WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Львівські шляхи - Реферат

Львівські шляхи - Реферат


Реферат
на тему:
Львівські шляхи
Гарне є місто Львів, але воно було б ще краще, якби через Львів поміж його романтично оформлені горби перепливала якась більша, до того сплавна ріка, як наприклад у Києві в підніжжі Печерської Лаври і Володимирської гірки широкий Дніпро, або біля Замкової гори в Галичі бистро пливучий Дністер. Але ріки не лише додають містам краси та свіжости. Вони є природними, найдохіднішими і найдешевшими торговельними шляхами. Недостача такої ріки є без сумніву від'ємною сторінкою положення Львова. Але наше місто все таки заняло від непам'ятних часів комунікаційне ключеве становище, хоча чисто сухопутне.
Через Львів проходили і перехрещувались вже у старовині головні шляхи: із заходу через Краків і Перемишль на схід до Києва т. зв. "Чорний шлях", а з півдня через Карпати шляхи з Угорщини і Волощини на північ до янтарської Балтики. Історична дорога із заходу через Львів на схід є просліджена; вела вона через Перемишль, Мостиська, Вишню, Городок, Рудно і так званим краківським шляхом переходила попри львівську Святоюрську Гору і кінчалась у стін костела св.Марії Сніжної, або через краківську браму і краківською кулицею на "квадратовий" ринок нового Львова.
Звідсіля виходив шлях у східньому напрямі через дільницю Личаків, Винники, Глиняни, Золочів, Зборів на Поділля. З півдня вели до Львова два шляхи, які також просліджені, один т. зв. волоський шлях, що вів через Ясси, Коломию, Галич на Львів і тут Зеленою вулицею входив до середини міста, і другий так званий угорcький шлях, що вів через Лавочне, Славсько, Стрий на стрийську рогачку до міста; оба ці шляхи вели до старого Львова через галицьку браму.
Натомість північний шлях насуває багато неясностей. А дорога ця була ж для Галицько-Волинської Держави дуже важна, бо ж туди вів шлях із Галича і Львова до улюбленого Данилом Холма й до Дорогичина, де Данило в грудні 1253 р. коронувався на короля. Куди вона вела?
Завернім до згадуваного вже Львівсько-Томашівського Розточчя. Львів, як відомо, оснований в ХІІІ ст.; отже історично взявши, місцевість та є пізнішого походження, як усі інші в тій околиці місцевості, яких назви кінчаються на -ів. На терені гористого Розточчя між Львовом а Глинськом згл. Жовквою (ця заложена щойно в XVIII ст. польським гетьманом Жовкевським, над рікою Свинею біля первісної оселі Винники) є виразні сліди трьох щодо часу по собі наступаючих наверствувань заселення цих околиць. І так, якщо Голосько, первісна назва Головсько (тобто головне місто), є справді назвою попередника історичного Львова ще з V-VI ст. по Христі з часів т. зв. слов'яно-антської держави), то інші місцевості на тім терені, яких назви закінчені на -о, -е, -тин, -а як Рокитно, Яснище, Мокротин, Сварява, Глинсько належать до тої самої категорії поселень і того ж часу. Ці вище вичислені місцевости лежать вправді на гористому, але між двома головними ланцюгами "розтоцьких" гір втиненому, сухому шляху, який до нині веде від Голоська прямо на північ до Глинська. І тією саме дорогою, а не іншою міг провадити торговельний шлях із Львова до Холма і дальше на Волинь. У Глинську мабуть розщіплявся він на два шляхи: один із Глинська на Замостя, а другий згинався з Глинська на Боянець і вів через Мости над Ратою, через Белз, Сокаль до Києва. Це був би отже найстарший шлях зі Львова на північ.
По обох розгалужених узбіччях "Розточчя" не було догідного місця на переведення із Львова вигіднішого торговельного і комунікаційного шляху на північ, бо по західній стороні "Розточчя" був болотнистий терен допливів ріки Верещиці, а по східній стороні тягнувся хвилясто розчленований терен, перерізаний у східньому напрямі горбами і долинами, якими спливали у східнім напрямі обильні води із скелистого і лісистого "Розточчя" і вливалися опісля до Полтви. На тих горбах, але тісно у стіп східнього пасма "Розточчя", слідна друга поселенча полоса, де можна було управляти рілю і живитися ще з ловецтва; ті оселі носять назви закінчені на: -ичі, -їчі, -ці, -ки, -хи, а саме Брюховичі, Грибовичі, Зарудці, Мервичі, Надіїчі, Зіболки, Передриміхи, Перемивки і назви цих місцевостей вказують на 9-10 вік по Христі. Через ці села не міг провадити із-за недогідности терену який небудь одноцілий шлях з півдня на північ, лише, щонайбільше можна було їх в'язати поодиноко окремими дорогами, так би мовити поперечними, зі сходу на захід з головним шляхом Головсько-Рокитно-Мокротин-Глинсько.
