WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Європейський вимір курсу історії нового часу в навчальних програмах для середньої школи в Україні - Реферат

Європейський вимір курсу історії нового часу в навчальних програмах для середньої школи в Україні - Реферат

історії Європи має й "темні плями". Насамперед це проявилось у, м'яко кажучи, не зовсім коректному ставленні європейців до корінного населення нововідкритих територій. Звичайно, туземці теж не завжди гостинно зустрічали гостей з Європи. Але перевага в озброєнні та військовій підготовці була все-таки на боці європейців. І вони використовували будь-яку нагоду цим скористатися. Цілі поселення корінних мешканців були знищені, населення пограбоване та взяте в полон. Цей період знаменує також початок нового етапу работоргівлі, коли полонених вивозили до Європи як рабів. Таким чином, оскільки експерти Ради Європи вважають викладання історії інструментом, який запобігатиме злочинам проти людства й пропаганді ксенофобних, расистських та сповнених нетерпимості цінностей, ці наслідки Великих географічних відкриттів не повинні замовчуватися. Це сприятиме також подоланню європоцентризму, який, до речі, не схвалюється Радою Європи [2, с.11], вісторичному мисленні учнів
Навчальна програма не змогла уникнути поділу Європи на Західну й Східну. Це дещо ускладнює формування комплексних уявлень про історію Європи. Так, наприклад, розділ 4 "Західноєвропейські держави в XVI - першій половині XVII століття" включає відомості про Іспанію, Нідерланди, Англію, Францію. Дещо незрозумілим видається включення Речі Посполитої до одного розділу разом з Османською імперією, Перським царством, Державою Великих Моголів і Китаєм (розділ 6 "Центрально-Східна Європа й країни Сходу"). До цього ж розділу включено й Росію. На нашу думку, було б логічніше створити розділ "Країни Європи в XVI - першій половині XVII століття", де, крім вже зазначених країн, варто було б згадати скандинавські країни, а також державні утворення, що існували на місці сучасних Італії, Угорщини, Чехії, Словаччини. Європейський контекст тут полягав би у визначенні спільних та відмінних рис їхнього розвитку, а також міждержавних та міжкультурних зв'язків та їх взаємовпливу.
Не можна оминути увагою й таку важливу для європейської та світової історії подію, як Велика французька революція. Ця революція подарувала світові першу Декларацію прав людини й громадянина, категорії правової та соціальної держави. Ідеї Великої французької революції, безперечно, вплинули на розвиток політичної та правової думки того часу в Європі. Але в навчальній програмі цей момент залишився поза увагою. Європейський вимір цього періоду простежується лише в згадках про походи Наполеона та Віденський конгрес. Але при цьому основна увага припадає на військово-політичну історію. Дуже мало уваги приділено історії повсякденності, впливу революції на світогляд пересічної людини. До розділу можна було б включити також тему щодо ролі жінок у Французькій революції. Адже на цей час вже є достатньо матеріалів і доказів того, що жінки в революційних подіях відіграли не останню роль. Крім цього, запровадження елементів ґендерної історії до навчальної програми сприятиме усвідомленню й розумінню ідей рівноправ'я та недопустимості дискримінації. Адже викладання історії, згідно рекомендацій Ради Європи, має виховувати почуття поваги до оточуючих, їх поглядів, думок, релігійних почуттів, незалежно від їхньої статі, раси, національності, віросповідання.
Досить повно європейський вимір проявився в темі "Європа в добу революцій 1848 - 1849 років". Але разом з тим слід зауважити, що тут знову зосереджено увагу лише на країнах Західної Європи. Зовсім випали з програми Угорщина, Чехія, Словакія, Польща. Відсутність цих країн в програмі не сприяє формуванню в учнів бачення цілісної Європи, не показує історичних, культурних, економічних зв'язків між країнами, що складають сучасну Європу.
Те саме можна сказати й про наступний розділ "Європа й Америка в добу об'єднання й модернізації суспільства". Хоч у назві нема поділу на Західну та Східну Європу, але в змісті розділу згадується лише Пруссія, Австрія, Італія, Велика Британія.
Наступний розділ "Утвердження індустріального суспільства в провідних державах світу" теж зосереджує увагу лише на передових країнах Європи. Складається враження, що в інших країнах європейського регіону не відбувалося змін в економічному та суспільно-політичному житті. Тому акцентування уваги на цих країнах надає всім іншим відтінку відсталості.
На нашу думку, вивченню загальноєвропейських тенденцій історичного й культурного розвитку варто було б приділити декілька окремих уроків. Після вивчення матеріалу про окремі країни можна було б шляхом бесіди з учнями визначити спільні й відмінні риси в розвитку європейських країн, історії загальноєвропейських культурних надбань.
Слід відзначити, що в новій програмі з історії хоч і є спроба подолати європоцентричний погляд на всесвітню історію, проте її ще варто доопрацьовувати. Потрібно більше уваги приділити країнам Центральної та Східної Європи, залучити їх до комплексного її бачення.
Підсумовуючи все вищесказане, слід зазначити, що, завдяки співпраці з Радою Європи, шкільні програми з історії в Україні поступово наближаються до відповідності вимогам європейських експертів. Їх рекомендації враховуються під час створення нових навчальних програм. Це стосується й програми з історії нового часу. Але оскільки це дуже складний для вивчення період, то робота над удосконаленням програм ще триває. Шляхом публічних обговорень, дискусій і обміну досвідом між європейськими та українськими педагогами ця справа отримає гідне вирішення.
Література
1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти. - К.: КНТ,2004.
2. Лоу-Беер, Энн. Совет Европы и история в школе. - Страсбург, 1997. - 147с.
3. Навчальні програми для 12-річної школи. Всесвітня історія (6 - 12 клас) // http://www.mon.gov.ua/education/ average/new_pr/611
4. Рекомендація Rec (2001) 15 про викладання історії в двадцять першому столітті в Європі / Рада Європи; Комітет Міністрів; Ухвалена Комітетом Міністрів 31 жовтня 2001 р.
5. Туманс Х. Три кити латвійського стандарту викладання історії // Історія в школах України. - 2005. - № 2. - С. 30-31
Loading...

 
 

Цікаве