WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історія повсякденності як складова шкільного курсу нової історії - Реферат

Історія повсякденності як складова шкільного курсу нової історії - Реферат

витворами мистецтва. Обід звичайно супроводжувався музикою й поданнями. У порівнянні з більш раннім часом застільні манери теж зробили крок уперед, але, на наш погляд, усе ще залишали бажати кращого: м'ясо їли руками (виделка в XVI столітті була у використанні лише в Італії), кубок з вином міг іти колом, пальці інший раз витирали об скатертину.
Одяг європейців у XVI-XVIІ століттях став набагато різноманітнішим, ніж колись. Розширився асортименти тканин. Усілякі стрічки, ґудзики й пряжки прикрашали як чоловічі, так і жіночі костюми. Мода вже тоді панувала в Європі, змушуючи міняти костюми набагато частіше, ніж це було практично необхідно, і забезпечуючи роботою безліч ткаль, кравців, ювелірів... Існувала своя мода на взуття й рукавички, парфумерію й зачіски. У середині XVII століття з'явилися й надовго узвичаїлися довгі чоловічі перуки із завитими локонами. Мода народжувалася в палацах государів і аристократів, потім її переймала шляхта й багаті городяни, а їх, у свою чергу, наслідували інші. Коли нововведення досягали нижчих шарів суспільства, у вищому світі вони вже застарівали, і все починалося спочатку.
Наприкінці XV - в першій половині XVI століття головними законодавцями моди були італійці. Пізніше, із середини XVI століття, могутність Іспанії забезпечила загальноєвропейську популярність іспанському одягу - чорним стриманим костюмам з високими комірами. А з XVII століття визнаним законодавцем мод у Європі стала Франція.
У костюма було й ще одне завдання - показати приналежність людини до певного суспільного шару. Багатому городянинові було заборонено виходити на вулицю в такому ж одязі, як у представників вищого суспільства. Наприклад, у Німеччині за постановою 1530 року пояс купця міг коштувати не більше 20 флоринів, а дворянина - до 200 флоринів. Втім, часто ощадливі городяни, особливо в протестантських країнах, і самі не хотіли занадто витрачатися на одяг.
Відстань між верхами суспільства й простолюдом ставала все ширшою не тільки в тому, що стосувалося вигляду жител, харчування або одягу. У своїй релігійності, культурі, світогляді прості люди теж були мало схожі на Лютера, герцога Альбу або Ньютона. У повсякденному житті селян, тобто переважної більшості європейців, усе ще тривало "довге Середньовіччя"; ані Відродження, ані бароко вони просто не помітили. Хоча грамотних людей у селах стало трохи більше, та, в основному, культура простого народу як і раніше була усною, а не письмовою. Верхи суспільства й люди вчені звичайно її не розуміли та взагалі вважали не культурою, а лише збіговиськом марновірств, які варто знищувати будь-якими способами, в тому числі й за допомогою інквізиції.
В інквізиторів були підстави з підозрою ставитися до вірувань простолюду. Селяни все ще уявляли християнство досить приблизно, в глибині душі залишаючись язичниками. Пов'язані працею із землею, із природою, вони були впевнені в її натхненності й вважали, що на природу можна й потрібно впливати за допомогою магії. Тому незамінними людьми в селі були чаклуни й чаклунки, що володіли цим мистецтвом. Магічний підхід до природи поширювався навіть на християнські обряди. Так, діючим засобом проти комах-шкідників служило заклинання. Та й саме єдинобожжя селян було відносним: усюди більше поклонялися якому-небудь місцевому святому, ніж далекому й незрозумілому Христу.
Люди XVI століття жили в умовах постійних страхів. Вони за будь-якої причини панікували, вірили найбезглуздішим чуткам. Пануванню страху сприяли різні причини: постійна близькість смерті, поширення єресі, віра у всемогутність диявола та його слуг. До останніх зараховувалися єретики, іудеї, турки, що наступали на Європу, і, звичайно ж, відьми.
