WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Початки руїни.Петро Дорошенко.Занепад козаччини на Правобережжі. Розвиток війська на Лівобережжі - Реферат

Початки руїни.Петро Дорошенко.Занепад козаччини на Правобережжі. Розвиток війська на Лівобережжі - Реферат

волохiв , татар i туркiв .
Ще менше значення мали гетьмани з польськоi руки .Остап Гоголь (1674-1679р), колись полковник Богдана Хмельницького , здобув собi признання тiльки на Полiссi .Степан Куницький(1683-1684р), галицький шляхтич , уславився смiливим походом проти туркiв на Дунаi 1683р ,але утратив багато вiйська й козаки засудили його на смерть.
В 1685 р польський уряд , приготовляючи вiйну з турками , дозволив на вiднову козаччини.Новий гетьман Андiй Могила (1684-1686р), не мав нiяких
Квалiфiкацiй i значiння , але мiж його полковниками знайшлося кiлька добрих органiзаторiв i полководцiв , що занялися новою органiзацieю вiйськових сил. У Богуславi пробував наказний гетьман Самусь Iванович, вiдомий iз походiв на туркiв , у Корсунi - Захар Iскра ;у Брацлавщинi-Абазин; у Хвастовi - найбiльш заслужений iз усiх Семен Гурко-Палiй.Коза-
ччина за кiлька рокiв зросла в силу i почала займати щораз бiльшi простори . Почалися перепалки польською шляхтою , а коли Польща захотiла цiлком покасувати козаччину, вибухло повстання 1702р i вiдверта вiйна з поляками.Козаки добули Бiлу Церкву , де польська залога була ще вiд часiв Тетерi , Бердичiв , Немирiв, i iншi фортецi . Повстанцi змагалися до того , щоб опанувати цiлу давню козацьку територiю аж по Случ , а потiм сполучитися з лiвобiчною Украiною.Палiй здавна вiв переговори з Мазепою i 1704р правобiчна козаччина признала владу Мазепи як гетьмана всiei Украiни. Але Москва вважала Палiя для себе небезпечним . Мазепа мусiв його увязнити й цар Петро заслав його на Сибiр .Правобiчнi полки утрималися в едностi з Гетьманщиною аж до 1711р , коли у прутському мирi Петро зрiкся правого боку Днiпра. Тодi правобiчне вiйсько перенесено на правобережжя ; а правобiчну Украiну опанували полякию.
Новi спроби вiдновити козацьке вiйсько на правобiчнiй Украiнi проявлялися пiдчас гайдамацьких рухiв .В 1734 р пiдчас походу лiвобiчних
козацьких вiйськ проти польських конфедератiв , на Брацлавщинi й на схiдньому Подiллi зiрвалося народне повстання , в якому визначився особливо полковник Верлан ; скрiзь творилися на козацький лад сотнi В 1750 i 1760 р гайдамаччина зривалася кiлька разiв , а до найбiльшого вибуху прийшло 1767р.Народнi ватаги опанували тодi значну частину Киi-
вщини , особливо ж околицi Гуманя , Чигирина , Бiлоi Церкви й Радомишля. Повстанцiв рахували на кiлька тисяч , але вони рiдко творили бiльшi загони як 300-400 людей. Значнiшi сили зiбрав тiльки Максим Залiзняк , який i уживав титулу гетьмана.Востанне гайдамацький рух проявився 1788р пiдчас т.зв.<>.
Розвиток вiйська на Лiвобережжi. Коли на правобережжi козаччина все бiльше занепада , лiвобiчна Украiна досить скоро перемогла безладдя й дiйшла до кращоi органiзацii.Днiпро заслонював ii вiд заходу , на цiй межi
Стримувалися польськi походи . Татари забiгали тут рiдше , нiж на Правобережжя , турки нiколи не сягнули у своiх завоюваннях. Населення було густе бо iз равого боку тиснулися туди втiкачi;тут розвинулося високо господарство i настав добробут.Лiвобережна Украiна була залежна вiд Московщини , але в першi десятилiття московська влада трималася ще правних форм i не мiшалася занадто у внутрiшне життя краiни.Серед таких вiносин i козацьке вiйсько не занепадало, а поступало вперед у своiм розитку.
