WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Щастя і трагедія Василя Кука - Реферат

Щастя і трагедія Василя Кука - Реферат

праці Військового штабу, проходив військові старшинські вишколи й сам викладав на них методику партизанської боротьби.
Навесні 1941 року Василь Кук "організував і очолив Центральний штаб Похідних груп для висилки у східні області України членів ОУН і симпатиків із метою організації державного апарату на звільненій від більшовицьких окупантів території та створення мережі ОУН. Було організовано три такі групи: Північну - Провідник Микола Климишин, Середню - Провідник Микола Лемик, Південну - Провідник Зиновій Матла. У Похідні групи було включено біля п'ять тисяч осіб. Їхня діяльність поширилась на всіобласті України, включно з Кубанню та Кримом".6
Була утворена також керівна Львівська група, завданням якої було якнайшвидше добратися до Львова, де організувати проголошення відновлення Української держави. У цю групу входило до 20 керівних членів ОУН. Політичним керівником групи призначено Ярослава Стецька. Кук відповідав за організаційно-технічні справи, зв'язки з місцевими клітинами ОУН та прибуття групи до Львова.
Брав він активну участь у скликанні Народних Зборів і у самих Зборах, які 30 червня проголосили відновлення Української держави та сформували уряд - Державне Правління, яке очолив Ярослав Стецько.
У липні Василь Кук організував і очолив Київську групу провідних членів ОУН та прихильників, біля 30 осіб, переважно зі східних областей, із метою повторити у Києві проголошення відновлення Української держави.
Та план реалізувати не вдалося...
Восени та зимою 1941/42 років Крайовий провідник Климів-Легенда та організаційний референт Проводу ОУН Василь Кук впроваджують підпільні методи боротьби проти німецьких окупантів. "А з весни 1942 року, - згадував Василь Кук, - очолюю ще й Провід ОУН на Південно-Східних Землях України, до якого входили південні області: Донбас, Крим, Кубань, Одеса і Придністров'я, окуповане румунами. У всіх областях були зорганізовані обласні та окружні Проводи й ряд районних. У зв'язку з арештами у Києві та загибеллю крайових провідників Дмитра Мирона у липні 1942 р. та Пантелеймона Сака весною 1943 року, Провід ОУН на Південно-Східних Землях керував усіма областями на Україні.
У м. Дніпропетровську 1943 року була організована окрема група керівних членів ОУН, яка під моїм і Омеляна Логуша керівництвом опрацювала розгорнутий проект нової програми ОУН, який після всебічного обговорення був прийнятий на III Надзвичайному Великому Зборі ОУН у серпні 1943 року".7
Тут, у Дніпропетровську, познайомився Василь Кук із студенткою Уляною Крюченко, яка стала його дружиною, любов до якої він проніс через все своє життя. Уляна Крюченко під час німецької окупації очолювала Юнацтво ОУН у Дніпропетровську та Дніпропетровській області.
Весною 1943 року Василь Кук очолив УПА-Південь, а Уляна стала членом політвиховного відділу УПА-Південь. Взимку 1943/44 р. Василь Кук-Коваль перейшов із відділом УПА через німецько-совєтський фронт у Кременецькі ліси. У квітні 1944 р. він здійснював керівництво одним із найбільших боїв УПА у Кременецьких лісах, відомим як бій під Гурбами. Начальником штабу був тоді майор Василь Процюк-"Кропива", а начальником оперативного відділу - майор Микола Свистун-"Ясень"...
"З 1945 року, - пише далі Василь Кук, - я безпосередньо керував діяльністю ОУН на Східно-Українських Землях, у Подільському краю, а після смерті Провідника Північно-Західних Українських Земель Клима Савура, у лютому 1945 р., також і на Північно-Західних Українських Землях, і весь час постійно перебував на тих теренах. У тому часі написав дві брошури: "Про що говорить нам бюджет СССР на 1945 - 1946 рр."8 та "Колгоспне рабство" (під псевдо Василь Лиманич)9".10
У 1947 р. на пропозицію Провідника ОУН Романа Шухевича його заступником на всіх посадах одноголосно обрано Василя Кука.
Після смерті Романа Шухевича (5 березня 1950 р.) Василь Кук-Коваль заступив його на всіх становищах: Голови Проводу ОУН, Головного командира УПА та Голови Генерального Секретаріату УГВР. Від 1950-го до 1954 року Василь Кук керував Національно-визвольною боротьбою в Україні. У підпіллі користувався такими псевдонімами: Коваль, Леміш, Ле, Юрко, Медвідь, Василь Лиманич, інженер Лука Лемішка, Безіменний та ін.
"23 травня 1954 року підступом, у лісі на північ від с. Кругів Підкаменецького району, через провокаторів, під час переходу на Волинь, (Василь Кук) був захоплений спецвідділом КҐБ у полон. Перебував у тюрмах КҐБ у Києві та Москві (на Луб'янці) в цілковитій ізоляції від зовнішнього світу".11
У полоні
В 2002 р. у Москві вийшла книга "Велике полювання". Спрямована вона проти Українського національно-визвольного руху. Її автор - колишній офіцер МҐБ-КҐБ Георгій Санніков, учасник боротьби проти "националистического подполья" в Західній Україні на початку 1950-х років. Свого часу Санніков був призначений куратором в'язня Василя Кука. Мав завдання "перевиховати" його. Не дивно, що Василеві Куку у книзі присвячено чимало сторінок.
Георгій Санніков шанобливо пише про "ідеологічну стійкість" Василя Кука, про те, що він "непохитно сповідував свої ідеали".12 А от Романові Шухевичу в книзі оцінка дана різко негативна: "воєнний злочинець", "кат", "підручний гітлерівців", "зрадник українського народу", "подлинное лицо котрого клеймено свастикой нацистов".13 Про Василя Кука Санніков писав, що це був "останній із могікан, суперник, який дійсно викликає повагу", з яким "упаси, боже, ни о каком сотрудничестве и речи быть не могло".14
Оце "упаси, боже" мені не сподобалось. Чого б це професійному людолову так запекло вигороджувати свого ворога? "Та це ж каґебіст пише, - промайнула думка. - Він і позитивно характеризуючи людину, професійно-непомітно "лишає плями" на ній".
Справді, знайти щиросердечного і відкритого чекіста неможливо. Не вміє каґебіст бути відвертим, - професія така. Чому йому не вбити клин між українськими діячами, навіть коли одного вже немає в живих? Чому б не посіяти сумніви серед прихильників української національної ідеї?
Санніков пояснює причину позитивної оцінки людських якостей Василя Кука так: "Часті зустрічі з Куком впродовж тривалого часу сформували у нас обох трохи дивне, як мені тоді здавалося, почуття своєрідної поваги один до одного".15 "Я поважав цю людину, свого противника, за його ідеологічну стійкість, за нескореність долі, за безстрашність і мужність".16

 
 

Цікаве

Загрузка...