WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Деякі концептуальні аспекти викладання нової історії в школі - Реферат

Деякі концептуальні аспекти викладання нової історії в школі - Реферат

колоніальному розподілі світу, під час якого формувалася периферія світового розвитку, є свідченнями становлення світової індустріальної цивілізації. Зростав ступінь єдності світу, почали складатися передумови для модернізації життя суспільства в інших народів світу.
Для колишніх колоній процес модернізації на повну силу розгорнувся вже в епоху деколонізації, тобто під час розгортання інформаційної революції, яка почалася як науково-технічна й переросла в технотронно-телекомунікаційну. Це епоха глобалізації життя людства, в умовах якої модернізаційні процеси неминуче здобувають форсований, тобто змушений характер, цим народам у найкоротші історичний термін треба пройти гігантський відрізок шляху, на який у країн першої "хвилі" пішли сторіччя. Тому на сучасному етапі модернізація в цих країнах має анклавний характер, традиційний і модернізований сектори життя суспільства існують практично ізольовано один від одного, становлячи світи з принципово відмінними цінностями, умовами життя, поглядами на світ у різних верств населення. Космічні супутники зв'язку й атомні електростанції в країнах Азії й Африки сьогодні знаходяться поряд із наметом кочівника-бедуїна, в житті якого за останню тисячу років мало що змінилося; з жахливою вбогістю, голодом і хворобами тисяч людей, із трайбалистською різаниною й практикою принесення людських жертв. Цю групу країн і народів можна умовно назвати представниками четвертої "хвилі" модернізації.
У дев'ятому класі учні завершують вивчення історії Нового часу. Це створює можливість для широких внутрішньокурсових зв'язків з першою частиною Нової історії й закладає перспективні лінії, що пов'язують історію Нового й Новітнього часів. У результаті вибудовується не тільки цілісна картина Нової історії, але й у певній мірі - всієї всесвітньої історії.
Тому в курсі нової історії значне місце приділяється розкриттю загальносвітових процесів і тенденцій розвитку, виявленню загальних закономірностей, у результаті дії яких склався сучасний світ у всіх його протиріччях. Серед них - становлення людства як цілісного організму й усвідомлення людьми своєї загальнолюдської, планетарної єдності. Зараз робиться спроба погодити основні тенденції й процеси, характерні для XVI - початку XX століть, з основними віхами в історії людства до й після цього періоду. Із цією метою актуалізуються так звані "наскрізні" поняття, робота над якими ведеться рік у рік.
На нашу думку, в курсі нової історії актуалізуються не окремі знання, а блоки знань, які дозволяють віднести ту або іншу історичну подію або явище до розряду йому подібних протягом всієї історії людства. Так, наприклад, вивчаючи матеріал, пов'язаний з історією першої промислової революції, учні актуалізують блок знань "віхи розвитку виробництва". Це неолітична революція (народження сільськогосподарського та ремісничого виробництв), поява мануфактур (народження промислового виробництва), промисловий переворот (народження фабричного й індустріального виробництва). Учитель позначає перспективну лінію подальших революційних зрушень у розвитку виробництва: друга промислова революція (народження серійного індустріального виробництва), науково-технічна революція (народження наукомісткого індустріального виробництва), інформаційно-телекомунікаційна революція (народження виробництва інформації, нових способів її зберігання й передачі).
