WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Укріплене місто-резиденція Жовква - Реферат

Укріплене місто-резиденція Жовква - Реферат

центру, було споруджено мармуровий фонтан восьмигранної форми. Між терасами існувала поперечна алея, яка замикалась двома альтанками. На нижній терасі, відділеній від верхньої кам'яною балюстрадою, було закладено два великих квіткових партери. Поза парком (по його осі) над ставом, у напрямку до звіринця, було влаштовано поміст на дерев'яних палях, на якому (посередині ставу) було споруджено два павільйони лазень з фонтаном між ними.
У 1672 році, за повелінням турецького султана Мухамеда ІV, об'єднані 340-тисячні турецько-козацько-татарські війська під командуванням татарського вождя Нуреддіна захопили неприступну прикордонну польську фортецю Кам'янець-Подільський, яку турки відразу перетворили на важливий і зручний плацдарм для подальших нападів на европейські держави. Як наслідок - у всіх містах Речі Посполитої терміново проводяться роботи з посилення міських фортифікацій. Відлуння цих подій маємо у згадці про насипання валів побіля міських мурів Жовкви, датованій 23 червня 1677 року: за це робітникам щоденно виплачували по 18 грошів з королівської казни [1, с. 46]. У цей період жовківські брами втратили своє військове призначення і після перебудови набули репрезентативного характеру. До нашого часу в автентичному стані дійшла лише Звіринецька брама. (У 1960-х роках Глинську браму було розібрано у зв'язку з тим, що вона заважала руху совєтської бронетехніки. Пізніше, старанням Товариства охорони пам'яток історії та культури, Глинську браму відбудували за проєктом інституту "Укрзахідпроєктреставрація") [10, с. 54].
З 1692 до 1699 року на південь від Туринецької брами споруджено оборонну синагогу, квадратну у плані, з бійничками, розміщеними у рівні аттикового поясу. Синагога не мала серйозного мілітарного значення, а була лише локальним укріпленим осередком єврейської общини. До нашого часу синагога дійшла з невеликою двоповерховою прибудовою у західній частині.
З грудня 1706 до квітня 1707 року жовківський замок був тимчасовою резиденцією російського царя Петра I [11, с. 25].
У 1740 році Жовква перейшла у власність Міхала Казимира Радзивіла. За його безпосереднім розпорядженням, у 1741-1742 роках під керівництвом будівничого Антоніо Кастеллі у південно-західному корпусі замку було продовжено двоярусну галерею з обох сторін, перебудовано центральний вхід та влаштовано величні зовнішні сходи з восьмиколонним портиком йонічного ордеру, завершеним багато декорованим фронтоном. Пізніше портик і сходові марші було прикрашено скульптурами литовських і польських коронних гетьманів [12, с. 108].
Хоча за Міхала Казимира Радзивіла активних робіт при міських укріпленнях не зафіксовано, згадка 1753 року дає інформацію про купівлю у Львові великої кількості артилерії для власних потреб [13, с. 136]. Ймовірно, львівські гармати були використані для посилення артилерійського парку Жовкви.
Далі жовківські укріплення не зазнають прогресивних змін. Здійснюються лише поодинокі ремонти, добудови та руйнація. У 1787 році - Жовкву частково продано, але міські мури визнано власністю магістрату. Жовківський замок купив Адам Юзефович (з того часу розпочалась руйнація замку), цього-таки року стали розбирати міські мури [1, с. 80].
У кінці XVIII ст. кардинально змінилась політично-територіальна карта Європи; після першого поділу Польщі у 1772 році низка територій, раніше загарбаних Польською Короною (а серед них - і частина Східної Галичини) потрапили під владу Австро-Угорщини. У результаті третього розподілу Польщі 1794 року Австрійська Імперія приєднала до своїх територій Західну Галичину. Пізніше, згідно з "Заключним актом" Віденського конгресу 1815 року, територія Галичини "назавжди" залишилась за Австрією [14, с. 499-500].