В епоху Середньовіччя церква засуджувала народну віру в відьом як безглузде марновірство. Але до кінця XV століття позиція церкви змінилась: у відьмах стали бачити пособниць диявола, що уклали з ним угоду й знищують за його вказівкою добрих християн. З'явилися трактати й папські булли, що закликали до розправ над відьмами. Стихійні розправи над ними, що зрідка траплялися в середньовічній Європі, змінюються масовими судовими переслідуваннями. Приблизно із середини XVI століття полювання на відьом набуло масового характеру. Хвилі гонінь пронеслися всією Європою протягом більш ніж сторіччя. На багаттях загинули десятки тисяч безневинних людей, переважно жінок. Лише в кінці XVII століття гоніння вщухли.
Добираючи матеріал для підручника з нової історії (1789-1914 років) для 8 класу, за браком місця ми обмежилися лише загальними аспектами історії повсякденності, виходячи з тих змін, що відбулися в матеріальному світі. Цей параграф має назву "Світ людини індустріального суспільства" й складається з чотирьох сюжетів: "Зміни в матеріальному світі", "Зміни соціальної мобільності", "Зміни у свідомості людини", "Нове у світі ідей".
Наприкінці XVIII століття на зорі індустріальної цивілізації в промислового перевороту, який власне поклав їй початок, було чимало супротивників. Деякі вчені навіть стверджували, що швидкий економічний зріст викличе конфлікт людини з природою: виснажиться земля, висохнуть запаси корисних копалин, менше стане худоби, риби, птахів. Адже в ту пору земля дійсно здавалася єдиним засобом одержання їжі й сировини, а головними джерелами енергії вважалися вугілля й дерева, ресурси яких були величезні, але аж ніяк не безмежні.
У XIX столітті людство знайшло нові можливості, передбачати які на початку промислового перевороту, природно, ніхто не міг. Були, зокрема, відкриті нові джерела енергії й більш економічні способи її використання. До кінця XIX століття стрімко зростає значення нафтової промисловості. Ще одну нову енергетичну базу дозволило створити освоєння електричної енергії. Було винайдено й двигун внутрішнього згоряння, що надалі зробив справжній переворот у транспорті, сільськомугосподарстві й військовій техніці. Виникли електрохімія й електрометалургія, змінився й зовнішній вигляд транспорту - на зміну кінним екіпажам прийшли трамваї, а потім і автомобілі.
У XIX - на початку XX століття було зроблено безліч відкриттів і винаходів, що повністю змінили вигляд цивілізації: телеграф, електричне освітлення, радіо, телефон, повітроплавання, автомобіль, кінематограф та ін. Побут і праця зовсім перетворили людину, що було пов'язано з активним упровадженням машин у виробництво. Правда, часом говорили, нібито механізація праці веде до перетворення працівника на додаток до машини, безособову істоту, "ґвинтик". Але час середньовічних майстрів, які з любов'ю та неквапливо створювали штучні вироби, що несуть на собі печатку їхньої індивідуальності, без вороття пішов у минуле. Переваги, які ніс людству технічний і науковий прогрес, рік у рік ставали все очевиднішими.
Соціальна мобільність стала однією з найважливіших прикмет індустріальної цивілізації. Вона, зокрема, уможливила появу в заокеанській (стосовно Європи) Америці зовсім нової держави - США. Певною мірою це можна сказати й про країни Латинської Америки, що завоювали незалежність у перші десятиліття XIX століття. Адже їхнє населення також багато в чому складалося з нащадків європейських завойовників (іспанців і португальців) і насильно перевезених з Африки негрів.
Таким чином, європейське суспільство вже в ХVІІ-ХVІІІ століттях, втратило колишню статичність (нерухомість), у буквальному значенні слова, зрушилось. Але в XIX столітті відбувається справжній вибух соціальної мобільності. Змінюється її зміст: мобільність стає менш стихійної, тобто перестає залежати від багатьох випадкових обставин. Так, в XVII столітті багато протестантів, імовірно, зволіли б залишитися на європейській батьківщині, якби там вони не страждали від релігійних гонінь. А негрів, що масою кораблів вивозяться з Африки в трюмах, і зовсім ніхто не запитував, чи хочуть вони їхати в невідому їм Америку.
Основний потік переселенців у XIX- на початку XX століття, як і колись, прямував до США. З 1820 року (саме тоді в США було введено регулярний облік іммігрантів) і до початку Першої світової війни, тобто за 94 роки, до США прибуло, в основному з Європи, близько 32 млн. чоловік. Серед них були
Loading...

 
 

Цікаве