WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Деякі концептуальні аспекти викладання нової історії в школі - Реферат

Деякі концептуальні аспекти викладання нової історії в школі - Реферат

передових країн, що воно вже морально застаріло й що їм необхідно зробити стрибок зі свого сьогодення в сьогодення передових народів.
Сучасні вимоги не дозволяють їм пройти свій історичний шлях "за повною програмою". Створюються передумови для обтинання ряду стадій, їхнього скороченого проходження, динамічнішого розвитку тих, хто затримався "на старті". Так, Японія за три-чотири десятиліття пройшла шлях, на який Англії або Франції потрібні були сторіччя. Однак вражаючі успіхи країн третьої "хвилі" в справі модернізації не повинні сприйматися учнями як можливість позбутися відсталості "ударними" темпами. В успіху модернізації, досягненні її кінцевих результатів важливими є не тільки показники створення оновлених форм, але також ступінь зруйнованості традиційних підвалин життя. Міцність останніх, подібно льоду, припорошеному снігом, постійно нагадує про себе: реформатори раз у раз "ослизаються" при спробі прискорити крок або зробити занадто крутий віраж. Тому не дивно, що Японія остаточно позбулася всевладдя власної "традиційності" лише випробувавши гіркоту поразки в другій світовій війні. Росія найбільш рішуче приступилася до боротьби із впливом традиційних підстав лише в постперебудовний час. Низці країн Латинської Америки довелось пережити серію хунт, перш ніж вони встали на демократичний шлях розвитку, а в Туреччині й донині від третини до половини сільського населення впевнені, що вони живуть під владою султана Османської імперії. Розвиток у країнах неорганічної модернізації, за словами латиноамериканського історика Н. Вернека Содре, нагадує обертання квадратного колеса.
І, нарешті, у підручниках Нової історії багато фактів, подій, явищ представлено таким чином, щоб в учнів сформувався погляд на історію з точки зору ідей самоорганізації, пов'язаних із синергетичним підходом. Суспільство подається школярам як складна система, всі елементи якої взаємопов'язані й взаємозалежні. Зміна одного з системоутверджуючих елементів або впровадження до системи нових, чужих для неї елементів здатне привести до якісного переродження всієї системи, особливо, якщо вона перебуває в неврівноваженому стані. Саме в такий спосіб розкривається, наприклад, перехідна епоха від Середньовіччя до Нового часу ХV-ХVI століть, що породила принципово новий елемент - автономну від традиційних колективів, господарсько самостійну особистість. Подібно до цього аналізується початок становлення світової цивілізації під впливом тієї самої "новочасової", модернізованої особистості, яка вступає в контакти й конфлікти з людьми традиційних суспільств і врешті решт приводить до руйнування тих суспільств, які були частково виведені з рівноваги екосоціальними, демографічними й іншими факторами. Так само подається й кальвіністська Реформація, успіхи якої в північно-західній частині континенту привели до формування неоднорідності європейського соціокультурного простору - зародженню нового типу цивілізації. У цій же логіці розкривається епоха першої промислової революції. Континентальна Європа, виведена з рівноваги демографічними проблемами, наполеонівськими війнами й промисловим переворотом, що почався, зазнала ланцюгової реакції радикальних змін у суспільних відносинах, економічному житті, політичній і духовній сферах, у системі міжнародної політики й права.
Уміння аналізувати історичні події за допомогою системно-структурних зв'язків дозволить учням більш осмислено сприймати динаміку подій XX століття. У вітчизняній історичній освіті традиційно використовується діалектичний метод пізнання з його спрямуванням на народження нової якості, а не на переструктурування вже наявних елементів системи, констатування історичних протилежностей і стану їхньої боротьби, замість приділення уваги їхній єдності й функціональній взаємозумовленості.
