WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Північна війна - Реферат

Північна війна - Реферат


Реферат
на тему:
"Північна війна"
Іван Мазепа народився 1639 року, походив із знатного шляхетського роду. Дістав добру освіту в Києво-Могилянській колегії, а потім в Єзуїтській колегії у Варшаві. Після того був довгий час при дворі короля Яна Казимира. Король часто посилав його за кордон для вивчення військової справи, до Франції, Німеччини, Італії, де він мав можливість поглибити свою освіту.
У 1663 році Іван Мазепа покидає королівську службу і їде до Чигирина, де повністю присвячує себе українській справі. У 80-их роках 17 ст. стає одним із найбільш впливових діячів Лівобережжя. Офіційно він мав ранг генерального осавула, але значення і можливості Мазепи були набагато ширші. Він володів унікальною здатністю пристосовуватись до людей та обставин, мав неабиякий дипломатичний хист, що допомагало підносити престиж гетьманської держави та влади гетьмана.
Ситуація в Україні залишалася вкрай напруженою. Росія постійно порушувала домовленності 1654 р. і все більше й більше наступала на права козацтва. Україна поступово втрачала незалежність і втягувалася в політику Москви як її власна територія. На тлі зовнішніх воєн зростало в Україні соціальне та економічне напруження. Трагедія Мазепи полягала в тому, що ясно розуміючи інтереси України, він повинен був виконувати вимоги Москви в її дипломатичних та військових кампаніях. Примусова участь Мазепи в політиці царя робила його непопулярним серед козацької старшини і викликала звинувачення українського суспільства в "промосковьскій орієнтації". Люди порівнювали сучасне життя з тим, що було "під поляками" і називали Мазепу "вітчимом" України. Така опозиція старшини і суспільства зв'язувала гетьманові руки і примушувала його усамітнюватись і затаювати свої плани.
В 1702 році на Правобережжі відбувається повстання під проводом Семена Палія. Саме в цей час на Польщу наступають війська найбільшого ворога Петра I - короля Швеції Карла XII. Користуючись ситуацією, Мазепа переконує царя дозволити йому окупувати Правобережжя. Знову обидві частини Наддніпрянської України були об'єднані під булавою одного гетьмана. Мазепа придушує повстання, за згодою Петра I засилає Палія до Сибіру.
В 1700 році розгортається конфлікт між Росією та Швецією, так звана "Північна війна", що своїми наслідками стала величезною катастрофою для України, хоч причини, які викликали сутичку, були дуже далекі від інтересів нашої держави. Головною причиною війни було прагнення Росії здобути вихід до берегів Балтійського моря, що перебували тоді під контролем Швеції. Проти Швеції була створена коаліція держав, до якої входили Данія, Росія та Польща. У 1700 році данські війська ввійшли у Гольштинію, яка була в союзі зі Швецією, а польські зайняли Ліфляндію і Ригу. На допомогу їм ішли московські сили.
Але шведський король Карл XII несподівано нападає на Данію, змушуючи її вийти з коаліції і укласти мирний договір. Не знаючи про це, московські війська розпочинають облогу шведської фортеці Нарви і 19 листопада 1700 року Карл XII розбиває їх ущент. Поразка московських військ сталася настільки раптово, що українське військо, яке йшло до Нарви, навіть не встигло дійти до призначеної цілі. Воно обмежилось частковими нападами на шведські кордони і на початку 1701 року, повернулось в Україну.
Карл ХП скеровує усі свої сили на Польщу, тим самим даючи час ПетруI здійснити деякі реформи і збільшити свою армію. Наприкінці 1701 року московські і українські війська знову виступають на допомогу польським силам. З 1703 року починаються успіхи Петра I: він здобув Нотебурґ і Ніеншанц, де заснував Петропавлівську фортецю - майбутній Санкт-Петербург.
За цей час Карл XII встигає окупувати значну частину Польщі. Серед польських магнатів почалася паніка: одні підтримали короля Авґуста II, інші перейшли на бік Швеції і обрали в 1704 році на королівський престол Станіслава Лещинського. Польща поділилася на дві ворожі частини. Москва, а відповідно й Україна на чолі з гетьманом підтримали Августа II.
Ця війна, нічого не даючи Україні, коштувала багато сил. Крім того, що гинули люди, Петро I будував багато укріплень, що важким тягарем лягало на українське населення. Завдавали шкоди йому і постійні переходи московських військ, які вимагали харчів, сорядження, коней, волів тощо. Петро I не рахувався з військовим укладом України: часто українські частини мусили наступати під командою московських начальників, а не гетьмана. В Москві виникали думки взагалі скасувати козацькі порядки і навіть віддати Україну князю Меншикову.
