WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Щастя і трагедія Василя Кука - Реферат

Щастя і трагедія Василя Кука - Реферат


Реферат на тему:
Щастя і трагедія Василя Кука
Чи багато було в історії українського народу випадків, щоб неприхильна доля наша вберегла для наступних поколінь одного з найвизначніших організаторів Визвольної боротьби українського народу?
Уявімо на хвилину серед нас Клима Савура, Ярослава Старуха, Степана Хріна, Романа Шухевича... Як заіскрилась би наша історія в розповідях цих левів. Скільки пригадалось би героїчних імен, скільки лицарських біографій було б відтворено. Скільки підстав для гордості виявилося?! Скільки таємного стало б явним. Тому й особливо наполегливо та ретельно полювали за цими півбогами, в яких сконденсувалась українська міць і слава...
Хтось із них мав упасти першим, хтось мав попастися у російські тенети останнім. Керівник збройного опору початку 1950-х років Василь Кук потрапив у пастку одним з останніх. Від травня 1937 р. до травня 1954 р. він працював у підпіллі. 17 років! Важко навіть уявити, як такий тривалий час можна перебувати у підпіллі. І не просто ховатися, а творити українську підпільну твердиню, підпільну українську армію, підпільну українську державу.
Провідний спеціаліст Державного архіву СБУ Дмитро Вєдєнєєв, який мав можливість ознайомитися з "кримінальною" справою на Василя Кука, в розмові зі мною сказав із повагою, що полковник Кук-Коваль - "видатний конспіратор", рівного якому в керівництві ОУН не було. Казав, що це визнавав і Роман Шухевич. До характеристики Василя Кука можна додати, що він був не тільки видатним конспіратором, але й видатним українським організатором, ідеологом терористичної акції, пропагандистом українського слова, що "душу і діло рве до бою".
Проти польських окупантів
Велику роль у становленні Василя Кука як українського військового і громадського діяча відіграло навчання у Золочівській приватній класичній гімназії, директором якої був український патріот, о. Микола Хмельовський, колишній капелан УГА, а вчителями - учасники Українських визвольних змагань: старшини УСС, УГА, Армії УНР.
"У 1928/29 шкільному році, - пише в "Автобіографії" Василь Кук, - я став членом Юнацтва ОУН, наступного року - провідником Юнацтва ОУН у Золочівській гімназії та у повіті. З 1930 року був членом Золочівської повітової екзекутиви (Проводу) ОУН... Я був референтом юнацтва і одночасно організаційним референтом... В 1931/32 рр. я мав прямий зв'язок у м. Львові з членами Крайової екзекутиви (КЕ) ОУН Дмитром Мироном, Ярославом Стецьком, Ярославом Старухом... За дорученнями КЕ ОУН я часто виконував кур'єрські завдання: перевозив зброю та вибухові матеріали з Кракова до Львова (з краківської лабораторії Ярослава Карпинця та Миколи Климишина). Доставляв нелегальну літературу на Волинь... У тому часі, мене, ще гімназиста, декілька разів затримувала польська поліція, але після двох діб арешту за браком доказів відпускали... У 1933 р. мене було ув'язнено на півроку в золочівську тюрму за поширювання листівок ОУН.
У вересні мене звільнили, а в жовтні цього ж року знову арештували й у 1934 році разом із братом Ілярієм засудили за саботажеві антипольські акції на два роки тюрми. Боронив нас адвокат Степан Шухевич. Відбували ми тюремне ув'язнення у Золочеві та у м. Радомі. Звільнили нас у 1936 році у зв'язку з амністією після смерті Юзефа Пілсудського, голови польської держави.
У 1936 році я знову очолив ОУН на Золочівщині..."1
У травні 1937 р. двадцятичотирирічний Василь Кук змушений був перейти на нелегальне становище. З того часу він "став професійним революціонером-підпільником, озброєним револьвером та гранатами". Василь Кук "проводив масові, нічні ідеологічно-політичні вишколи робітництва й ремісництва на околицях міста Львова".2 З осені 1937 року його підпільна діяльність проходила на землях Підгаєччини.
"Та найважливішим, головним моїм завданням, - пише Василь Кук, - було організувати підпільну друкарню Крайового проводу ОУН. І така друкарня була заснована у селі Угринові... Тут друкувались відозви Крайового проводу ОУН, вишкільні матеріали, брошури тощо. Тут була надрукована моя праця про підпільну конспірацію "Пашні буряки" під прізвищем інженера-агронома Луки Лемішки3... На базі набутої підпільної практики було організовано на Підгаєччині спеціальну школу з підготовки кадрів професійних революціонерів і для інших теренів... У 1939 році, у зв'язку з можливістю вибуху війни, дуже актуалізувалася справа військових вишколів. У друкарні видано написану мною книжку "Гранатний вишкіл".4
До справи військових вишколів залучено багатьох наших прихильників, які служили у польському війську й зокрема підстаршин. Я зорганізував кілька таких підстаршинських та стрілецьких вишколів. А коли у вересні 1939 р. почалася війна, то у Славятинських лісах діяла вже повстанська сотня. Повстанці роззброювали окремі військові польські частини, ліквідували поліцейські постерунки, магазинували зброю і готувалися до підпільної боротьби проти нових совєтських окупантів".5
Слід сказати, що всі брати і сестра Василя Кука (окрім двох, що померли у дитинстві) були членами ОУН: Ілярій (страчений у 1938 р. польськими шовіністами), Ілько (розстріляний поляками у вересні 1939 р.), Филимон (політв'язень із 1940 року, відбув 8 р. тюремного ув'язнення і заслання), Іван (політв'язень, арештований у 1940 р. червоними, засуджений до 8-мирічного ув'язнення, вдруге арештований у 1949 р. і засуджений на 10 років тюрми), Ева (померла в 1946 р.). У 1943 році їхнього рідного дядька Оксентія Постолюка (в минулому стрільця УГА) та його 20-річного сина Ярослава замордувала польська шовіністична боївка.
На наказ Крайової екзекутиви ОУН восени 1939 р. Василь Кук від'їхав до Львова, склав звіт зі своєї підпільної діяльності і був направлений до лемківського міста Сянок, що в той час перебував вже під німецькою окупацією. У 1939-1940 рр. він організував нелегальні переходи через совєтський кордон для кур'єрів ОУН, приймав звіти підпільників, збирав інформацію про становище в Україні, технічно забезпечував підпільників, які відходили до революційної праці в різні краї України...
Праця на Великій Україні
У квітні 1941 р. Василь Кук взяв участь у II Великому Зборі ОУН, виступав на ньому. Степан Бандера високо оцінив діяльність Василя Кука і призначив його членом Проводу ОУН. У Проводі Василь Кук очолив організаційну референтуру. У 1940-1941 рр. він брав активну участь у
Loading...

 
 

Цікаве