WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історія повсякденності як складова шкільного курсу нової історії - Реферат

Історія повсякденності як складова шкільного курсу нової історії - Реферат

англійці й французи, німці й італійці. До кінця XIX століття помітно зріс приплив іммігрантів з Південної та Східної Європи, в тому числі й з Росії. Чимало європейців переселилося й у колонії - Алжир і Індію, Канаду й Австралію тощо. А на півдні Африки виникли бурські республіки зі значною часткою білого населення. Білі колоністи охоче переселялися туди й після завоювання цих республік Англією.
Значно виросла в XIX столітті соціальна мобільність і в середовищі тих, хто продовжував шукати щастя на батьківщині. Остаточна ліквідація станових обмежень, розширення й зміцнення кола буржуазно-демократичних свобод, не дуже швидке, але стабільне зростання рівня життя створювали сприятливі умови, за яких енергійні й заповзятливі люди могли принципово змінити свій майновий і соціальний стан. Звичайно робітникові або селянинові було набагато складніше потрапити до "верхівки" суспільства, ніж тим, кому це практично гарантовано. Шлях від "низів" до "верхівки" був свого роду відбором, у непростих умовах якого серйозна удача могла супроводжувати тільки найкращих і найталановитіших. Це повною мірою стосувалося й нового класу - найманих робітників, багато хто з них зумів зробити прекрасну ділову або навіть політичну кар'єру. Серйозні політичні й економічні зміни в житті суспільства, що відбулися до початку XX століття не могли не відбитися й на свідомості людини індустріальної епохи. Вона все ясніше стала розуміти свою відповідальність не тільки за власне життя, але й за долю суспільства. Розвиток транспорту й різних систем зв'язку сприяв сприйняттю людиною світу як єдиного взаємозалежного організму.
Цьому ж допомагало й постійне розширення й поглиблення потоків інформації. До початку XX століття широкі верстви населення могли одержувати відомості про події, що їх цікавлять (наприклад, про перебіг англо-бурської війни або про результати президентських виборів у США) чи не одночасно з очевидцями цих подій. Власники газет квапилися якнайшвидше донести всі важливі звістки до своїх читачів, випереджаючи конкурентів. Ще на початку 1815 року навіть англо-американська війна протривала кілька "зайвих" тижнів через те, що мирний договір було укладено в Бельгії, а його текст ще мали доставити з Європи до Америки.
Разом з розширенням кругозору людини епохи індустріальної цивілізації змінювалася також і якість її свідомості: вона ставала гнучкішою, чуйнішою до "чужих" точок зору, позицій, теорій, про які приблизно до середини XIX століття знало лише досить вузьке коло осіб. Колишня байдужість значної частини суспільства до найважливіших явищ життя (політики, ідеології тощо) створювала свого роду прірву між основною масою населення й тими, від кого в тій або іншій мірі залежали долі десятків, а часом і сотень мільйонів людей. І це нерідко дозволяло владі держав діяти (а мислителям - творити) всупереч інтересам суспільства.
Протягом XIX століття це положення послідовно змінювалося. Держава крок за кроком нібито передавала свої повноваження суспільству, яке все більше ставало цивільним, тобто здатним до самостійної активності, заснованої на ініціативі не держави, а самого суспільства. Звичайно, для цього була необхідна досить висока зрілість і свідомість суспільства, його готовність перекласти на свої плечі частину тієї відповідальності, що колись лежала на державі, на професійних політиках.
Зрозуміло, в кожній країні, в кожному суспільстві цей процес розвивався по-різному. Там, де демократичні права й волі з'явилися й зміцнилися раніше, населення швидше реагувало на зміни в конкретній країні й у світі в цілому. У тих же державах, де права й свободи народу обмежувалися або їм не приділялося належної уваги, виникав розкол між владою й значною частиною суспільства. Рівень суспільної свідомості в таких країнах, як правило, був недостатньо розвиненим і в той же час легкодоступним для примітивної радикальної пропаганди.
