WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Питання курсу нової історії у світлі історичної комунікології - Реферат

Питання курсу нової історії у світлі історичної комунікології - Реферат

офіційних зустрічей, публічних промов, дискусій, пропаганди, використання інформаційних технологій. Політичний сенс формується в процесі взаємодії "професійних" ідеологів і самосвідомості учасників політичного процесу, який реалізується через комунікативні процедури та акції.
У підручниках та навчальних посібниках з історії Нового часу доцільно розглядати при цьому такі реально-історичні комунікативні феномени, як "публіка", "публічність", "відкритість", "громадськість", "громадська думка", "комунікативний простір".
Будь-які види соціалізації людини реалізуються через міжперсональне спілкування, яке, попри зовнішню хаотичність, випадковість, має свою структуру, котра визначається загальними культурними, соціальними, економічними, політичним процесами й, не меншою мірою, характером комунікативних засобів. Вони можуть розглядатися як складові еволюції й розвитку соціокультурних феноменів і структур, починаючи від маленьких сільських громад і завершуючи мегаполісами й великими спільнотами.
Міжперсональні відносини, їх динаміка неодноразово демонстрували свою залежність від технічних можливостей, впровадження яких призводило до революційних змін у людських контактах і взаєминах: введення регулярного поштового зв'язку, будівництво залізниць, розповсюдження телефону, телекомунікацій, Інтернету та мобільного зв'язку.
Органічною складовою вивчення соціальних, політичних та міжперсональних відносин є дослідження мистецтва спілкування, яке існувало завжди, набуваючи різних форм. Автори підручників з історії середніх віків ніколи не полишають поза увагою характеристику куртуазії або придворного етикету, однак у навчальній літературі з історії модерних часів ця тема зникає.
До центральних проблем історичної комунікології належить вивчення комунікативного простору, в якому реалізуються відносини між людьми, їх контакти й спілкування, відбувається обмін інформацією. Простір упорядковує та структурує комунікативні відносини, що полегшує їх дослідження, оскільки в будь-якій системі можна визначити комунікативні вузли, зони, в яких перетинаються контактні лінії. У світлі історичної комунікології середньовічна ринкова площа є не тільки економічним елементом, а місцем спілкування й передачі інформації, церковний храм - місце спілкування з Богом, проповіді та засвоєння Божого послання, монастир - місце повної ізоляції від світу заради постійного спілкування з Богом. У модерному секуляризованому суспільстві монастирські приміщення перетворюються на місця світського призначення, на політичні клуби, як це було за часів Французької революції.
Розповсюдження інформації в усі часи відбувалось нерівномірно. Можна визначити зони інтенсивного обміну інформацією або інформативно насичені простори й зони, в яких переважає внутрішній інформаційний обмін у межах невеликих спільнот. У архаїчні періоди історичного розвитку існував значний контраст між інформаційними центрами й зонами, де інформація повторювалась через аграрні цикли, передавалась із покоління в покоління без значних змін. Індустріальна революція та розвиток нових інформаційних технологій нівелює інформаційні зони, але не усуває їх.
Специфічною сферою інтересів історичної комунікології є фальшива інформація, чутки, слухи, плітки. Фальсифікації в житті суспільства посідають настільки важливе місце, що можуть претендувати на дослідження їх як історичного феномену, що поряд із кон'юнктурними мотивами має, безперечно, свою психологічну й соціокультурну природу. Фальшива інформація відігравала неабияку роль у творенні суспільних феноменів, особливо таких, як революції, коли чутки, плітки, викривлена інформація стають нормою, коли всі інтерпретують її відповідно до своїх інтересів. В історичній науці класичним дослідженням феноменів масового психозу, породженого "велетенськими фальшивими чутками", можна вважати працю М.Вовеля, присвячену аналізу такого явища, як "великий страх" часів Французької революції ХVІІІ століття.
