WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → "Чорна рада". Художнє осмислення історичного минулого. Реалістичне і романтичне у зображенні подій 1663 р. (конспект уроку) - Реферат

"Чорна рада". Художнє осмислення історичного минулого. Реалістичне і романтичне у зображенні подій 1663 р. (конспект уроку) - Реферат

бандуристів. Коли інші кобзарі не гребували нагодою дрібного заробітку під час чорної ради, то вінне пішов туди. "Я в ваші чвари да свари не мішаюсь",- відповів. Це одна з рис духовного аристократизму кобзаря, показана в романтичному плані.
Критик. Я хочу виразити своє міркування з приводу цього образу. Співець-кобзар Куліша, на противагу Шевченковим образам кобзаря, виявляє свою зверхність над народом, не зливається з народною масою, своїми моральними якостями вивищується над нею.
Путівник. Продовжимо нашу мандрівку сторінками роману. Дізнаємось, як зображує письменник народні маси.
Оповідач. Коли Шрам з сім'єю Череванів подорожує в Київ, ю зустрічається з міщанами на околиці міста. Міщани в розмові з подорожніми висловлюють своє незадоволення козацькою старшиною: "Козацтво ви собі загарбали, самі, собі пануєте, ридванами їздите, а ми будуй власним коштом стіни, палати чини, мито чорт знає що"!
Ще гостріші закиди чують ті ж подорожні, ідучи з Києва до Ніжина. По дорозі селяни-косарі оточили ридван Череваня і відверто ремствували: "Буде вже й того, що один свиту золотом гаптує, а інший, може, й сірячини не має; один оком своїх сіножатей не займе, а ми ось із полонини косимо. А вибиваємось із-під ляхів усі укуп".
Незадоволені висловлюють свою прихильність до запорозької голоти. Всюди, де сходились простолюди, чулися розмови, точилися бесіди про нову Хмельниччину. В кузні від коваля Шрам чує таку розмову: "Що ви,- каже,- лагодите чересла та лемеші? Лагодьте лучче батьківські списи, бо буде всім робота. Їхали в Ніжин запорожці, дак казали, що знов піднявсь такий гетьман, як Хмельницький".
Всюди в народі з гнівом говорять про "дуків-срібляників". Сільська біднота повалила до запорожців, коли вони стали кошем, готуючись взяти участь у ніжинській раді.
Письменник. Для зображення народних мас я використав пісні козацької голоти, лексику таких дум, як: "Козак Голота", "Козак Нетяга Хвесько Ганжа Андибер".
Критик. "Чорну раду" написано тоді, коли вже були відомі історичні твори Шевченка. Між Кулішем і Шевченком наявне розходження в історичних подіях. Позитивним героєм Шевченкової поеми "Гайдамаки" виступала селянська маса та її представник Ярема - наймит у постолах. Куліш у романі "Чорна рада" теж зображує народну масу, але вона не виступає тут у ролі позитивного героя.
Однак, як художник, він зрозумів, як відтворити настрої незадоволеної бідноти та класовий характер боротьби. Даючи правдиві зарисовки не задоволеної сіроми, Куліш явно тенденційно наголошує на тому, що ця маса нездатна була розуміти державні справи, а стихійні рухи селянства, козацької голоти, мовляв, призводили до руїни, підривали національну єдність.
Письменник. Різні характери я показав в образах претендентів на гетьманську булаву - Сомка і Брюховецькою. Вони відрізняються один від одного і зовнішністю, і вдачею, і своїм ставленням до державної справи. Симпатії мої на боці Сомка.
Путівник. Ось і подивимось, яким же постає в романі Брюховецький.
Оповідач. Брюховецький - прямий антагоніст Сомка. Він лукавий, підступний, хитрий, підлий. Це вразлива, мстива і властолюбива людина, що демагогічно маскується перед народом: "Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки не видно.
Хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота да й та на йому була мов чужа. і постать, і врода в нього були зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловічок простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на його не подумав би, що в цій голові вертиться що-небудь опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату".
Обіцяючи зменшити побори старшини і обмежити захоплення нею маєтностей, втираючись у довір'я простолюду, на який опирається у боротьбі за гетьманство, він намагається справити вигідне враження, бути малопомітним, скромним.
"Нащо ж і живе наш брат запорожець на світі, коли не на те, щоб стояти за православних християн, як за рідних братів своїх? Чи нам, золото, чи нам срібло, чи нам панські будинки треба? Не про те ми проживемо і в злиднях, проживемо і в землянці на одному хлібі та воді. Сказано "Хліб та вода - то козацька їда""
А трохи далі говориться: "Окаянний пройдисвіт так усіх оманив, так по душі були темному людові ти лукаві ухватки, ти тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж. Химерний той Іванець морочив голови людськії, мов не своєю силою, мов який чарівник - чорнокнижник, ходив він поміж миром, сіючи свої чари"
А добившись свого, відверто і цинічно розкривається перед тими, хто його підтримував. Після Чорної ради Брюховецький брутально лає голоту (мужва невмивана, дурне мужицтво), загрожуючи всіх порівняти батогами, глузує з старих січовиків.
"Ми між людьми будемо жити по-людськи, а кому з нас не по нутру, той нехай іде на січ їсти сушену рибу з сирівцем"
Ми бачимо, що якості характеру Брюховецького виявляються залежно від обставин. На сторінках роману Брюховецький показаний політичним авантюристом, людиною без честі і гідності.
Письменник. Сюжет мого о роману не сягає далі перемоги Брюховецького на Чорній раді. Я не зобразив таких авантюр гетьмана, як зрадливі його зв'язки з турецьким султаном. Але в романі є натяк на ці його вчинки "Хто ж бо того не знав, скільки опісля розлито на Україні крові через Іващеве лукавство".
Критик. Образ Брюховецького як ставленика "черні" автор подав тенденційно, але не спрощено, він навіть дещо складніший за інші образи, бо в одній особі поєднується авантюрний демагог і нікчема. Перемогу Брюховецькою на Чорній раді Куліш розглядає як трагедію в історії українського народу.
Путівник. А тепер подивимось на нашого претендента на германську булаву. Це Сомко.
Оповідач. Сомка зображено в прикрашеному вигляді "Сомко був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи".
Сомко зображується "щирим і незлюбливим" лицарем, відвертим у своїх поглядах і прагненнях.
"Сомко бо жартів не любив. Щирий і незлюбливий був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен".
Для Шрама він "щира козацька душа", для Петра - гордий, пишний і розумом високий гетьман... золота голова. Одноплановість зображення Сомка не порушується навіть тоді коли йдеться про його заручини з Череванівною він, козак не до любощів, у нього на думці не сватання, а якби одігнати ляхів до Случі.
Позитивними рисами Сомка є те, що він не мириться з запорозьким демократицизмом, бунтарством сіроми і відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки.
Сомко мріє об'єднати обидві частини України і триматися договору про возз'єднання з Росією.
Щоб обидва береги
Loading...

 
 

Цікаве