WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → "Чорна рада". Художнє осмислення історичного минулого. Реалістичне і романтичне у зображенні подій 1663 р. (конспект уроку) - Реферат

"Чорна рада". Художнє осмислення історичного минулого. Реалістичне і романтичне у зображенні подій 1663 р. (конспект уроку) - Реферат


Реферат з історії України
на тему:
"Чорна рада". Художнє осмислення історичного минулого. Реалістичне і романтичне у зображенні подій 1663 р (конспект уроку)
Мета: розкрити правдивість відтворення історичною колориту епохи та станової психології окремих суспільних верств; через виразне читання і характеристику персонажів передати яскравість та багатство мови твору; ознайомити учнів з оцінкою роману в критиці; виховувати в учнів повагу до історичного минулого України.
Обладнання: книжки, карта України XVII ст., плакат з висловлюванням Т. Шевченка про роман.
Тип уроку: урок-мандрівка.
ХІД УРОКУ
І. Вступне слово вчителя
- На сьогоднішньому уроці ми здійснимо з вами мандрівку сторінками роману "Чорна Рада", познайомимось із героями. У проведенні уроку мені будуть допомагати: путівник, історик, письменник, оповідачі, козак, кобзар, літературні критики.
На уроці ви повинні не просто слухати, а й працювати. Ви маєте скласти план уроку або складний, або простий. Як забажаєте. Наприкінці уроку ми обговоримо, порівняємо ваші плани, підіб'ємо підсумки уроку.
Спочатку зробимо екскурс у нашу вітчизняну історію, дізнаємось про складний період з історії України. В цьому нам допоможе вчений-історик.
Вчений-історик. Діялося це незабаром після возз'єднання України з Росією. На Україні розгорнулась складна політична боротьба за владу, що і призвела до Чорної ради в Ніжині 1663 року, на якій було скинуто тимчасового гетьмана Сомка й обрано гетьманом Івана Брюховецького. На раді, крім козацької старшини, були також запорожці, селяни, міщани ("чернь"), тому її і названо чорною радою.
Після смерті Богдана Хмельницького (1657 р.) загострюється боротьба за гетьманування. Претендентами на гетьманську булаву виступають представники різних політичних орієнтацій.
На Правобережній Україні боротьбу за гетьманування веде представник польсько-шляхетської орієнтації Павло Тетеря. На лівобережній Україні козацька старшина висунула на гетьмана переяславською полковника Якима Сомка - брата першої дружини Б. Хмельницького. На старшинській раді в Козельці Сомка обрано наказним (тимчасовим) гетьманом. Але царський уряд не затвердив цього обрання.
Сомко дотримувався програми об'єднання Правобережної і Лівобережної України в тісному союзі з Росією і намагався приборкати народні рухи. Він утверджував феодальне землеволодіння, домагаючись на цій основі розширення автономних прав. Цим було незадоволене міщанство та низові верстви козацтва. Вони висунули на гетьмана кандидатуру підтриманого царським урядом кошового отамана Івана Брюховецького, який демагогічно, на словах проголошував себе прихильником народних мас. На Чорній раді він був обраний гетьманом. Після цього Брюховецький скарав на смерть Сомка і його прихильників, а сам ще рішучіше своїх попередників провадив політику козацької старшини.
Під час цих подій по Україні ширилися повстанські рухи незадоволеного селянства. У них значну роль відіграли міські ремісники, дрібне міщанство.
Ці антифеодальні рухи були спрямовані проти заможної старшини і її ставлеників - гетьманів, що утверджували основи феодальної економічної системи. Ворогування між окремими групами козацької верхівки, боротьба між претендентами на гетьманську булаву відзначалося характерними дія епохи феодалізму ознаками міжусобиць і ворогування феодалів.
Путівник. Почнемо нашу у мандрівку. Хочу вас попередити, що герої роману діють у незвичайних ситуаціях, постають на тлі широких суспільних процесів, і різних подій. Починаємо мандрівку з перших сторінок роману.
II. Мандрівка сторінками роману
Оповідач. На початку роману постає козацький хутір Хмарище і життя його власника Череваня.
"А те Хмарище було скрите гаями, справді наче хмарами. Кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами і очеретами. Через річку йшла до воріт гребелька. А ворота в Череваня не прості, а державськії". Черевань брав участь у походах Хмельницького, розбагатів і відійшов від політичних справ. Далі інтересів свого хутора з старосвітським побутом не сягає він своїми думками та помислами. Ось яким він постає перед нами "Черевань тільки похитувавсь, гладячи дерево; а щоки, як кавуни, сміявсь од щирого серця. Така була в його вдача".
Перегортаючи і далі сторінку, ми розкриваємо хуторянську безтурботність, відсутність громадянської самосвідомості Череваня. Він добра людина, його називають "друзякою", до нього доброзичливо ставляться київські міщани: "Череваня таки й любили і шанували, бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить".
Але він не відзначається патріотичним запалом, як інші герої. В розмові з Шрамом він говорить:
"А що нам, брате, до Вкраїни? Хіба нам нічого їсти або пити, або ні в чому хороше походити? Слава тобі, господи, буде за нас, поки нашою віку! Я, бувши б (господи, буде з нас, поки нашого) тобою, сидів би ліпше дома та їв би хліб-сіль з упокоєм, аніж мені битись на старість по далеких дорогах та сваритись з міщанами".
Але коли його назвали Барабашем, то щиро ображається. На Чорній раді Черевань підтримував Сомка, доки не відчув небезпеку для себе.
"Ой, коли б мені добратися живому і здоровому до Хмариша! Нехай тоді радує собі хто хоче!"
У Череваня переконливо поєднуються риси людини доброї, щирої і водночас ледачої, пасивної, безвідповідальної, на яку не можна покластися.
Путівник. На хуторі Хмарище ми ще знайомимось з колоритною фігурою кобзаря. У творі у романтичному ключі осмислено проблему народ і співець.
Кобзар. Його називають "божим чоловіком". І говориться про нього так:
"Сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі. а ходив без проводиря у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупив невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болісні і замовляти усякі рани. Може, він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теє-то, за все поважали його козаки, як батька; і хоч би, здається, попросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий".
На сторінках роману він відзначається високою свідомістю, розумінням подій, виявляє своє неприйняття щодо дріб'язковості, мізерності буденного життя.
"А більше мені не по нутру ота мізерна пиха, що розвелась усюди по Гетьманщині. Почали значні козаки жити на людський кшталт із великої розкоші. І вже байдуже їм тепер старосвітські співи, що й людям у подобу. Дух мій не терпить сього!"
Впевнено та незалежно приймається він і в присутності козацької верхівки. Хочу підкреслити риси його характеру: індивідуальність, натхненність, патріотизм. Мовою народних дум розповідає він про події, сумує за долю України, славить часи Богдана Хмельницького.
Але "божий чоловік" відмежовує себе від інших
Loading...

 
 

Цікаве