Духовний світ людини в умовах індустріальної цивілізації протягом XIX століття став незмірно багатшим. Зміни у свідомості людей, про які ми тільки-но говорили, не тільки викликали в них бажання одержувати більше інформації й активніше брати участь у житті суспільства. Ці зміни привели й до того, що люди прагнули прилучатися до нових філософських і наукових ідей, зіставляти їх із власними поглядами, які ставали більш зрілими й осмисленими. Цьому сприяли широкі реформи в галузі освіти у всіляких країнах.
У той же час і самі ідеї, теорії й вчення ставали зрозумілішими й доступнішими людям. Звичайно, і філософи епохи Просвітництва, і, наприклад, соціальні утопісти створювали свої праці не для самих себе, а для суспільства. Але - за рідкісним винятком - мова й сама суть цих праць були занадто ускладнені, а часомзовсім не відповідали реальному життю. Ідеї XIХ століття теж, зрозуміло, не стали спрощеними й примітивними. Але їхні автори вже більш ясно уявляли собі, до кого саме вони звертаються й чого хочуть. А хотіли вони, насамперед, розібратися в сутності людини й суспільства, зрозуміти зміст буття й на основі цього спробувати зазирнути в майбутнє.
Сучасники були буквально вражені працями англійського натураліста Чарльза Дарвіна (1809-1882): адже з них випливало, що людина зовсім не була створена Богом за своїм образом й подобою. Дарвін, про теорію якого продовжують сперечатися й у наші дні, стверджував, що людина була створена силами природи й походить від грубої тварини - мавпи. Звичайно, багато сучасників прийняли нову теорію в багнети: кому ж захочеться визнати волохату згорблену істоту своїм "родичем "!
Ще більшу незгоду викликали праці австрійського лікаря Зиґмунда Фройда (1856-1939). Він створив теорію психоаналізу, що дозволяє зазирнути в найпотаємніші куточки людської душі. Фройд побачив там найпримітивніші пристрасті, що знову нагадали про споріднення людини із тваринним світом, чим викликав обурення багатьох. Ґрунтуючись на численних досвідах, Фройд показав, що в глибині людського розуму схована підсвідомість - "киплячий казан інстинктів", що підкоряється тільки нехитрим задоволенням. І тому у свідомості людини йде постійна боротьба між розумним початком і тваринними інстинктами.
Дослідження Дарвіна, Фройда та інших учених, здавалося б, розвінчували всі колишні цінності. Але вони допомагали людям по-новому осмислити звичні поняття, критично глянути на свої пристрасті й інстинкти, щоб послідовніше стримувати й контролювати їх. На рубежі ХІХ-ХХ століть це стало особливо важливим, тому що зміни у свідомості людини не завжди оберталися користю для суспільства. Досить широке поширення одержали теорії й настрої невір'я в розум і прогрес, егоїзму й навіть нігілізму (тобто "заперечення всього": всіх культурних, моральних та інших цінностей). Деякі мислителі в тій або іншій формі давали зрозуміти, що до початку XX століття європейська цивілізація, досягнувши межових успіхів, переживала важку хворобу, подібно тому, як наприкінці навіть найяскравішого життя все одно наступає смерть. Саме таку картину малював у своїй головній праці "Присмерк Європи" видатний німецький філософ Освальд Шпенглер (1880-1936). Але час показав, що "присмерк" був тільки гаданим. Кризові явища в політиці й економіці, в настроях суспільства не стали визначальними для його розвитку й, у цілому, успішно переборювалися.
Література
1. Бурин С. Н. Новая история. 1640 - 1918. - М.: Дрофа, 1998.
2. Дейвіс Н. Європа: Історія / Пер. з англ. - К.: Основи, 2000.
3. Историческая хрестоматия по новой и новейшей истории. Пособ. для уч. и преп. / Сост. Я.Г.Гуревич. - СПб, 1901. - Т.1.
4. История: Учеб. Пособ. для вузов. - Ростов-н/Д: Феникс, 2000.
5. Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV - XVI ст. Навч. посіб. за ред. Ю.А.Горбаня. - 2-е вид. - К.: Вікар, 2003.
6. Маккенни Р. XVI век. Европа. Экспансия и конфлікт / Пер. с англ. - М.: Российская политическая энциплопедия, 2004.
7. Новиков С.В., Маныкин А.С., Дмитриева О.В. Всеобщая история. Справочник для студента. - М., 2000.
8. Павленко Ю. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. Навч. посібник. Вид. 2-ге. - К.: Либідь, 1999.
Loading...

 
 

Цікаве