WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Укріплене місто-резиденція Жовква - Реферат

Укріплене місто-резиденція Жовква - Реферат


Реферат
на тему:
Укріплене місто-резиденція Жовква
У кінці XVI ст. на західноукраїнських землях, загарбаних Польською Короною, на території поселення Винники постала чудова перлина європейського ренесансу - укріплене місто-резиденція Жовква.
Один із наймогутніших польських шляхтичів, канцлер, гетьман військ коронних Станіслав Жолкевський (1547-1620 рр.) - апологет католицизму, успішний полководець і далекоглядний політик, вихований у традиціях ренесансу, у листі до дружини писав: "Наступають щоразу страхітливіші небезпеки. Це і спонукало мене, насамперед, збудувати свій замок і закласти містечко..." [1, с. 13].
На думку С. Баронча, яку підтримує офіційна польська історіографія, татарське нашестя 1594 року врешті-решт і спонукало С. Жолкевського до активних дій "...для безпеки своїх підданих гетьман постановив певне місце уфортифікувати, щоб усі могли схоронитись у часи тривог. Село Винники найкраще підходило для його задумів. Саме тут Станіслав Жолкевський розпочав будувати над озером оборонний замок, а навпроти замку - костел у волоському стилі..." [1, с. 8]. 22 лютого 1603 року - в честь перемоги С. Жолкевського над шведами (під Ревелем) польський король Сиґізмунд III надав привілей на підтвердження назви м. Жовкви. Хоча ще довго побутували назви "Місто Винники" та "Нова Жовква" [1, с. 12]. Цим же привілеєм Жовкві було надано маґдебурзьке право з дозволом проводити чотири ярмарки на рік.
Важливо висвітлити ще одну передумову виникнення Жовкви - стан розвитку містобудівельної науки у переддень закладення фундаментів міста. Серед теоретичних праць архітекторів, які опрацьовували засади планувального укладу "ідеального міста", можна виділити саме ті трактати, які за часом появи передували будівництву Жовкви. Це трактати Франческо ді Джордто Мартіні (1501 р.), П'єтро Катанео (1550 р., друге видання 1567 р.), Даніеле Барбаро (1567 р.) та Л. Амманаті (1570 р.). Саме праці цих авторів, найвірогідніше, могли бути взірцем при роботах із планування Жовкви, оскільки були видані та поширені серед архітекторів ще до 1590-х років. Слід звернути увагу на той факт, що у працях цих авторів знаходимо пропозиції щодо використання для укріплень міст системи стін і бастей. Якщо уважно проаналізувати плани міст, які пропонували згадані італійські теоретики, то неважко помітити велику схожість планувального укладу Жовкви до одного з теоретичних проєктів "ідеального міста" з нерегулярним обрисом плану, опрацьованого П'єтро Катанео [2, с. 36].
Жовква належить до міст, у яких замок-резиденція і місто мають окремі власні укріплення, поєднані в єдиний оборонний комплекс. На прикладі Жовкви проілюстровано поєднання і взаємодію чотирьох різних оборонних систем (споруджених протягом відносно короткого відтинку часу (XVI-XVII ст.) в одній містобудівельній одиниці.
Укріплення ренесансної Жовкви зводились поетапно. Перший етап (1594-1621 рр.) - спорудження замку та укріплення міста мурами і бойовими баштами. За згадкою, датованою 1595 роком, "...сотні робітників звозять будівельні матеріали, зводять мури з тесаного каменю, випалюють цеглу" [3, с. 9].
Для замку С. Жолкевський вибрав найбільш захищену територію, підхід до якої з південного сходу, південного заходу і північного заходу закритий озером з болотистими берегами. Північно-східну сторону замку, яка не була захищена природними чинниками, захищено новоствореним середмістям. На випадок можливої небезпеки з боку середмістя - північно-східна сторона замку укріплена широкою заводненою фосою і земляними фортифікаціями, на яких (біля замкової брами) знаходились мортири [4, с. 46], що створювало загрозу для міста, оскільки ринкова площа і прилегла до неї забудова повністю прострілювалися із замкових укріплень. Розміщення артилерії жерлами у бік міста не тільки давало захист від ворога, який увірвався в місто, а й забезпечувало контроль над мешканцями у разі заворушень, що спростовує позицію офіційної польської історіографії про "велику любов і прихильність" С. Жолкевського до своїх підданих.
