. О 9-й годині ранку почався вирішальний бій, в якому перевага виявилась на боці московських сил. Артилерія засипала шведів дощем ядер, відповісти на який шведи не могли, і тому кинулися в рукопашний бій. Але їх спіткало нове нещастя: гарматне ядро розбило ноші Карла XII. Він знайшов у собі сили сісти верхи, але й коня під ним вбили. Король упав на землю і його винесли непритомного з бою. Це викликало серед шведів паніку. Страшним натиском та ураганним вогнем артилерії московське військо примусило їх відступити, залишивши табір та масу полонених.
За ці вісім годин перевернулася сторінка історії: сталася найбільша катастрофа в історії не тільки України, а й всієї Європи. Перемога Петра I була несподівана навіть для нього самого. На полі бою залишилося 10.000 шведів вбитими, в полон взято 3.000. Московське військо втратило вбитими та пораненими приблизно 4.500 чоловік.
Карл XII, Мазепа, кілька старшин, Гордієнко з запорожцями та рештки шведської
армії відступили на південь. 30 червня частина війська встигла переправитися на правий берег Дніпра. Решта під командою генерала Левенгаупта, здалася Меншикову. Фактично колись могутня армія Карла XII перестала існувати.
Полтавська катастрофа за словами М. Грушевського, "дала царству Російському не тільки рішучу перемогу в Східній Європі, але пхнула його на стежку імперіалізму, екстенсивної політики, нових завоювань і прилучень на цілі століття".
Для України це була колосальна трагедія. Визвольні плани були повністю і остаточно зруйновані.
21 вересня 1709 року в Бендерах, на турецькі території, Іван Мазепа помер.
Loading...

 
 

Цікаве