WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Ліквідації Запорізької Січі - Реферат

Ліквідації Запорізької Січі - Реферат

проханням до Петра 1 дозволити провести вибори нового гетьмана, а тимчасово уповноважила Чернігівського полковника Павла Полуботка перебрати правління на себе. Так постали два уряди: Генеральна Військова Канцелярія з наказним гетьманом Полуботком та Малоросійська Колегія на чолі з Вельяміновим. Між ними почалося жорсткепротистояння. Енергійний Полуботок розгорнув активну діяльність, спрямовану на послаблення впливу та повноважень Малоросійської колегії. Це обурило Петра I, Полуботок та його старшина були заарештовані і піддані репресіям. В Україні все затихло, пригнічене терором. Правила Малоросійська Колегія разом зі слухняною старшиною. Колегія наклала нові податки на землевласників України, в тому числі й на Меншикова, який володів величезними маєтками і цілими містами. Меншиков перетворився на злісного ворога Малоросійської Колегії. У 1727 році після смерті Катерини I престол перейшов до неповнолітнього Петра II, за якого фактично правив Меншиков. Негайно скасовано податки, накладені Малоросійською Колегією, відкликано Вельямінова до Петербургу і дозволено обрати гетьмана. Малоросійську Колегію ліквідовано. Справи України передано з Сенату до Колегії Закордонних Справ.
1-го жовтня 1727 року в Глухові гетьманом обрали Данила Апостола. 22 серпня 1728 року Данило Апостол у відповідь на прохання затвердити "статті" одержав натомість "Решительные пункты", в яких зовсім не згадується про договір України з російським урядом; вони мають форму "указу" царського уряду гетьманові. В цілому на статейні пункти Данила Апостола, витримані в дусі оборони української автономної державності, Москва відповіла цілою системою обмежень і ударом саме по український державності. В деяких питаннях становище гетьмана Апостола стало гіршим навіть ніж те, яке займав Скоропадський. У військовому відношенні гетьман тепер підлягав князеві М.Голіцину (раніше тільки цареві). Обрання гетьмана могло бути проведене лише за згодою царя; Генеральний Суд перетворено на колегіальну установу, в якій засідали троє українців та троє росіян, а головним суддею став не гетьман, а цар. Тяжким ударом було призначення окремого фінансового управління - "канцелярії зборів", з двома підскарбіями, росіянином і українцем, що послаблювало фінансові прероґативи гетьмана. Полковників та генеральну старшину призначав царський уряд. За гетьманом стежили, про кожний його крок
доносили урядові. Він фактично був позбавлений права вести приватну кореспонденцію з закордоном.
Після смерті Данила Апостола нового гетьмана обирати заборонили, натомість до влади прийшов так званий Гетьманський уряд, який формально складався з 3 українців і 3 росіян, та все ж усім заправляв російський князь Шаховськой. Гетьманський уряд продовжив справу Малоросійської Колегії і всіляко обмежував права України й українців.
У 1746 році за сприяння королева Єлисавета дозволила обрати нового гетьмана. Обрання відбулося в Глухові з додержанням усіх стародавніх традицій і великою урочистістю. Тут варто зауважити один цікавий факт. Хоча останні гетьмани і були нав'язані російським урядом, та Скоропадський і Апостол, могли бути обрані й без російського примусу, бо обидва були визначними полковниками добре відомими в Україні. Кирило Розумовський завдячував своє "одноголосне" обрання лише царициній ласці, бо ніхто в Україні, крім хіба що односільчан, не знав цього 22-х річного юнака, який до 15-ти років жив життям звичайного сільського хлопця в селі Лемеші.
Кирило Розумовський з самого початку свого правління добивався від російського уряду привернення Україні прав, які втратила вона після Мазепи. Дечого йому пощастило добитись, але більшість заходів так і не увінчались успіхом.
У 1761 році померла цариця Єлисавета, після того недовгий час правив її племінник Петро III, якого в через рік скинули з престолу і вбили. До влади прийшла його жінка, німецька принцеса Катерина II. Вона послідовно провадила у життя принцип централізації влади і поспішала скасувати автономію окремих народів, що входили до складу Російської імперії. Першим мало бути, на її думку, скасовано гетьманство.
У таємній інструкції князеві О. Вяземському Катерина II писала: "Малоросія, Ліфляндія, Фінляндія - провінції, які правляться дарованими їм привілеями; порушити ці привілеї відразу було б незручно, але не можна й вважати ці провінції за чужі; поводитися з ними, як з чужими землями, була б явна дурниця. Тому треба б лагіднішими способами привести до змосковлення цих земель." Це була програма Катерини II, якою вона керувалася.
Наприкінці 1763 року Катерина II викликала Розумовського до Петербургу і поставила йому вимогу "добровільно" зректися гетьманства, що він і зробив. У 1764 році проголошено маніфест, в якому повідомлялося, що Кирило Розумовський добровільно зрікся свого посту задля "користі" народу. В Україні втретє відновлювалася Малоросійська Колегія з генерал-губернатором на чолі, ним став Румянцев. Третя Малоросійська Колегія складалася з восьми членів: чотирьох українців і чотирьох росіян. Згідно з загальною інструкцією Румянцев мусів пильнувати, щоб не відчувалося різниці між росіянами та українцями, і взагалі вживати всіх заходів, щоб затерти між ними національну різницю. Румянцев одержав від цариці таємну інструкцію, в якій наказано обережно, але систематично нищити українські національні права та вольності і поступово готувати населення до загальноросійського ладу. Фактично вся влада була зосереджена в руках президента Колегії.
В 1769 Росія розпочала війну з Туреччиною. Бойові дії велися досить успішно, імперія отримала нові землі на півдні. Найбільше значення мало те, що Кримське ханство було проголошене незалежним від Туреччини і перестало служити для неї плацдармом у війнах з Росією. Таким чином і без того слабке Запоріжжя опинилося в оточенні Російських володінь і остаточно втратило своє мілітарне значення. Оскільки ж Запоріжжя перешкоджало і торговельним планам Росії, які виникали у зв'язку з опануванням частини чорноморського узбережжя, 1775 року Катерина віддає наказ знищити Запорізьку Січ, а належні їй землі включити в межі нових губерній.
Знищення Запоріжжя було для України страшною катастрофою, яка перегорнула ще одну сторінку в її соціальній та економічній історії, спричинивши глибоку травму в психології народу. Запоріжжя було останньою твердинею українських традицій, української державності. У 1781 році у зв'язку з адміністративною реорганізацією всієї імперії на Лівобережжі було скасовано його традиційні 10 полків. Натомість засновувалися три намісництва: Київське, Чернігівське й Новгород-Сіверське. Україну зрівняно з іншими частинами Російської імперії.
Loading...

 
 

Цікаве