Слід завважити, що в кінці XVIII ст. нова стратегія повного розгрому противника на його території, захоплення не окремих міст-фортець, а всієї держави, спричинила розробку нових тактичних основ ведення воєнних дій. Окрема фортеця, з її ускладненим бойовим полем, розрахованим на дальність ураження артилерійським вогнем, стає анахронізмом. Як приклад - твердині в Антверпені та Мобежі, які мали більші гарнізони і більше гармат, ніж армії, що на них наступали, було захоплено без особливих зусиль [15, с. 24]. Тому в кінці XVIII ст. оборонні укріплення Жовкви (та Львівського передмістя м. Жовкви) втратили своє оборонне значення. Спочатку руйнуються бастіонові укріплення середмістя та передміські вали з парканами. Звільнена територія інтенсивно використовується [1, с. 88]. Пізніше, у 1787 році, розпочали тотальний демонтаж стін та башт [4, с. 148], хоча деякі фрагменти цих укріплень збереглись до нашого часу. У 1834 році розібрано Львівську браму (сильно пошкоджену пожежею 1833 року), а до оборонних мурів прибудовано нові будинки [1, с. 51].
У замку станом на 1847 рік зафіксовано зміну фронтона над портиком на похилий дах, а дахове покриття з мідної бляхи замінено на ґонт. У 1887 році власником замку став Артур Ґлодовський. Спочатку він продав усе, що було в замку, пізніше (1858 року) з метою розпродажу будівельного матеріалу за його наказом було розібрано замкову каплицю, аркади, головні сходи, портик зі скульптурами і південно-західну наріжну башту (до першого ярусу). Загальну картину руйнації Жовківського замку доповнила пожежа 1915 року [4, с. 25]. На жаль, до нашого часу замок не зберіг свого первісного неприступного вигляду через зміни і перебудови, які вносив кожен із власників, як також своєї краси і багатства - внаслідок численних пограбувань і руйнацій.
Відтоді минуло багато часу. У ХХ ст. декілька разів змінювалось підданство Жовкви, місто пережило дві світових війни. До нашого часу дивом зберігся замок та невеличкі фрагменти потужних міських укріплень Жовкви, які, будучи свідками славетних подій історії нашогокраю, є важливим аспектом національної спадщини України.
Література
1. Baroncz S. Pamiatki miasta Zolkwi. - Lwow 1852. - 139 s.
2. Бевз М. Жовква - ренесансне ідеальне місто. Українська реалізація концептуальної схеми П'єтро Катанео // Історична, мистецька, архітектурна спадщина Жовкви. Проблеми охорони, реставрації, використання/ Збірник матеріалів українсько-польського науково-практичного семінару. - Жовква, Львів, 1998. - С. 36-43.
3. Niedzwiecki Nikolaj. Z Przeszlosci Zolkwi. - Lwow 1908. - 73 s.
4. Osinski M. Zamek w Zolkwi. - Lwow 1933. - 143 s.
5. Aftanazi R. Materialy do dziejow rezydencji. - Warszawa 1990. - T. VIIa. - 696 s.
6. Шевальє П'єр. Історія війни козаків проти Польщі. - Київ 1993. - 222 с.
7. В. Великий, В. Голяк, М. Ковальчук, М. Литвин, К. Науменко. Жовківщина: Історичний нарис. - Жовква-Львів-Балтимор: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Земляцьке об'єднання "Жовківщина", 1994. - Т. 1. - 326 с.
8. Грушевський М. Історія України-Руси. Хмельниччина в розцвіті (1648-1650). - Київ 1995. - Т.VIII. ч. 3. - 288 с.
9. Сварник І. Україна очима іноземця. Ульріх фон Вердум. Щоденник подорожі, яку я здійснив у роки 1670, 1671, 1672 ... через королівство польське ...// Жовтень. - 1983. - №9 (467) - С. 84-100.
10. Памятники архитектуры и градостроительства Украинской ССР. - Київ, 1985. - Т.3. - Львовская область.
11. Каліка Я. Ф., Яремич Г. Р. Нестеров: Путівник. - Львів 1990. - 125 с.
12. Ковальчик Є. Святиня слави роду Радзивиллів у замку в Жовкві. // Історична, мистецька, архітектурна спадщина Жовкви. Проблеми охорони, реставрації, використання / Збірник матеріалів українсько-польського науково-практичного семінару. - Жовква, Львів, 1998. - С. 106-113.
Loading...

 
 

Цікаве