WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Теоретичні підходи до розуміння та вивчення міжнародних відносин у шкільному курсі нової історії - Реферат

Теоретичні підходи до розуміння та вивчення міжнародних відносин у шкільному курсі нової історії - Реферат

система правових норм, яка поступово складається на основі численних резолюцій ООН, її органів, спеціалізованих закладів і цілої низки регіональних організацій. Ці норми позбавлені будь-якого відтінку примусовості. Як приклад, можна назвати Хартію прав та економічних зобов'язань держав (1974 pік), резолюцію ГА ООН про визначення агресії (1974 pік), Манільську декларацію 1982 pоку про мирне врегулювання міжнародних протиріч.
Другий - "жорстке право" - система правових норм англо-американців. Яскравими прикладами її застосування стали події навколо Іраку та в районі Перської затоки в 1990 - 1991 роках і в Югославії навесні 1999 pоку.
Третій - "загальне міжнародне право" - система правових норм, які займають провідне місце у правових системах держав і не залежать від волі останніх, тобто норм, які мають повністю обов'язковий характер і не допускають жодних відхилень. Загальне міжнародне право закладає фундамент світового правопорядку, що повинно сприяти перетворенню світового співтовариства, заснованого на принципах міждержавності (інтеретатизму), у справжнє співтовариство націй, яке домінуватиме над державами в інтересах людини.
Треба сказати, що в ході історичної еволюції в рамках нового й новітнього часу склалися та функціонували різні системи або ж епохи міжнародних відносин.
Основні принципи сучасної світової політики були закладені Вестфальською системою міжнародних відносин (1648 року) після закінчення Тридцятилітньої війни (перша світова міжнародна система). До цього часу в Європі в основному сформувалися національні держави. З цього часу європейська історія починає перетворюватись на світову. Головним центром сили в Європі стають Іспанія, Португалія та Нідерланди, а пізніше Англія, Франція та Швеція вступають у боротьбу за розподіл світу. Національні держави встановили свої кордони з урахуванням мовної ознаки й за природно-географічними рубежами. Такий світовий порядок існував майже 150 років - до Французької революції й імператорства Наполеона. Наприкінці XVII - на початку XVIII століття зменшилася минула велич Іспанії, Португалії, Швеції, Нідерландів, а до кінця XVIII століття - Польщі.Натомість зміцнилися позиції Франції та Англії, набирала сили Пруссія. На початку ХІХ століття впливовою світовою державою стала Росія.
Нове співвідношення сил на міжнародній арені, закріплене Віденським конгресом (1814 - 1815 років), дала Віденська епоха. Основу його склав імперський принцип контролю географічного простору. Світовими центрами сили стали Російська й Австро-Угорська імперії, Британська колоніальна імперія (проголошена в 1876 році), Німецька імперія (з 1871 року), Французька колоніальна імперія (з середини ХІХ століття), Османська імперія (з 1877 року). Росія до середини ХІХ століття домінувала в Європі, активно протистояла Англії, Франції, Австрії та Туреччині. Але після Кримської війни (1853 - 1856 років) розпався священний союз монархів, з розвалом якого закінчилась епоха домінування Росії в Європі. До кінця ХІХ століття завдяки вдалому застосуванню досягнень промислової революції у світі особливо посилився вплив США та Німеччини. Під керівництвом останньої був створений Троїстий Союз. Другий потужний військовий блок - Антанту - організували Франція, Англія та Росія. Мета цих військово-політичних блоків полягала насамперед у переділі сфер впливу та недопущенні цього переділу на користь молодих, агресивних європейських держав.
Версальська система розпочинається після поразки Троїстого Союзу в Першій світовій війні 1914 - 1918 років. Припинили існування Німецька, Австро-Угорська, Російська, Турецька імперії, на руїнах яких з'явились нові держави, що повинні були увійти в зону впливу авторів Версальської системи. Версальський мирний договір 1919 року присудив звання континентальної держави Франції, а морської - Англії. Росія не повинна була існувати як могутня держава, тому її хотіли розділити. Найбільше користі від результатів Першої світової війни отримали США, які закріпили свою могутність на Вашингтонській конференції в 1921 - 1922 роках. Країни-переможці створили між Німеччиною та Радянською Росією "санітарний кордон" з держав, які були орієнтовані на Францію та Англію. Встановлений світовий порядок був направлений проти Радянської Росії, Німеччини та Китаю. Друга світова війна поховала Версальський мир і всю систему міжнародних відносин міжвоєнного періоду.
Ялтинсько-Потсдамська епоха була започаткована в 1945 році. Ця система визначила нові кордони, розташування нових геополітичних сил. По суті в Потсдамі було констатовано, що світ з багатополюсного став біполярним: СРСР і його союзники, які уособлювали континентальну силу, протистояли США та їх союзникам, які представляли в більшості своїй морську силу. Протиборство цих полюсів і визначило зміст Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин. Її характерною рисою було те, що протистояння двох потужних блоків йшло на межі балансування між холодною та ядерною війнами. Потсдамський світовий порядок був зруйнований у 1991 році: з розпадом СРСР та світової системи соціалізму біполярна структура міжнародних відносин завершилась остаточно.
Сучасна (Біловезька, Маастрихтська, "постміжнародна") система міжнародних відносин характеризується, з одного боку, появою нових держав: спочатку навколо СРСР - шляхом "оксамитових" і силових революцій, а потім і на теренах СРСР; з другого - посиленням єдиної наддержави в особі США; і нарешті, дуже потужним зростанням нових викликів, з якими зіткнулася вся світова цивілізація. У зв'язку з цим бельгійський учений А.Самюель вважає, що людство вже вступило в "новий міжнародний світ". Швидкість і глибина змін, які спостерігаються, мають як мінімум три головні наслідки. По-перше, відбувся перехід від біполярного світу до комплексного. По-друге, цей перехідний світ став непередбачуваним і в ньому вже неможливе вирішення питань міжнародної безпеки старими військово-силовими методами. По-третє, надзвичайно важливого значення в сучасному світі, в тому числі й у сфері світової політики, відіграють інформаційні технології, що дозволило схарактеризувати сучасне суспільство як інформаційне. Ці наслідки можна звести до одного висновку: відбувається переструктурування всього світового політичного простору, а значить, закономірності міжнародних відносин хоча й зберігаються, але набувають нових рис і часто розглядаються у вигляді універсальних закономірностей або тенденцій розвитку сучасних
Loading...

 
 

Цікаве