Рiвночасно з Тетерою гетьманував на лiвобережжi Iван Брюховецький (1663-1668р) . Вiндобув булаву завдяки чернi , яку вмiв зедати собi cвоею красномовнiстю й демагогiею .У полiтицiбув дуже необережний , довiряв цiлком Московщиннi й погодився на те щоб на Украiнi стояло залогами 11500 московського вiйська,i то на утриманнi украiнського скарбу. Позитивною стороною його дiяльностi було, те що вiн упорядкував вiйськовий скарб , покасував усякi самовiльнi реквiзицii, й установив постiйнi податки на утримання вiйська .В боротьбi з Тетерою й польським вiйськом 1663р показався добрим полководцем , очистив остаточно Лiвобережжя вiд ворожих вiйськ i заняв частину Правобiчноi Украiни. У лютому 1668р вiн несподiвано повернувся проти московських залог i при силував iх уступити з Украiни. Повстання було переведене так зручно i так складно , заскочило москалiв , що вони майже без опору покинули Украiну це також доказ талановитосi Брюховецького. Але загинув вiн марно , убитий юрбою.
Його наслiдники Демян Многогрiшний (1668-1389р) та Iван Самiйлович (1672-1689р) мусiли наново прийняти московський протекторат , хоч на лекших умовах , бо московськiзалоги на Украiнi зменшено й гетьманський уряд мав бiльшу свободу рухiвю. Многогрiшний хоч без ширшоi освiти, був дуже енергiйний i консеквентний , старався високо поставити авторитет гетьмана так , що старшина закидала йому абсолютизм. Також прикладав велику вiн вагу до дисциплiни у вiйську , гостро карав i рядових козакiв козакiв i так само старшину .<>,заявив вiн полковникам . Вiн тримав при собi вiддiл чужоземного вiйська ,а на радi у Глуховi 1669р утворив окремий полк вiйська , що мав поповнити службу безпеки т.зв. компанiйцiв
Для розвитку вiйська мало значення й те , що тодi вперше утворено на Гетьманщинi почти.
Самiйлович дiйшов до булави як проводир старшинськоi олiгархii , що усунула Многогрiшнього.Але у своiй полiтицi вiн iшов шляхом свого попередника , а власне змагав до сильноi влади гетьмана над вiйськом .I хоч у соцiальних справах годився зi старшиною , то як керманич держави ,
був неуступний i переводив на свою руку те , що вважав за конечне з державного погляду.Так , проти рiшень ради , вiн утримав дальше наймане ,
<>вiйсько ; так само завiв новi податки на вiйськовi потреби. Вiн утутворив також формацiю бунчукових товаришiв , почесний вiддiл при боцi гетьмана , де вiйськову службу поповнили сини старшин , що згодом займали вищi вiйськовi уряди. Самiйлович змагав до обеднання цiлоi Приднiпровщини пiд своею булавою , успiшно реалiзував з Дорошенком , остаточно перетягнув на свою сторону правобiчнi полки i приняв титул гетьмана обидвох сторiн Днiпра. Сильно офортифiкував Чигирин двiчi обороняв перед турками , яких привiв Юрiй Хмельницький . А потiм, як довелося внаслiдок мирових умов , залишити Правобережжя , вiн умiло перевiв тамошне вiйсько й населення на свою сторону. Поборював сильно автономнi змагання Запорозькоi Сiчi , обсадив своею залогою Кодак i старався утримати Запорiжжя пiд cвоiм наглядом.
У травнi 1687р з наказу царя , Самiйлович вiдправився разом iз московським вi йськом на Крим. Козацького вiйська було 20000 наказним гетьманом назначено гетьманового сина Григорiя . Вiйська пiшли на низ Днiпра , перейшли Кiнськi Води й увiйшли у Великий Луг . Але татари запалили степ i щерез те треба було вертатися назад . Московський воевода , князь Голiцин ,зробив виновником невдачi обох Самiйловичiв ;
гетьмана зсином ув'язнили й заслали на Сибiр.
Лiтература : "IСТОРIЯ УКРАIНСЬКОГО ВIЙСЬКА"
ВИДАННЯ : IВАНА ТИКТОРА. ЛЬВIВ 1936.
Loading...

 
 

Цікаве