Вивчення суспільства не може бути повним без з'ясування комунікативної природи подій, процесів і явищ, заколотів, масових заворушень, повстань, революцій. У історичній літературі давно вже склалися схеми, за якими вивчаються революції: передумови, причини, перебіг подій, рушійні сили, програми, результати й наслідки. Такі раціонально побудовані логічні моделі не враховують того, що революційний процес є водночас комунікативним феноменом, у якому акумулюються різні вольові дії, впливи, тенденції, інформаційні вибухи, які визначають поведінку мас, їх емоційні вчинки. Кожна революція формує коло понять, які сприймаються як слова-паролі, що впливають на рівні підсвідомості на поведінку та дії людей. Під час Реформації та Селянської війні в Німеччині 1517-1525 років "простий народ" боровся проти "тиранів", "Риму", "диявола", "приватної користі" за "свободу християнина", "Божу справедливість", "загальне благо". Реформація відбувалась як інформаційна революція, яка масовою проповіддю, засобами масової інформації змінила світогляд і настрої людей. Не менш яскраву мову й силу гасел продемонстрували революції ХVІІІ - ХІХстоліть.
Історія комунікації є складовою історії культури. У навчальних підручниках для вищої й середньої школи традиційним залишається підхід до її висвітлення - увага зосереджена на характеристиці найбільш видатних, часто з огляду на смаки автора та кон'юнктуру часу, вчених, митців, письменників, малярів, архітекторів. Чому в такому випадку продовжує бути зневажливим ставлення до повсякденної культури всього суспільства, його ментальності й комунікативних відносин? У підручниках з історії дається характеристика художньої літератури, яка докладно вивчається у відповідних навчальних курсах, однак немає й згадки про те, що в епоху нового часу люди читали періодичну пресу, газети, журнали, величезну кількість літератури, яку не можна зарахувати до класу "великої".
Телефон, телеграф, радіо, фотографія, телебачення, Інтернет є не тільки технічними засобами спілкування, але й важливими чинниками формування світогляду та світовідчуття сучасної людини, яка значною мірою відрізняється від людини друкованого та усного слова раннього нового часу. Технічне оснащення комунікативних відносин змінювало темпи життя людини, динаміку соціальних і політичних процесів, що потребує й відповідного відображення в навчальній літературі з історії нового часу.
Література
1. Габермас Юрген. Структурні перетворення у сфері відкритості: Дослідження категорії громадянське суспільство. Переклад з нім. - Львів, 2000.
2. Мак-Люэн Маршалл. Галактика Гутенберга. Сотворение человека печатной культуры. - К., 2004.
3. Althoff Gerd. Die Macht der Rituale. Symbolik und Herrschaft im Mittelalter. - Darmstadt, 2003; D?rrich C. Poetik des Rituals. Konstruktion und Funktion politischen Handels in mittelalterlischen Literatur. - Darmstadt, 2002; Das Theather des Mittelalters und der fr?hen Neuzeit als Ort und Medium sozialer und symbolischer Kommunikation / Hg. v. C. Meier, H. Meyer, C. Spanilz. - M?nster, 2004; Groebner Valentin Gef?rliche Geschenke. Ritual, Politik und Sprache Korruption in der Eidgenossenschaft im sp?ten Mittelalter und am Beginn der Neuzeit. - Konstanz, 2000; Formen und Funktion ?ffentlicher Kommunikation im Mittelalter / Hg. v. G. Althoff. - Stuttgart, 2001.
4. Faulstich Werner. Medien zwischen Herrschaft und Revolte. Die Medienkultur der fr?hen Neuzeit (1400 - 1700). - G?ttingen, 1998; Faulstich Werner. Die b?rgerliche Mediengesellschaft (1700 - 1830). - G?ttingen, 2002; Geschichte und Gesellschaft. Zeitschrift f?r Historische Sozialwissenschaft. - 2001. - Jg. 27. - H. 2: Kommunikationsgeschichte.
5. Groebner Valentin. Gef?hrliche Geschenke. Ritual, Politik und Sprache Korruption in der Eidgenossenschaft im sp?ten Mittelalter und am Beginn der Neuzeit. - Konstanz, 2000.
6. Kommunikation als Beobachtung / Hrsg. v. H. Knoch. - Padeborn, 2003. - S. 18-20.
Loading...

 
 

Цікаве