Замок, що виконував функції резиденції і цитаделі, був автономною оборонною системою. Спорудження замку завершено у 1606 році. Автор проекту (ймовірно) Павло Щасний [5, с. 565]. Замок отримав регулярний чотирикутний нарис з чотирма триярусними п'ятикутними баштами (пунтоне) на наріжниках і триярусною вежею над в'їзною брамою посередині північно-східного прясла замкових укріплень. За обмірами М. Осінського, станом на 1930-і роки габаритні розміри замку по наріжниках пунтоне "112х119м [4]. Оборонні прясла замку творять чотири корпуси, з'єднані з баштами галереями, які примикають до граничних мурів. У галереях влаштовані стрільниці. Південно-західний замковий корпус - репрезентативний. Він - двоярусний (з підвалами). У плануванні цього корпусу використано двохрядну систему анфілад. Тут розміщувались апартаменти власника, скарбниця, кабінети та бенкетні зали. На внутрішньому фасаді південно-західного корпусу замку було споруджено двоярусну відкриту галерею з аркадами, у першому ярусі використано колони тосканського ордеру, у другому - йонічного. Фасади північно-західного та південно-східного корпусів простіші (площинні), з мінімальним використанням декору. За часів С. Жолкевського ці корпуси були одноярусними, у них розміщувалась служба, гостинні покої та господарські приміщення (є згадка про існування підвалів у північно-західному корпусі). У північно-східному корпусі замку в першому ярусі було влаштовано стайні й арсенал, між ними розташовано в'їзну браму, вона відділена від міста багато декорованим порталом, який від подвір'я має вигляд арки, опертої на колони. У другому ярусі північно-східного корпусу знаходились житлові приміщення й архів. Надбрамна вежа завершена трикутним фронтоном із двома рядами стрільниць. З боку міста через фосу було влаштовано міст із призамковою звідною частиною [4, с. 46]. При потребі, у час небезпеки, стаціонарна (нерухома) частина мосту легко демонтувалась. Слід завважити, що замок виконано з добре випаленої цегли і тесаного каменю. Зовнішні фасадні стіни замку не були потиньковані, це, а також стрільничні отвори та малі віконця додавали замку неприступного і суворого вигляду [4, с. 63]. Внутрішні фасади замку були потиньковані, двозаломні дахи корпусів були покриті черепицею.
У 1606 році на південний схід від замку було закладено звіринець [1, с. 12]. Французький мандрівник, відвідавши Жовкву у 1688 році, писав, що величезний замковий звіринець, оточений дерев'яним парканом, простягався далеко за місто. Одну половину звіринця займав ліс, другу - луки на яких паслося безліч сарн і оленів.
Одночасно зі спорудженням замку, ведуться роботи по зведенню міських мурів і башт та влаштуванню фос. Слід зазначити, що територія середмістя Жовкви, окрім збудованих укріплень, мала потужний природний захист: з півночі від новозакладеного міста був великий яр, у якому після дощів довго стояла вода; з південного боку природним захистом слугувало велике озеро й узгір'яз лісом; із заходу місто омивала річка Свиня. Отже, нерегулярний нарис оборонного периметру міста, окрім иншого, зумовлений природними особливостями території. У 1600 році Жовква вже була оточена мурами. У мурах розміщено кілька ярусів стрільниць різної конфігурації, з внутрішньої частини міста - у мурах влаштовано відкриті галереї. Документальна згадка про податок на будівництво мурів, датована 1619 роком, яка свідчить про тривалість будівельних робіт над укріпленнями, доносить до нас цікаву інформацію: "...Регіна Жолкевська наказала, що як хтось із приїжджих жидів схоче оселитись у Жовкві -
Loading...

 
 

Цікаве