Системно-структурний підхід до вивчення історичної реальності допоможе учням краще оцінити роль і значення еволюційних форм розвитку суспільства, місце всіх елементів системи в їхній взаємодії, а не тількипротилежностей, вплив зовнішніх факторів розвитку, які найчастіше є визначальними в житті тих або інших народів. За такого підходу наголос зміщується з історії різних форм протистояння, враховуючи революції, до історії повсякденності; з історії політичної, що ставить до центру уваги "сильних миру цього", до історії соціальної, точніше, соціокультурної, в центрі уваги якої знаходяться люди й утворені ними соціальні групи з їхніми уявленнями про світ і життя. Така історія дозволяє побачити розвиток соціуму у зв'язку поколінь, у живучості й активній ролі багатовікових традицій. Розуміння значення, змісту того чи іншого елементу в системі якої-небудь культури, його зв'язку з іншими сприяє подоланню, як у вчителя, так і в учнів, рис технократичного мислення, в основі якого лежить переконання в тому, що природа й культура, суспільство та його історія - це чистий аркуш, на якому можна "написати" все, що завгодно. Технократизм, а отже, й схильність до утопізму мислення - один з продуктів модернізації.
У восьмому класі школярі знайомляться з людьми різних культур, цивілізацій, релігійних вірувань, історичних епох. У дев'ятому класі основна увага приділяється вивченню людини Нового часу, але в різноманітних аспектах і проявах, з різних сторін. Людина Нового часу - винахідлива й "економічна", ідеологізована й суспільно-активна, раціоналістична й технократична, у чомусь традиціоналіст і мораліст, але разом з тим прагматик, іноді - герой, але частіше - людина маси.
Людина нового часу - людина епохи бурхливої модернізації, або часу modernity, переживає в XX столітті кризовий стан. Її змінить людина епохи постмодерну, сенсом життя якої є перетворення власного внутрішнього світу, націленість на вивчення й перетворення культурно-змістовного ядра існування свого соціуму, а отже, поводження й мислення людей. Складність ситуації в нашій країні полягає в тому, що ми змушені адекватно реагувати на ці зміни у світі, в той час, як у нас ще остаточно не завершено "модерністський проект" людини й суспільства, не сформовано повною мірою особистість, що підкоряється встановленому порядку та не чекає вказівок зверху.
Тому вчителеві доводиться вирішувати подвійне завдання: максимально наблизити образ людини нового часу, людини епохи модернізації, одночасно дистанціюючись від нього. Учневі дається можливість із уроку в урок вживатися в образ людини нового часу, відчуваючи при цьому потребу в самонавіюванні, гнучкому реагуванні на зміни життя. Ці навички, безумовно, допоможуть школярам і в процесі соціалізації, і в справі індивідуально-особистісного самовизначення. Навчання, що стимулює розвиток і саморозвиток учнів, особливо ефективним є в суспільстві, де немає єдності з питання, які цінності прищеплювати підростаючому поколінню. В ідеалі школярі повинні при вивченні тієї або іншої теми бачити особистісний зміст її засвоєння.
Література
1. Бурин С. Н. Новая история. 1640 - 1918. - М.: Дрофа, 1998.
2. Дейвіс Н. Європа: Історія / Пер. з англ. - К.: Основи, 2000.
3. Историческая хрестоматия по новой и новейшей истории. Пособ. для уч. и преп. / Сост. Я.Г.Гуревич. - СПб, 1901. - Т.1.
4. История: Учеб. Пособ. для вузов. - Ростов-н/Д: Феникс, 2000.
5. Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV - XVI ст. Навч. посіб. за ред. Ю.А.Горбаня. - 2-е вид. - К.: Вікар, 2003.
6. Маккенни Р. XVI век. Европа. Экспансия и конфлікт / Пер. с англ. - М.: Российская политическая энциплопедия, 2004.
7. Новиков С.В., Маныкин А.С., Дмитриева О.В. Всеобщая история. Справочник для студента. - М., 2000.
8. Павленко Ю. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. Навч. посібник. Вид. 2-ге. - К.: Либідь, 1999.
Loading...

 
 

Цікаве