WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Роман Шухевич. Білі плями життєвого шляху - Реферат

Роман Шухевич. Білі плями життєвого шляху - Реферат

епізодів у спогадах п. Марії Крупки-Кик є уникнення будь-яких згадок про осіб, які проживали в другій кімнаті. Інакше кажучи, якщо вони були, за версією П. Олександри Скригунець, учасниками будь-яких подій, то у відповідних спогадах п. Марії Крупки-Кик не згадується навіть про їх існування. Природно, виникає запитання - чому?
У читачів може скластися враження, що п. Марії Крупці-Кик не дали можливість висловитися з цього приводу і вона намагатиметься довести, що саме її версія подій є єдино вірною?
Це не так. Коли п. Бурнашову повідомили, що спогади п. Марії Крупки-Кик, якими він неодноразово послуговувався, є не зовсім повними і точними, він звернувся до неї за роз'ясненнями, при цьому поставивши їй кілька прямих запитань, і отримав у відповідь листа. Здавалося б, що вельмишановна п. Марія Крупка-Кик відстоюватиме свою правду та далі наполягатиме, що тільки вказані нею особи проживали у той час у хаті родини Кик і що події, яких стосуються її спогади, дійсно мали місце у 1946-47 роках. Однак, на ці питання була отримана така відповідь:
"П. Василь - Роман Шухевич поселився в нашій хаті в с. Пукові восени, 1945 р. (виділено автором - Р. М.). Хата в цей час ділилася умовно на дві частини: в одній частині жила Я із чоловіком, сином і свекрухою, а в другій частині - Теодора - вдова чоловікового брата - з своєю мамою і двома дітьми... Дві сім'ї жили, кожна своїм життям і спільних інтересів було дуже мало (виділено автором - Р. М.). Теодора майже ніколи до нас не заходила, тому "п. Василь", який дуже рідко виходив з криївки ніколи не спілкувався при мені з нею. (виділено автором - Р. М.)"[10] У зазначеному листі, однак, не міститься жодних пояснень, чому власне п. Марія Крупка-Кик раніше стверджувала, що ці події відбувалися у 1946-67 роках, і що змусило її змінити свою думку.
У цій відповіді п. Марія Крупка-Кик не тільки сама заперечує свої попередні спогади щодо дат та людей, але й надає абсолютно протилежну інформацію стосовно характеру і поведінки Р. Шухевича, оскільки у своїх попередніх спогадах п. Марія Крупка-Кик говорила буквально таке: "Жили ми як одна дружна сім'я. Пан Василь викликав до себе повагу, пошану, довіру. Він ніколи не мовчав, усе щось говорив веселого і цікавого, був невимогливим у харчуванні. З моїм трирічним синочком Олегом з першого дня всі дуже подружили. Він знав кожного по імені і кликав: "Вуйцю Василю, Левку" і т.д. Особливо малий любив, коли вуйцю Василь носив його на коркошах або сам "носив" вуйця Василя: пхав вуйцьові голову між коліна, ручками обнімаючи його ноги, і так вони ходили по хаті, а п. Василь кликав мене і говорив: "Дивися, мамусю, як твій синочок носить мене на коркошах"[11]. Виглядає щонайменше дивним, що дитина, якій було лише три, а можливо й два роки, змогла подружитися з людиною, яка, як зазначено у листі, "дуже рідко виходила з криївки"...
Стосовно вищенаведеного, на думку автора, є лише два можливі пояснення.
Перше - зважаючи на поважний вік п. Марії Крупки-Кик, можна припустити, що вона просто наплутала. Однак, п. Марія Крупка-Кик у своїй останній відповіді не справляє враження людини, яка страждає від провалів пам'яті. Навпаки, вона стверджує, що "... Хоч теперішнє і не завжди пам'ятаю, але ті роки ніколи не забуду..."[12] Та й навіть намагання виправдатися забудькуватістю і поважним віком не допомогло б, оскільки в с. Пуків до цих пір проживають старожили, які пам'ятають події тих буремних років і, за потреби, можуть підтвердити хто ж проживав і був хазяїном хати, де була розташована конспіративна квартира Романа Шухевича.
