WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Доба високого відродження: мистецтво та релігія - Реферат

Доба високого відродження: мистецтво та релігія - Реферат

містиків (Мейстер Екхарт, Йоганн Таулер, Сузо). Північний спіритуалізм знаходив своє втілення в номіналістичній схоластиці Оккама, зрілій готиці та ідеології "Devotion moderna" ("Нове благочестя"). Національні художні школи формувалися практично не відділяючись від загальної еволюції культури "осені середньовіччя". Тут не існувало чіткої спроби відродити античність, оскільки не існувало самого об'єкту відродження, тобто античної спадщини. Північні національні школиформувалися в межах пізньоготичної традиції, мало звертаючись до надбань італійців. Відомий австрійський учений і мистецтвознавець Отто Бенеш свого часу звернув увагу на самобутність і самодостатність німецького мистецтва. Він визначав: "Ми помилилися б, якби припустили думку про те, що мистецтво німецького Відродження виникло внаслідок випадкового контакту між мистецтвами Півдня й Півночі, в результаті творчого впливу першого на друге. Північне мистецтво визріло саме по собі, дійшовши того стану, коли добровільно змогло звернутися до Півдня" [1, с.66]. Безумовно, можна дискутувати з подібним твердженням, але безперечним є те, що Німеччина, та й мистецтво Півночі загалом, до другої половини XV століття майже не відчувало впливу італійців. Навпаки, той же нідерландський образотворчий реалізм захоплював митців Італії.
Картина змінилася із другої половини XV століття, коли в Німеччині розпочалося активне поширення гуманізму, який суттєво відрізнявся від італійського. Л.Ранке так пояснив відмінності італійського та німецького гуманізму: "В Італії вивчали твори давніх, щоб за ними вивчати науки, - в Німеччині відкривали школи. В Італії домагались розв'язання вищих проблем людського духу, а в Німеччині найкращі книги були присвячені освіті юнацтва. В Італії були вражені красою форм і заходилися наслідувати давніх. У Німеччині ці заняття отримали духовний напрямок" [6, с.71]. Як справедливо зазначає сучасний дослідник В.М.Володарский "Італія виробила основи гуманістичних канонів, а Німеччина дала їх варіації, новаторські для національної культури"[3, с.99].
Попри свою специфіку й варіативність, північний гуманізм заклав основи нової культури, яка базувалася на класичних ідеалах. Потужний культурний переворот в Італії поступово захопив у свій вир і німецьке мистецтво, яке наприкінці XV століття, за висловом О.Бенеша, "визріло саме по собі" й змогло увібрати ренесансні надбання італійців.
На кінець XV століття припадає й перша подорож німецького художника Альбрехта Дюрера до Італії. Головною метою його подорожі (1495-1496) було не вивчення італійського мистецтва з метою наслідування (він дотримувався пізньоготичних традицій), але прагнення "розширити свій духовний горизонт", "відкрити нові світи" [1, с.66].
Після подорожі творчість художника просякнута ідеями Відродження. Але якщо для італійців краса й досконалість були невіддільні від наукової об'єктивності та математично вивіреної побудови сюжету , то Дюрер усвідомив, що природа двояка, що в ній, з одного боку, панують закони, які можна вивести математично, а з іншого - існує певна "самостійність", яку неможливо пояснити законами природи. Дослідженню раціональних та ірраціональних явищ Дюрер присвятив майже все своє життя .
Для Дюрера, на відміну від італійців, земна краса є відносною, умовною. Відомий дослідник мистецтва Дюрера Е.Пановський звернув увагу на те, що поняття краси й естетики Дюрер вирішує в дусі Платона, вважаючи, що ідеальна краса існує, але вона недосяжна для смертних [9, с.129]. Тому для Дюрера проблема полягала не в тому, щоб раз і назавжди встановити художні канони прекрасного, а в тому, щоб знайти критерії, за якими можна було б відрізнити "умовно прекрасне" тіло від безумовно потворного [5, с.516]. Але, здається, він сам сумнівався в можливостях знайти цей критерій. "Що таке прекрасне - цього я не знаю, хоча воно ховається у багатьох речах… Прекрасне збирають із багатьох речей…" [4, с.28]. Беззастережне копіювання природи, на думку митця, не передасть прекрасного, тому в "Трактаті про пропорції" поряд із методикою геометричних вимірювань Дюрер присвячує увесь третій розділ так званим "спотворенням". Вони, на думку художника, не лише можливі, а необхідні, оскільки без них неможливо досягти бажаного художникові ефекту.
Ми не будемо широко торкатися особливостей теоретичної думки та творчості А.Дюрера, оскільки на його прикладі ми лише прагнули переконатись у надзвичайно потужних потенціях та оригінальності Північного Відродження, але поглянемо, як вплинула на долю мистецтва Реформація.
Незаперечним є той факт, що у другій половині XVI століття німецьке зображальне мистецтво переживало глибоку кризу й було тим більш помітним на фоні відродження освіти, прогресу точних наук, філософії, технічних удосконалень та розквіту літератури й музики. Витоки кризи німецького й, загалом, заальпійського мистецтва епохи Реформації, перш за все, пояснюються релігійними проблемами. З початку Реформації Німеччина виявилася ареною жорстоких іконоборських повстань. Після Вормського рейхстагу 1521 року, коли М.Лютер переховувався у Вартбурзі, реформаційний рух, залишившись без свого керманича, почав усе більше радикалізуватися. Влітку того ж року послідовник Мартіна Лютера Андреас Карштадт видав кілька трактатів проти католицької меси й обрядовості. Його ідеї підхопив августинець Габріель Цвіллінг та міщани. Найбільш радикальні послідовники Лютера вивели реформаційний рух за межі тих кордонів, які поставив йому сам реформатор, і, натхненні ідеєю Лютера про непотрібність церкви як посередниці між Богом та людиною, зажадали скасування надмірної пишноти служби католицького культу. Виступи адептів нової віри, підхоплені народом, супроводжувались погромом олтарів та ікон у багатьох віттенберзьких церквах.
Проте більш згубною виявилася індиферентність реформаторів до проблем мистецтва. М.Лютеру було майже байдуже, чи є в церквах твори мистецтва. А одного разу він навіть висловився: "Було б краще, якби їх [творів мистецтва в церквах - П.К.] не було зовсім" [8, с.26]. Подібні думки знаходимо й у його близького прихильника - Філіпа Меланхтона [7, с.42-46]. Тож не дивно, що з початком Реформації зменшилися замовлення картин на релігійну тематику. Гордість Німеччини - крупні олтарі - після 1525 року на протестантських територіях більше не створювалися. Зменшили випуск олтарів і нідерландські митці, а продукція, головним чином, вивозилася до католицьких країн. Спроба безробітних художників знайти вихід у жанрі портрету мало допомагала справі. Невеликого поширення
Loading...

 
 

Цікаве