Україна опинилася між двох вогнів, і хто б із противників не переміг - український народ втрачав свою державу. В разі перемоги Петра I й Авґуста П - безперечно, Україну поділили б між Польщею і Москвою. В разі ж перемоги Карла XII і Станіслава Лещинського - вся Україна, як союзник Москви, опинилася б під владою Польщі. В обох випадках годі було сподіватися, що вона збереже навіть автономію. Тож якби Україна й надалі нічого не міняла у своїх відносинах з Москвою, ситуація обернулася б трагедією. Єдиним шляхом порятунку було визволення з-під московської влади ще до закінчення війни й укладення сепаратного мирного договору.
Про це думав Мазепа, думали й інші представники старшини. В зв'язку з тим виникли дві концепції, які мали багатьох прихильників серед: перша - створення Великого Князівства Руського у федерації з Річчю Посполитою; друга - союз з Кримом і Туреччиною для боротьби за незалежність Української держави. Мазепа по суті не був противником жодної з цих концепцій але водночас і не вірив у можливість існування навіть фікції "Великого Князівства Руського". Плани його були ширші: він хотів створити незалежне "особое княжеше".
Не втаємничуючи нікого зі старшини, за винятком генерального писаря П.Орлика, Мазепа, всупереч вимогам Петра, розпочав переговори з королем Станіславом Лещинським. Переговори завершилися формальною угодою, за якою Україна, як велике князівство, входила б до складу Речі Посполитої. Проте цей договір з Польщею залишався лише дипломатичним інструментом, вигідним для Мазепи. Головна увага гетьмана була скерована на союз зі Швецією.
Альтранштадтський мир, внаслідок якого Август зрікся престолу і Польща розірвала союз з Москвою, розв'язав руки Карлові XII і дав змогу розпочати похід на Москву.
У складному вузлі подій, які насувалися на Україну в 1705-1706 роках, був ще один добре засекречений партнер. Це значна група московського дворянства, опозиційного політиці Петра I. Довгий час панувала думка, що та група складалася з, так би мовити, "старовірів", людей-прихильників до старої Москви, реакціонерів, противників реформ Петра I. Проте зараз вже зрозуміло, що серед тієї опозиції було чимало людей з європейською освітою, які своїми поглядами далеко випереджали царя. З такими людьми Мазепа мав давні дружні зв'язки. І вони, в свою чергу, високо цінували Мазепу, ставилися прихильно до його намагань звільнити Україну. На цю опозицію розраховував і Карл XII, який хотівскинути Петра I з престолу. Відносини Мазепи зі шведами пожвавилися у 1706 році. Тоді ж була укладена таємна угода між Швецією і Україною: "Україна має бути вільною державою, Українським князівством; Мазепа - довічним князем, або гетьманом. Після його смерті стани мають обрати наступника; Король шведський захищатиме Україну від ворогів."
В цей час Мазепа старається забезпечити Україні допомогу збоку Криму, Туреччини, Молдавії, Валахії, православних патріархів Сходу."
Справу Мазепи гальмували і примушували до конспірації настрої старшини. Хоч незадоволення політикою Петра I було загальне, в колах старшини зростало також незадоволення політикою Мазепи, його прагненням до абсолютизму. Час від часу до Москви приходили доноси на Мазепу, при чому душею акцій старшини проти гетьмана був Василь Кочубей, генеральний писар. На початку 1708 року Кочубей і Полтавський полковник Іскра повідомили Петра про таємні відносини Мазепи з Польщею. Почалося слідство. Мазепа давав можливість Кочубеєві та Іскрі втекти до Криму, але вони не захотіли, сподіваючись довести Петрові зраду гетьмана. Петро їм не повірив, і після страшних тортур Кочубея та Іскру страчено в липні 1708 року.
Ця подія мала величезне значення для майбутнього. Хоч Петро І і виявив свою повну довіру Мазепі, гетьман не міг почувати себе спокійним. Він відкрив частині старшини свої плани розірвати відносини з Москвою.
Становище ставало дедалі більш загрозливим: Україна заповнена московським військом. Серед старшини немає єдності. Вибухають селянські й козацькі заколоти, що їх викликали здирства московських воєвод, тяжка війна, будівельні та земляні роботи.
Нещасливий збіг обставин вирішив справу України. Карл XII прийняв рішення іти на Москву, щоб скинути Петра I. Він
Loading...

 
 

Цікаве