WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Про періодизацію історії нового часу - Реферат

Про періодизацію історії нового часу - Реферат


Реферат на тему:
Про періодизацію історії нового часу
Професійні історики добре знають, яким складним є питання періодизації історичного процесу. Тому, перш ніж розглянути проблему періодизації історії нового часу, хотів би поставити дещо провокаційне запитання: "А чи потрібна періодизація у викладанні історії взагалі?"
Свого часу я спеціально вивчав програми й підручники з всесвітньої історії, за якими вчаться в школах, коледжах, університетах США, Канади, Великої Британії. У мене склалося враження, що проблеми, які ми сьогодні обговорюємо, не завдають головного болю нашим зарубіжним колегам, тобто викладачам історії й авторам відповідних підручників і посібників, з якими мені довелося ознайомитися. І зрозуміло чому, адже в основу викладання там покладено зовсім інший принцип, ніж у нас, а саме: всесвітня історія викладається як історія людської цивілізації (чи цивілізацій) або як історія суспільства (наприклад, історія західного суспільства). При цьому автори згаданих підручників оперують поняттями, подібними до тих, якими послуговуємося й ми: "античність", "Середньовіччя", "Новий час" тощо. Але використовують їх, як на мене, досить довільно, не підпорядковуючи чіткій схемі, певній періодизації, єдиній методології.
На Заході є чимало гарних підручників, з яких можна щось запозичити. Проте від більшості підручників особисто в мене залишилося двоїсте враження. З одного боку, вони насичені багатьма фактами, ілюстраціями, цікавими картами та діаграмами, з іншого, їм явно бракує аналітичного елементу, тих методологічних засад, на підставі яких і складається цілісне уявлення про історичний процес як такий. Можливо, я помиляюсь, але видається, що, вивчаючи історію за такими підручниками, учні та студенти матимуть досить поверхове, точніше "мозаїчне" уявлення про історію людства. В цьому відношенні наші колишні вітчизняні підручники, в тому числі радянського періоду (навіть не зважаючи на притаманну їм заідеологізованість, догматизм певних суджень і оцінок), виглядали набагато краще, бо дозволяли читачеві упорядкувати масу фактів, дат, подій, скласти цілісне уявлення про історичний процес, зрозуміти його закономірності, глибинні тенденції, особливості того чи іншого етапу, з'ясувати причинно-наслідкові зв'язки між різними явищами. І значною мірою це було можливим тому, що історичні явища й процеси розглядалися крізь призму певної періодизації. Тому, на мою думку, для кращого розуміння минулого, для справді наукового вивчення історії періодизація потрібна й корисна.
Другий момент - щодо критеріїв періодизації. На сьогодні найбільш поширеними залишаються два підходи до періодизації - формаційний (в основу якого покладено певний спосіб виробництва) і цивілізаційний (основою якого є певний рівень матеріальної й духовної культури суспільства). Однак зауважимо, що суспільно-економічна формація - поняття доволі абстрактне, яке, так би мовити, "в чистому вигляді" ніколи не існувало. Справді, в Європі періоду раннього середньовіччя феодальні відносини до певної міри співіснували з патріархальним укладом, а пізніше - з капіталістичним. Або інший приклад - історія Китаю, яку жоден серйозний сходознавець навіть у радянський період не наважувався віднести до якої-небудь формації. З іншого боку, якщо вивчати окремі цивілізації (локальні, за визначенням А.Тойнбі), що само по собі цілком виправдано й цікаво, то знов-таки буде важко сформувати цілісне уявлення про перебіг і зміст історичного процесу як такого, бо при такому підході він розпадається на окремі фрагменти, які співіснували (або не співіснували) в просторі та часі. Натомість зрозумілими категоріями є такі поняття, як "антична цивілізація", "середньовічна цивілізація", "індустріальна цивілізація", які логічно сполучаються з такими періодами всесвітньої історії, як Стародавній світ, Середні віки, Новий час або, іншими словами, органічно "вписуються" в ці періоди.
Проблема, яка є предметом нашого розгляду, має два аспекти: по-перше, це хронологічні межі даного періоду всесвітньої історії, по-друге, його внутрішня періодизація. Щодо першого аспекту, то автор уже висловлював свої думки з цього приводу [9; 10]. За час, що минув, здавалося б, з визначенням початкової межі історії нового часу картина прояснилася: віднесення її до кінця XV - початку XVI століття визнається переважною більшістю фахівців. Причому, нарешті, це знайшло відображення й у навчальній літературі для вищої школи. Для прикладу можна вказати на цікавий за змістом і структурою та сучасний за методологією навчальний посібник за редакцією Ю.А.Горбаня [5]. Правда, і автори даного посібника не уникли деякої, як нам здається, суперечливості у своїх судженнях. Так, на с. 22 читаємо: "Рубіж XV - XVI століть - початок переходу від епохи Середньовіччя до Нового часу, із якого, власне, й починається історія сучасного світу. За класичною схемою Середні віки завершуються в середині XV століття з падінням Східної Римської імперії. Новий час починається з Великих географічних відкриттів, з гуманізму епохи Відродження, із релігійної Реформації"[5, с. 22]. Те, що Новий час - це доба, що заклала засади сучасної цивілізації, в якій ми сьогодні живемо, не викликає сумніву. Але з наведеного уривку не зовсім зрозуміло - з рубежу XV - XVI століть починається власне Новий час чи тільки перехід до нього?
Подібна двозначність або нечіткість формулювань зумовлена складністю самої проблеми, що змушує нас знову повернутися до першого аспекту.
Суть проблеми, на наш погляд, полягає в тому, що історики послуговуються як терміном "Середні віки", так і поняттям "феодалізм", причому останній позначає не стільки хронологічні рамки періоду, скільки сутність найбільш характерних для того часу соціально-економічних і політичних процесів. Справа в тому, що феодалізм, як економічний і політичний лад, існував протягом більш тривалого часу, ніж середні віки в їх класичному розумінні, охоплюючи не лише період Ренесансу, але також XVII - XVIII століття. З огляду на це, і постає питання про початок Нового часу, а саме: із зародження капіталістичного укладу в надрах ще власне феодального суспільства чи з його перемоги, коли промислова цивілізація стала поширюватися Європою, руйнуючи натуральне господарство, владу імператорів і королів, стару систему права тощо?
Сучасний англійський історик Норман Дейвіс у своїй відомій книзі "Європа: Історія" писав, що уперше термін "Середньовіччя" вжили побожні християни, гадаючи, що вони живуть у проміжку між першим і другим
Loading...

 
 

Цікаве