WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Висвітлення концептуальних питань шкільної історії в сучасних російських шкільних підручниках - Реферат

Висвітлення концептуальних питань шкільної історії в сучасних російських шкільних підручниках - Реферат

відкриттів у найрізноманітніших областях.
Сюжет про піратство після Великих географічних відкриттів з'являється в підручниках у зв'язку з Френсісом Дрейком. Я у своєму підручнику написав про це докладніше. Карибське морське піратство - це явище, яке зіграло важливу історичну роль у справі перерозподілу частини багатств Іспанії, Португалії державам, які інтенсивніше розвиваються в другій половині ХVІ-ХVІІ століттях. І як наслідок, ослаблення боротьби за море Іспанії та Португалії.
Наступне коло питань стосується Реформації. З одного боку, основні оцінки цього явища не дуже змінилися, з іншого, все-таки є важливі поступи вперед, на які хотілося б звернути увагу. З часів К.Маркса та Ф.Енгельса в нас міцно засіло уявлення про те, що реформація - це позитивне явище, а контрреформація - негативне. Реформація зіграла, безумовно, велику роль. Вона зрозуміла дітям, її можна пояснити і вона багато важливого внесла в життя європейців, але не можна забувати про її негативний бік. Всюди, де вона проходила, проливалась кров, і можна зрозуміти тих правителів, які не збиралися впускати до своїх володінь реформаційних віянь. Вони бачили, до чого це призводить в інших країнах. Філіп ІІ, на противагу розхожим уявленням, добре ладнав з протестантськими правителями скандинавських монархій. Але як монарх, що відповідає за свою країну, католицьку за віросповіданням, такої реформації допускати, звісно, не хотів. Окрім крови, це ще й масове знищення культурних цінностей під час іконоборства (розбиті вітражі, пограбовані церкви). Це теж слід враховувати. Перемога реформації на суттєвій території Європи сприяла існуванню начебто двох полюсів. Цей факт якосьзбільшував можливості для вільного розвитку думки, в людей з'явився вибір. Були й білі ворони, які серед католиків та протестантів не дуже могли уживатися. Наприклад, Мігель Сервет, якого присудили до смерті як перші, так і другі. Питання полягало лише в тому, хто до нього добереться першим. Раніше його дістався Кальвін.
Якщо не ставати на германофільську точку зору, слід визнати в шкільному підручнику й негативні боки реформації й те, що поряд з власне контрреформацією була й католицька реформа, яка зіграла велику роль в історії католицьких країн. Наслідки її проявлялись протягом довгого часу - десятиліть та століть - і завдяки саме їй ми маємо той католицизм, який є зараз. І як наслідок зміни оцінок Реформації - зміна ставлення до історичних осіб М.Лютера та Т.Мюнцера. В підручниках зустрічаються оцінки Т.Мюнцера як найвищого розвитку реформації, які дуже нагадують ставлення Ф.Енгельса до цього питання. М.Лютер натомість розглядається лише як ініціатор руху: добре, що почав реформацію, але погано, що зупинився. Справжнім реформатором, який іде далеко попереду, визнається Т.Мюнцер. Така оцінка є занадто політизованою, заангажованою.
Слід віддати належне тій інтелектуальній та моральній чесності, з якою М.Лютер узяв на себе відповідальність за кровопролиття селянської війни, за свою позицію, за те, що він вимагав вішати селян, наче скажених собак. Він виходив з того, що в іншому випадку, якщо його авторитет буде направлено на підтримання цих виступів, ситуація може виявитися ще кривавішою. Така позиція М.Лютера зробила можливим наступне розповсюдження реформації за лютеранським зразком. Як наслідок, у моєму підручнику М.Лютеру разів у вісім відведено місця більше, ніж Т.Мюнцеру. Останньому присвячено лише один абзац, в якому висвітлено його погляди та роль в подіях селянської війни. Хоча, можливо, й цього забагато.
Наступне ключове питання, на яке хотілося б звернути увагу, це інтерпретація понять капіталізм та індустріальне суспільство. Я вважаю, що без поняття капіталізму та всього, що з ним пов'язано, в історії цього періоду обходитися було б неправильно. З іншого боку, це не суперечить використанню поняття цивілізація. Це все є цілком поєднуваним, мені здається, що для цього віку можна використовувати поняття цивілізації, але я особисто не став би будувати курс лише на цьому.
Ми в підручнику даємо визначення капіталізмові як суспільному устрою, що замінив феодалізм, за якого власність, в основному, зосереджена в руках підприємців-капіталістів, що використовують працю найманих робітників. І розповідаємо про нього за такою логікою:
"При всьому значенні прогресу в техніці більш важливими були зміни у взаєминах між людьми, що найбільш яскраво виявилися в найрозвиненіших країнах Західної Європи. Ці зміни відбувались у два етапи. Спочатку були зруйновані патріархальні відносини, що раніше поєднували селян і сеньйорів узами особистої відданості, з одного боку, і заступництва - з іншого. Кожна сторона звільнилася від колишніх феодальних обмежень. Колишні економічні відносини були зруйновані, але, щоб на зміну їм прийшли інші, потрібно було знову - вже на іншій основі - об'єднати власників землі й колишніх селян у процесі виробництва. Там, де це відбулося, з'явилися нові, капіталістичні відносини.
Задовго до XVI століття селяни багатьох країн Західної Європи домоглися особистої волі. Як правило, вони вже не були зобов'язані нести особисті повинності сеньйорові, але й сеньйор більше не вважався їхнім заступником. Сеньйори залишилися верховними власниками землі, а селянам доводилося брати її в тимчасове користування - оренду - й платити за це орендну плату, що стягувалася звичайно в грошовій формі. Довільно збільшити її сеньйор, як правило, не міг.
Щоб зібрати гроші для платежів сеньйорові й державі, селянин змушений був торгувати своєю продукцією (зерном, м'ясом, вовною) на ринку найближчого міста, мешканці якого готові були її купувати. Серед продавців виникала жорстка конкуренція. Найбільш заповзятливі багатіли, а інші - розорялися. Розшарування селян ставало все помітнішим.
Розбагатілі селяни прагнули розширити свої володіння й зайнятися на них найбільш дохідними справами. З цією метою вони прагнули взяти в оренду або купити в сеньйора не одну, а кілька земельних ділянок, пропонуючи за них підвищену орендну плату. Однак сеньйор далеко не завжди міг вільно розпоряджатися своєю землею, у його відносинах із селянами обидві сторони стискував віковий звичай. Найбільш вільно
Loading...

 
 

Цікаве