Також не можна виключати варіант, що така плутанина з боку п. Марії Крупки-Кик могла бути спричинена намаганням приховати або довести неможливість певних подій і фактів, які мали місце в той час. Що ж могла намагатися приховати п. Марія Крупка-Кик, стверджуючи, що все це відбувалося саме у 1946-47 роках і роблячи все можливе, щоб уникнути будь-яких згадок про сім'ю покійного брата свого чоловіка? Що змушує її заперечувати саму себе, тим самим ставлячи під сумнів всі інші факти, викладені у її спогадах?
Можливо, відповідь на всі питання криється у наведеному нижче абзаці, який згадує події, які категорично заперечує п. Марія Крупка-Кик і які, згідно з спогадами п. Олександри Скригунець, дійсно мали місце?
"...В кінці червня (27-го числа) 1946 року в моєї матері народилася дівчинка, яку назвали Марія.
Поскільки мама була вдовою, всі губилися в догадках, хто батько дитини. Тримаючи сповиту дитину на руках, Марія Кик (Крупка) допитувалася про це в мами, але мама мовчала.
Через певний час на таке ж запитання (за словами Марії Кик (Крупки) мама лише відповідала: "Ах, якби ви знали, хто?"
Обставини склалися так, що в листопаді 1947 року ми перейшли жити в центр села, в хату, господиня якої померла.
Влітку 1949 року пізно вночі навідувався до нас чоловік у військовому вбранні. Ми, діти, спросоння в темноті не розуміли хто це (лампу не засвідчували через страх перед облавниками).
Сестра Марія мала лише три роки, але й вона пам'ятає, як над нею нахилявся якийсь чоловік у військовій формі.
На запитання Марії, хто її батько мати відповідала: "Навіщо тобі про це знати? Його в живих вже немає. Одне скажу, що ти дуже на нього подібна".
В 1972 році після народження Марією молодшого сина, мама попросила назвати його Романом, що сестра і зробила. На питання Марії, чому саме Романом мама відповіла, що, просто, це дуже гарне ім'я. Тайну народження дочки Марії мама пронесла через все життя. Тільки на 80-му році життя, в 1989 коли почалося Українське Відродження важко захворівши і відчуваючи, що вже не видужає мама розповіла Марії, що її батьком є найстарший командир УПА Тур (Роман Шухевич) і що в 1949 році він 2 рази вночі навідувався, щоб побачити дочку, а нерозповідала вона цього раніше, бо боялася, щоб хто-небудь з нас не обмовився про це, що могло привести до переслідувань всієї родини..."
Страшна війна між наймогутнішими імперіями минулого тисячоліття суворою ходою пройшлася по долях українців і химерно переплела долі людей, які напевне ніколи б не зустрілися за інших обставин. Ця сторінка життя Романа Шухевича до сих пір недостатньо висвітлена і відображена в його життєписі. Можливо, настав час правдиво розповісти про всі перипетії та реалії того часу та людей, які творили історію і зробили можливим здобуття Україною незалежності у майбутньому?
1. Леся Онишко "Катерина Зарицька. Молитва до сина." - Львів, Видавництво "Світ", 2002, ст. 72.
2. Дзеркало тижня, № 6 (381), від 16 - 22 лютого 2002 року.
3. http://forum.ottawa-litopys.org/documents/dos0203_u.html
4. Люба Сорока, "З КОГОРТИ НЕСКОРЕНИХ", до 80-річчя від дня народження Дарки Гусяк, "Нація і Держава", № 4(15), лютий 2004 р.
5. Геннадій Бурнашов, "Операція коду не мала", Видавництво "Просвіта", м. Івано-Франківськ, 1995 рік, ст. 54.
6. Іван Крайній, "У криївці - як у шапці-невидимці", Україна молода, № 239 від 18.12.2004
7. Геннадій Бурнашов, "Операція коду не мала", Видавництво "Просвіта", м. Івано-Франківськ, 1995 рік, ст. 55 і 57.
8. Геннадій Бурнашов "Операція коду не мала", м. Івано-Франківськ, 1995 рік.
9. Геннадій Бурнашов, "Операція коду не мала", Видавництво "Просвіта", м. Івано-Франківськ, 1995 рік, ст. 56.
10. Лист п. Марії Крупки-Кик п. Геннадію Бурнашову, червень 2006 року.
11. Геннадій Бурнашов, "Операція коду не мала", Видавництво "Просвіта", м. Івано-Франківськ, 1995 рік, ст. 55-56
12. Лист п. Марії Крупки-Кик п. Геннадію Бурнашову, червень 2006 року.
Loading...

 
 

Цікаве