WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Ліквідації Запорізької Січі - Реферат

Ліквідації Запорізької Січі - Реферат


Реферат
на тему:
"Ліквідації Запорізької Січі"
В березні 1709 року Запорізька Рада вислала до Мазепи та Карла XII делегацію. З королем був підписаний договір, за яким Запоріжжя пристало до шведсько - українського союзу, а він зобов'язався не укладати миру з Москвою, поки не визволить Україну та Запоріжжя з-під московської влади. Це був тимчасовий тріумф політики Мазепи. Відповіддю на приєднання запорожців з кошовим Гордієнком до Мазепи було знищення Запоріжжя.
На початку березня 1709 року, за наказом Москви, прибули до Запоріжжя козаки з полку Данила Апостола і почали провадити агітацію проти Гордієнка. Але місія їх не вдалася і вони ледве втекли. Тоді на початку квітня 1709 року з'явилось на Січ російське військо під командою полковника П. Яковлева і Галагана. Січові будинки спалили, забрали артилерію і амуніцію. Зруйновано також Переволочну, запорізьку фортецю над Дніпром біля гирла Ворскли. Після того російське військо спустилося Дніпром вниз і там хапало й нищило запорожців, що пішли на промисли, не знаючи навіть про події на Україні. В Москві тріумфально відзначали знищення "розбійницького гнізда".
Жорстоке зруйнування Запоріжжя викликає різні спроби пояснити його мотиви. У всякому разі, не можна казати про потребу знищення Січі та загального вимордування запорожців включно з промисловцями у Дніпрових плавнях, знущання з похованих покійників. Масово вигублено тих запорожців, що з тих або інших причин не пішли з Гордієнком до Мазепи.'" Пішли з ним тільки 8.000 чоловік, решта не поділяла його ставлення до Мазепи і не пішла; і якраз вони й загинули. Причина була інша: Запоріжжя було головним джерелом, осередком вільнолюбних прагнень українського козацтва, і Петро використав нагоду, щоб знищити цього найстрашнішого ворога. Сповнилися передбачення запорожців - що коли росіяни виженуть запорозьке військо з Січі, то "на вічні часи всі українські люди будуть Москві невільниками, чого давно держава Московська бажає"."
Як уже сказано, негайно після того, коли Петро I дізнався про перехід Мазепи до Карла ХП, він наказав обрати нового гетьмана. Вибір його зупинився на Скоропадському. Це був один із найвидатніших полковників часів Мазепи, його щирий однодумець. Навіть обраний гетьманом, він ніколи не називав Мазепу "зрадником", як було прийнято в офіційній мові, а уживав назву "бувший гетьман". Гетьманування Скоропадського припало на період швидкого зростання могутності Московської держави, яка офіційно перетворилася в Російську імперію, і приниження Української держави.
Ось цитата з одного із робочих листів князя Голіцина. Лист подає політичну програму російського уряду супроти України. "Задля нашої безпеки, - писав треба насамперед посіяти незгоду між полковниками і гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не має такої влади, як Мазепа, то, сподіваюсь, буде приходити з доносами. Треба, щоб у всіх полках були полковники, незгодні з гетьманом; якщо між гетьманом і полковниками не буде згоди, то всі їхні справи будуть нам відкриті".
Згідно з традицією Скоропадський після обрання звернувся до Петра I з проханням затвердити "статті". Цар відмовився, посилаючись на воєнні обставини. Після полтавської катастрофи Скоропадський знову звернувся до Петра з проханням підтвердити права та вольносгі України і ще з такими проханнями: 1) щоб українські козаки в містах залишалися під командою своєї старшини, а не московських офіцерів; Петро відмовив; 2) щоб повернули Україні гармати, що їх взято в Батурині, - відмовлено; 3) щоб московські воєводи не втручалися у внутрішнє управління України, - Петро обіцяв, що накаже воєводам "не интересоваться" внутрішніми справами країни; Підсумок того всього був такий: "український народ з ласки царя має стільки вольностей, як ні один народ на світі"."
Петро I призначив стольника Ізмайлова і дав йому дві інструкції - таємну і явну. В таємній інструкції наказував міністрові-резидентові стежити за гетьманом, прислухатися до розмов старшин та козаків і про все доносити. Гетьманську столицю перенесено до Глухова, на самий кордон з Російською Імперією.
Петро вживав усіх заходів, щоб ослабити Україну. Десятки тисяч людей виряджалися на спорудження фортець, копання каналів біля Ладозького озера. Кожного року, на місце померлих, покалічених козаків, висилали нових - і знову тисячі їх умирали з холоду, голоду та епідемій.
Поки козаки на роботах, їхнє господарство руйнувалося: йшла реквізіція коней, волів, збіжжя; по селах стояли російські полки на повному утриманні населення. Внаслідок такої політики Україна за 20 років після смерті Мазепи збідніла настільки, що це стали помічати навіть московські воєводи, які перекидали один на одного відповідальність за збитки. Ця політика мала й моральний наслідок: протягом 20 років до козаків ставились як до звичайних чорноробів. Їх козацький, військовий дух почав підупадати.
Торговельні інтереси наприкінці XVII і на початку XVIII ст. зв'язували Україну в основному з Польщею, Німеччиною та Туреччиною, а не з Росією. Петро I вирішив спрямувати українську торгівлю на Московщину, з 1701 року лише туди наказано було вивозити деякі продукти; 1711 р., коли завоювали Ригу, дозволено вивозити продукти до Риги; 1714 додано дозвіл вивозити ще й до Петербургу. Всі ці обмеження дуже гальмували експорт. Ще гірше було з імпортом: Петро примушував купувати певні товари лише на російських фабриках і забороняв ввозити їх з-за кордону. До цього треба додати регламентацію торговельних шляхів, якими треба було везти товари, і тяжку митну політику. Все це ускладнювало і без того тяжке економічне становище України.
Деморалізація дедалі більше охоплювала вищі верстви суспільства. Гетьман втрачав свій авторитет, і вже не тільки чужинці, але й українці, звертались до московських бояр і брудними шляхами здобували вигідні посади і маєтки. Гетьман не почував себе в силах вести з ними боротьбу. Російське начальство охоче приймало скарги на українську старшину та на самого гетьмана, а Петро I грав роль захисника гнобленого старшиною народу.
У 1722 році засновано Малоросійську Колегію із шістьох московських старшин з президентом Вельяміновим на чолі. Вона мала приймати від населення скарги на українські суди, контролювати фінанси, стежити за діяльністю старшини. У грамоті до українського народу Петро I заявив, що Малоросійську Колегію засновано для того, щоб "народ український не був ні від кого обтяжений - ані неправими судами, ані утисками старшин". Таким чином Малоросійська Колегія позбавляла гетьмана навіть тієї влади, яка йому залишалася.
Після смерті Скоропадського старшина звернулася з
Loading...

 
 

Цікаве