WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Вузлові питання соціально-економічної історії раннього нового часу - Реферат

Вузлові питання соціально-економічної історії раннього нового часу - Реферат


Реферат на тему:
Вузлові питання соціально-економічної історії раннього нового часу
Немає, як відомо, єдиної історії. Для кожної людини минуле вимальовується в іншому вимірі. Кожне покоління має свій погляд на історію й пише її по-новому. Важко виділити всі причини, які обумовлюють це явище. Спосіб трактування давніх подій та процесів залежить, вочевидь, від прийнятої перспективи, яка, у свою чергу, визначається соціальною, національною, культурною позицією особи, котра дивиться в минуле, її політичними переконаннями, рівнем освіти, насущними потребами (наприклад, пропагандистськими) тощо. Тому маємо різні інтерпретації перейдених епох.
Однак коли мова йде про відображення минулого в підручнику чи навчальному посібнику з історії, то належить подбати, щоб у ньому знайшла відображення (хоча б у скороченій формі) вся проблематика визначеного періоду, яка розкривається в чотирьох базових площинах історичного процесу: соціальній, економічній, політичній і культурній; при цьому наголос має робитися на їх взаємозалежності.
Як завжди в історії, постає проблема прийнятої періодизації. Щодо нової історії, то мало дискусійною видається кінцева межа - вибух Французької революції у 1789 році; цей рік вважається роком завершення першої фази всесвітньої нової історії. Більш спірним є початковий поріг нової історії, який часто окреслюється датою здобуття турками Константинополя у 1453 році, відкриття Америки Х.Колумбом у 1492 році чи виступу М.Лютера в 1517 році. У сучасній інтерпретації історії критерій періодизації за датами не приймається, бо зміни епох відбувалися не в один день. Тому якщо для визначення початку нової історії поглянемо на одну зі сторін історичного процесу - на економічну в поєднанні із соціальною, то побачимо, що для переходу від Середньовіччя до Нового часу велике значення мала друга половина ХV століття. Тоді закладалися основи буржуазного виробництва, з'явився новий соціальний тип людини, представлений підприємцем. Спостерігався бурхливий розвиток виробництва з використанням нових технічних винаходів. Торгівля пов'язувала цілі континенти. Започатковувався перехід від станових структур до ладу, в якому не походження, а активність індивіда та його матеріальне забезпечення визначають місце в суспільстві. У політиці це був початок формування національних монархій, суперництва двох блоків європейських держав. У релігії, літературі й мистецтві проходили глибинні зміни, які руйнували середньовічну систему цінностей. Іншим ставав темп життя: середньовічна неквапливість змінювалася динамізмом нового часу.
Важкою для вирішення є ще одна проблема: проблема європоцентричного бачення історії. Європоцентричний підхід пояснюється насамперед тим, що в нашій культурній традиції Європа розглядається як модель творення історії, прийнятна для порівняння з іншими культурами світу. Це не означає, що Європа є найкращою, вона лише є усвідомленою моделлю всесвітньої історії. Ця модель також має свій дидактичний аспект: до ширшої проблематики (світової) входять через краще знану й засвоєну історію Старого континенту. Лише в ХХ столітті Європа починає поступатися своєю першістю, а до того вона п'ятсот років неподільно домінувала, була безсумнівним центром світу, визначала ритм і напрям його розвитку. Тому для цього також глибше поглянемо на вузлові проблеми соціально-економічної історії Європи в проміжку часу від приблизно середини ХV століття до кінця ХVІІІ століття.
Це був період глибокої трансформації, внаслідок якої змінилася не лише Європа, але й увесь світ. Однак основною продуктивною силою надалі залишалася людина. Гіпотеза про те, що економічний ріст супроводжувався ростом чисельності населення, підтверджується безсумнівними фактами як територіальної, так і економічної експансії європейської цивілізації.
Після століття відносного застою приблизно в середині ХV століття чисельність європейського населення почала зростати. Ні початок цього росту, ні його інтенсивність не були однаковими по всій Європі, але в перші роки ХVІ століття демографічний ріст став доконаним фактом. Він продовжувався все ХVІ століття, але десь у середині ХVІІ століття зростання чисельності європейського населення припинилося. Вважається, що від середини ХV до середини ХVІІ століття населення Європи подвоїлося. При розгляді причин цього демографічного феномену до уваги беруться різні чинники: природні (деяке поліпшення клімату), економічні (наприклад, зростання реальної заробітної плати), біологічні (більш ранній шлюб і, відповідно, вищий рівень народжуваності), медико-санітарні (підвищення природного імунітету до хвороб, поліпшення побутових умов) тощо.
Густота населення надалі залишалася прямопропорційно пов'язаною з продуктивністю праці у сільському господарстві, тому найгустіше були заселені Нідерланди й Північна Італія, але в межах однієї країни були суттєві відмінності. Доказом цього слугують потоки мігрантів з менш розвинутих регіонів у більш розвинуті. Заокеанська міграція в ХVІ-ХVІІ століттях для Європи залишалася ще незначною. Міграції переважно проходили в межах однієї країни або навіть однієї місцевості.
Однією з характерних рис ХVІ століття були швидкі темпи зростання міського населення. У той час великим містом вважалося місто з населенням більше десяти тисяч. На підставі доступних джерел зроблено висновок (Р.Маккенней), що в Європі (без Росії та османських володінь на Балканах) кількість таких міст упродовж ХVІ століття збільшилася з 154 до 220, але дуже великих міст - понад 100 тисяч мешканців - не було більше, ніж десять.
Саме впродовж середини ХV - середини ХVІІ століть сталися й інші важливі зміни, деякі з яких були безпосередньо пов'язані з демографічним феноменом цього періоду.
Найбільш яскравим було розширенням географічних меж. Два століття демографічного росту майже повністю співпадають у часі з далекими морськими плаваннями й відкриттями, внаслідок яких було налагоджено морське сполучення між Європою й Азією та започатковано завоювання й заселення європейцями Америки. Завдяки цьому Європа отримала нові ресурси, що сприяло інституційним змінам в європейській економіці, особливо ролі держави в ній.
Трансплантація європейської культури, поряд з модифікацією й поступовим згасанням культури корінних народів Нового Світу, були найбільш драматичним і важливим аспектом експансії Європи. Ця експансія мала наслідки й для Європи: європейська культура також зазнала значних перетворень.
Ще одним наслідком була зміна економічних центрів Європи: північноіталійські міста втратили лідерство. Італія опинилася на другому плані європейської політики аж до ХХ століття. Слава провідних країн на деякий час перейшла до Іспанії та Португалії, але вже в середині ХVІІ століття обидві країни переживали занепад.
Чітко проявився економічний дуалізм Європи: її центральна,
Loading...

 
 

Цікаве