WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Про періодизацію історії нового часу - Реферат

Про періодизацію історії нового часу - Реферат

саме з цієї знаменної події починався виклад матеріалу в одному з перших радянських підручників з нової історії (Новая история. / Отв. редактор Е. Тарле. Часть 1. - М.: Соцэкгиз, 1939).
А тепер хотів би привернути увагу до проблеми верхньої (кінцевої) межі історії Нового часу, яка, до речі, тісно пов'язана ще з однією дуже важливою проблемою, котра з кожним роком стає все більш нагальною, а саме: якими хронологічними рамками позначати новітню історію (або як її тепер все частіше називають "сучасну історію"), і взагалі наскільки вдалими є самі терміни "новітня" та "сучасна" історія? Проте це тема окремої дискусії.
Щодо верхньої межі автор пропонує для можливого обговорення наступне. Всесвітньо відомий британський історик Ерік Хобсбаум в одному зі своїх останніх інтерв'ю слушно зауважив, що "дати, що обирають для періодизації, визначаються не простою хронологією; вони залежать від того, які питання ви ставите й що досліджуєте" [12, с. 8]. Предметом нашого дослідження є хронологічні межіісторії нового часу, які, у свою чергу, зумовлені конкретно-історичним змістом даного періоду. Основним же змістом історії Нового часу є зародження, становлення й утвердження індустріального суспільства або індустріальної цивілізації. Отже, так би мовити, саме її історичну долю нам і слід досліджувати.
У другій половині ХІХ століття перехід від традиційного (аграрного) суспільства до індустріального став у передових країнах Західної Європи й Північної Америки доконаним фактом. Однак на межі ХІХ - ХХ століть у розвиткові західної цивілізації виникла низка складних проблем, подальше загострення яких ставило під загрозу саме її існування. Криза цивілізації набула всеохоплюючого характеру, тому її швидкий занепад, та навіть загибель, пророкували в той час не лише марксисти. Апофеозом цієї кризи стала Перша світова війна, яка вкрай розхитала фундаментальні засади західної цивілізації. Перед останньою постала дилема: адаптуватися до нових умов суспільного розвитку, що з'явилися після світової війни, відмовившись від деяких своїх базових характеристик ("родинних ознак"), щоб перейти в принципово інший якісний стан, або поступитися місцем більш досконалому й справедливому типу організації суспільства - соціалізму, прихильників якого ставало все більше. Пошук виходу з історичного тупика, до якого потрапила, здавалося, західна цивілізація (або капіталістичне суспільство, за марксистською термінологією) тривав протягом двох-трьох десятиліть після закінчення війни 1914 - 1918 років, причому як у теоретичній, так і в практичній площині. В результаті в середині ХХ століття відбулася суттєва, багато в чому принципова трансформація капіталізму як соціально-економічної та політичної системи. Суспільство, яке сформувалося після Другої світової війни в межах західної цивілізації, вже мало нагадувало те класичне буржуазне, точніше - капіталістичне суспільство, історія якого складала зміст нового часу. Отже, період, що почався після Другої світової війни, можна назвати новітнім, або новітньою історією. Останнє ж десятиріччя ХХ століття можна умовно назвати сучасною історією, бо на межі 80-90-х років у світі сталися такі події та зміни, які фактично підвели риску під власне ХХ століттям і започаткували вже багато в чому новий період світової історії.
Щодо другого аспекту проблеми, що розглядається, тобто внутрішньої періодизації історії Нового часу, то це потребує окремої публікації, а краще - проведення відповідної дискусії між істориками. Тому обмежимося лише декількома зауваженнями.
У сучасних як українських, так і російських підручниках традиційно нова історія поділяється на два періоди, хоча їх межі подаються по-різному [Див. 9, 10]. З огляду на наведені вище міркування, вважаємо доцільним виділяти ранній новий час в окремий період.
Останнім часом історики часто послуговуються поняттями "коротких" і "довгих" століть. Вже згадуваний Хобсбаум присвятив аналізу "довгого" ХІХ століття (1789 - 1918 роки) три томи свого дослідження, таким чином поділяючи його на три періоди. Цей поділ, на мою думку, заслуговує на увагу. Так, перший том, у якому розглядаються головні події, процеси та явища, що мали місце в 1789 - 1848 роках [11], справді можна виділити в окремий період, причому не просто виділити, а відповідним чином обґрунтувати.
І нарешті, можливо, варто подумати про застосування в якості критерію періодизації поняття "модернізація". Як відомо, під модернізацією розуміють тривалий процес руйнації засад традиційного (аграрного) суспільства та перехід до індустріальної цивілізації, що передбачає урбанізацію, індустріалізацію, демократизацію політичних структур, становлення громадянського суспільства й правової держави, наукову революцію, переворот у суспільній свідомості, утвердження вільнодумства та атеїзму [4, с.242]. А, як відомо, саме ці явища й складають конкретно-історичний зміст того етапу всесвітньої історії, який ми називаємо новим часом.
Література
1. Бурин С. Н. Новая история. 1640 - 1918. - М.: Дрофа, 1998.
2. Дейвіс Н. Європа: Історія / Пер. з англ. - К.: Основи, 2000.
3. Историческая хрестоматия по новой и новейшей истории. Пособ. для уч. и преп. / Сост. Я.Г.Гуревич. - СПб, 1901. - Т.1.
4. История: Учеб. Пособ. для вузов. - Ростов-н/Д: Феникс, 2000.
5. Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV - XVI ст. Навч. посіб. за ред. Ю.А.Горбаня. - 2-е вид. - К.: Вікар, 2003.
6. Маккенни Р. XVI век. Европа. Экспансия и конфлікт / Пер. с англ. - М.: Российская политическая энциплопедия, 2004.
7. Новиков С.В., Маныкин А.С., Дмитриева О.В. Всеобщая история. Справочник для студента. - М., 2000.
8. Павленко Ю. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. Навч. посібник. Вид. 2-ге. - К.: Либідь, 1999.
9. Сич О.І. До питання про хронологічні межі історії Нового часу // Історія в школах України. - 2001. - № 1. - С.7-9.
10. Сич О.І. До питання про хронологічні межі історії Нового часу // Українська історична наука на порозі XXI століття. - Т.1. - Чернівці: Рута, 2001. - С.146-149.
11. Хобсбаум Э. Век революции. Европа 1789 - 1848. / Пер. с англ. - Ростов н/Д: Феникс, 1999.
12. Хобсбаум Э. Масштаб посткоммунистической катастрофы не понят за пределами России (Интервью Вл. Иноземцева) // Свободная мысль - XXI. - 2004. - № 9. - С.3-14.
13. Dulmen van R. Reformation und Neuzeit: Ein Versuch // Ztschr. fur hist. Forschung. - West Berlin, 1987. - Bd. 14, H.1. - S.1-25.
Loading...

 
 

Цікаве