Але є ще третя посесенча полоса по східній стороні "Розточчя", що тягнеться паралельно до попередньої - але дальше висунена на схід від "Розточчя" з оселями Малехів (стара назва Малешків), Зашків, Дорошів Великий і Малий (стара назва Дорогошів), Куликів, Сулимів, Звертів, Артасів, отже всіх їх назви закінчені на -ів і свідчать про ХІІІ вік постання цих місцевин, як і Львів. І якщо Львів був оборонним городом князя Лева Даниловича, так і ці вище вичислені місцевости мусіли бути подібними укріпленими оселями якогось боярина Мелешка, Зашка, Дорогоша, Кулика, Сулими і т. п. Оборонні т. зв. "стовпи" побудовані на язиковато закінчених горбах схінього підніжжя Львівсько-Томашівського Розточчя могли бути оборонними станицями старого торговельного і військово-стратегічного воєнного шляху із Львова до Холма та ще дальше на північ; їх завданням було боронити цього воєнного шляху перед східніми кочовиками, татарськими ордами та всякого роду "ізгоями"; із тих кріпостей найсильніший, без сумніву, був "стовп" Кулика, бо він був з трьох сторін облитий широкими ставами, а шийка його зі заходу, була перекопана, наповнена водою і через це цілий Куликів город був островом, його замок був побудований на окремо стоячім острові). Куликів мав догідний обсерваційний пункт на своїй 353 м високій горі "Червоний Камінь", який ще і в Першій світовій війні в серпні 1914 р. служив австрійцям за обсерваційний пункт в сторону північного низу (120 м понад поземом моря) і і східню хвилясту рівнину, звідкіля надходила російська армія. Попри "Червоний Камінь" вів через Мервичі прямий шлях до Мокротина, де якраз була головна станиця на шляху Львів (головсько) до Глинська і до Холму.
Коли взяти під увагу теперішній головний шлях зі Львова на північ, який веде із Старого Ринку, через Жовківську вулицю, а дальше горбковатим тереном по східній стороні Розточчя, якраз через місцевості Малехів, Дорошів, Куликів, Смереків, Жовкву, де він розділюється на два шляхи: а) Жовква-Рава-Белзець і на б) Жовква-Мости-Сокаль-Володимир то можна припускати, що цей, за австрійських уже часів побудований, так зв. цісарський гостинець, був положений на якімсь давнішнім, може й Даниловім шляху. Коли Лев Данилович зробив Львів своєю столицею, то подбати мусів і про догіднішу дорогу на північ. Щоб таку дорогу провести, треба було спускати води, сушити болота, гатити греблі, будувати мости і так злучити всі свої, на північ від Львова побудовані, "товпи" однією догідною дорогою, яка вела паралельно до старого шляху Голосько-Глинсько. Це був би отжельвівсько-холмсько-волинський шлях.
До княжого Львова вели дві брами: з півдня на торговий базар, нині Старий Ринок, куди в'їжджалось з галицького, з краківського, з глинянського і покутського шляхів; де була друга брама, по північній стороні города, трудно окреслити; можливо там, де до війни були вулиця і костел св.Мартина, отже за цервкою св.П'ятниць. Також отверте є питання, куди вів шлях з міста дальше, чи через татарську дільницю в напрямі пізнішої жовківської рогачки, фабрики горівок Бачевського і через Полтву на Збоїська, чи через вірменську дільницю, тобто пізніше Замарстинівську вулицю, прямо на Голосько, а звідтяля або на північ на давній шлях у напрямі на Рокитно, або на схід через Збойська на Малехів і Куликів.
Пізніший Львів, що постав під польською окупацією після упадку Галицько-Волинської Держави, цей укріплений "urbs quadrata", мав дві брами і дві фіртки. "Краківська" брама була з північної, а "галицька" брама з південної сторони, а фіртки були одна біля костела Єзуїтів із західньої сторони і друга біля Успенської (Волоської) церкви зі східньої сторони.
Львів, що розрісся за австрійських часів і в першій половині ХІХ віку розвалив в середмісті свої вали й укріплення, мав до Першої світової війни шість рогачок, тобто в'їздових брам, і дві акцизові фіртки; через ці брами вели з різних напрямків до міста 10 краєвих доріг, що стояли під зарядом комунікаційного відділу Краєвого Виділу. А рогачками цими були: городецька, стрийська, зелена, личаківська, жовківська і янівська, а акцизові фіртки, тобто менші в'їздові брами, які не мали сполучення з краєвими шляхами, були при кінці вул.Софії і Замарстинівської вул.
З міста
Loading...

 
 

Цікаве