Методичний прийом зіставлення історичних явищ і процесів за "загальним знаменником" дозволить учителеві показати учням історичні перспективи, підвести до розуміння деяких історичних закономірностей, більш усвідомлено самостійно створювати бонуси для майбутнього осмислення під час вивчення історії давнього світу й середніх віків у 6-7 класах. Така систематизація знань, шляхом "нанизування" їх на проблемно-тематичну вісь, дозволяє не тільки перевести знання в довгострокову пам'ять, але також концептуалізувати й фундаменталізувати їх, розвивати здатність до інтегруючого мислення, бачення нових сторін явища, опановувати навички набуття знань, істотно підвищувати рівень методологічної культури. Саме такі знання залишаються в школяра, коли забувається конкретика; саме завдяки їм здійснюється наступність навчання в середніх і старших класах, формується цілісне бачення світу, а значить, і полегшення пошуку свого місця в ньому.
Вивчення історії, її глибинне збагнення неможливо без розуміння учнями різноманітних зв'язків між подіями або явищами. Із причинно-наслідковими зв'язками школярі знайомляться, вивчаючи предмет, починаючи з 5 класу і до закінчення школи. У підручнику 8-го класу всесвітня історія з'являється перед ними вже не лише як ланцюг причин і наслідків об'єктивного характеру. Школярі розуміють зв'язок між мотивами, якірухали людьми, та їхнім практичним втіленням. Мотиваційна причинність пояснює багато вчинків релігійних людей, не зовсім зрозумілі нам сьогодні. Школярі на конкретних прикладах переконуються в тому, що люди тієї або іншої епохи, культури, цивілізації діють, підкоряючись певним стереотипам поведінки, закріпленим у традиції, а самі традиції формуються на основі глибинних, ментальних подань, що становлять своєрідний "код" тієї або іншої культури. На однакові запитання історії люди різних культур можуть дати різні, часом протилежні відповіді, причому найчастіше однаковою мірою доцільні. Вивчення історії втрачає одновимірний, однозначний характер, мислення школяра одержує імпульс до розвитку: він усвідомлює переривчастість, неоднорідність історичного простору.
У дев'ятому класі "інтрига" історії ще більше заглиблюється: школярі осягають переривчастість історичного часу. Вони знайомляться з таким феноменом, як співіснування на планеті, у тому самому регіоні й навіть у одній і тій же країні людей, що живуть у різні часи: модернізатори й традиціоналісти, західники й ґрунтовники в тій або іншій країні. У Європі початку XIX століття жили й ті, хто носив кишенькові годинники, й ті, хто звіряв час за відбиттям годин на міській ратуші, як у Середньовіччі, й ті, хто дізнавався час за сонцем, як у давнину. Відношення до часу, швидкості його плину, тобто до того, як багато нововведень виникає за життя людини, багато в чому визначало ставлення людей до змін узагалі, прийняття або неприйняття ними цінностей прогресу, а найчастіше - й місце людини у світі, що змінюється.
На конкретних фактах учні підходять до усвідомленню нового типу історичних зв'язків - стадіальних. Вони відшукують цікаві історичні аналогії між періодом ХVI-ХVІІІ і першою половиною ХIХ століття: "революція цін" і загальний характер товарно-грошових відносин; перехід до мануфактури й перехід до фабричного виробництва; загальноєвропейські війни ХVI-ХVII і початку ХIХ століть - релігійні війни, враховуючи Тридцятирічну, і наполеонівські війни; географічні відкриття ХVI-ХVII і ХIХ століть; ранні й пізні буржуазні революції; Вестфальська й Віденська системи міжнародного права; широка палітра релігійних і світських ідеологій: перше й друге "відкриття" країн Сходу тощо. Іншими словами, те, що відбувалося з народами континентальної Європи в першій половині ХIХ, значною мірою нагадувало те, що переживали в ХVI-ХVІІІ століттях народи атлантичного Заходу, а в останню чверть XIX - перші десятиліття XX століття переживуть і деякі незахідні народи.
"Інтрига" історії закручується сильніше й цікавіше при оволодінні учнями ще одного виду історичних зв'язків - часових. Передові країни, що стають центром світового розвитку, подають зразок того, що є сучасним для тієї або іншої епохи. Інші країни живуть у своєму сьогоденні, і якби вони могли жити абсолютно ізольовано, то ще дуже довгий час не вдалися б до змін. Але в якийсь момент своєї історії ці країни усвідомлюють, що їхнє сьогодення - це минуле
Loading...

 
 

Цікаве