WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Роман Шухевич. Білі плями життєвого шляху - Реферат

Роман Шухевич. Білі плями життєвого шляху - Реферат

Пуків, ці спогади містять ряд суттєвих розбіжностей, які й стануть предметом аналізу.
Перш за все, це стосується дат:
За початковою версією п. Марії Крупки-Кик, ці події мали місце у 1946-1947 роках{7}, а саме: "У 1946 році Маруня попросила мого чоловіка переховати у себе кількох чоловік з УПА. Ми погодилися." і "Вибралися вони від нас у червні 1947 року (виділено автором - Р. М.) і навідувалися ще пару разів."
У спогадах п. Олександри Скригунець про ці самі події говориться таке: "... На початку літа (десь в червні) 1945 р. (виділено автором - Р. М.) за порадою Тура зв'язкова Маруня домовилася з бабцею Євдокією, її сином Іваном і всіма іншими дорослими мешканцями дому про спорудження криївки в нашому дворі." і "... Роман Шухевич (Т.Чупринка, Тур) під псевдонімом Василь перебував з охороною і зв'язковими на конспіративній квартирі в присілку [села Пуків] Переліски в осінньо-зимово - весняний період 1945-1946 рр."
Хто мається на увазі під "всіма іншими дорослими мешканцями дому"? Принагідно, виникає питання, скільки ж осіб і хто саме проживав на той час у цій хаті та брав участь у цих подіях?
Отже, про все по порядку. Спогади п. Марії Крупки-Кик і п. Олександри Скригунець свідчать, що хата фактично складалася з двох кімнат, кухні та сіней, однак щодо кількості її мешканців існують істотні розбіжності.
На підставі спогадів п. Марії Крупки-Кик[8], можна зробити висновок, що там проживали: Іван Кик (за її словами, господар хати), Марія Крупка-Кик (його дружина), мати Івана Кика (відповідно, свекруха Марії Крупки-Кик), Олег (трирічний син Івана Кика та Марії Крупки-Кик) та Ольга Крупка (сестра Марії Крупки-Кик). На цьому, власне, й вичерпується перелік людей, яких п. Марія Крупка-Кик згадує у своїх спогадах про перебування Романа Шухевича у с. Пуків.
У спогадах п. Олександри Скригунець стверджується, що описана вище хата була фактично поділеною навпіл, а саме: "Господинею половини дому, де знаходилась ця квартира [мається на увазі конспіративна квартира, в якій переховувався Роман Шухевич] була моя 55-річна бабця - Кик (дів. пр. Гладун) Євдокія Федорівна [вона ж мати Івана Кика і свекруха Марії Крупки-Кик], друга ж половина належала мені і моїй матері Кик Теодорі (Дорі) Онуфріївні..."
Про людей, які на той час проживали у цій хаті, спогади п. Олександри Скригунець говорять наступне: "На початку 1941 року стрий [Іван Кик, чоловік п. Марії Крупки-Кик] виїхав з Пукова, працював вчителем в селі Мелна, там одружився з Марією Крупкою, проживав в її домі, потім перебував в УПА, а після поранення в ногу, восени 1944 р. призначений на посаду вчителя математики Пуківської СШ і разом з дружиною і сином Олегом і молодшою сестрою дружини Ольгою вчителькою початкових класів, оселився на бабциній [бабця - Кик (дів. пр. Гладун) Євдокія Федорівна, бабця за татом п. Олександри Скригунець, мати Івана Кика і свекруха Марії Крупки-Кик] половині хати... В нашій половині хати проживала я з мамою, молодшою сестрою Надею і бабцею по матері Тетяною, яка допомагала мамі доглядати нас з сестрою. (виділено автором - Р. М.)"
Отже, п. Марія Крупка-Кик, з незрозумілих причин, не згадує чотирьох осіб, які також проживали у цій хаті на момент початку цих подій. Окрім цього, існують певні розбіжності у трактуванні подій, які мали місце протягом цього періоду. Розглянемо кілька епізодів, які висвітлюють обидва учасники цих подій.
За версією п. Марії Крупки-Кик: "... несподівано з'явилися два солдати з боку саду, а не з вулиці, яка була у всіх на виду. Їх зустріла сестра Оля й відразу ж запросила до другої половини хати, де пригостила чаркою. Ми ж тихенько приставили драбину і п. Василь і Зенек сховалися.[9]"
Якщо виходити з цієї версії, то складається враження, що "друга половина хати" стояла пусткою, і туди зайшла сестра Ольга і почала хазяйнувати. Що ж розповідає з цього приводу п. Олександра Скригунець? Ця пригода у її викладі має такий вигляд:
"В одному із спогадів Марії Кик (Крупки) декількома словами згадується, що її сестра Ольга, помітивши на подвір'ї солдата, запросила його в іншу кімнату і цим попередила зіткнення його з партизанами, які були в другій кімнаті.
Так, дійсно, Ольга сиділа в нашій кімнаті за столом біля вікна (настала її черга вести спостереження за подвір'ям) і писала конспект уроку. Уроки мала проводити після обіду - молодші класи працювали в другу зміну). Я коло другого стола читала щось із букваря. Мати з бабцею Тетяною поралися біля печі, готовили обід. Раптом під вікном промайнула постать солдата, який зайшов із сторони саду і не був вчасно помічений. Ольга схопилася з крісла, вибігла в сіни, відчинила сінешні двері, що завжди замикалися і з словами: "Прошу, прошу заходити сюди" запросила його до нашої кімнати. Молода, красива 20-літня дівчина зацікавила такого ж молодого хлопця-солдата і з привітанням "Здравствуйте" зайшов він до кімнати. Мати [мати Олександри Скригунець - Кик Теодора (Дора) Онуфріївна] (виділено автором - Р. М.), швиденько поклала на стіл тільки-що зварену картоплю, борщ, хліб, пляшку горілки, яка завжди зберігалася в кошику під пічкою на випадок непередбачуваної ситуації, налила всім по чарочці і весело розмовляючи, всі сіли обідати. Пообідавши, солдат подякував і пішов..."
Другий епізод, який також заслуговує на увагу і згадується як п. Марією Крупкою-Кик і п. Олександрою Скригунець є таким.
Версія у викладі п. Марії Крупки-Кик:
"В середу я пішла за продуктами на базар до Рогатина, чоловік Іван з Олею - до школи, в хаті залишилася свекруха з дитиною та п. Василь із Зеником. Зенек дивився у вікно, а п. Василь готувався голитися. Тільки він намилив щоки, як Зенек побачив військових, які направились до нашої хати. Пан Василь ще встиг сказати "бабцю, приберіть зі стола" й обидва вискочили нагору. Не встигла свекруха відставити драбину, як почувся стукіт у двері. Щоб виграти час, бабця вдарила малого, який заплакав, а вона почала його сварити. "Хто там?", - запитала вона. "Чого довго не відкривали двері?", - відразу ж поцікавились облавники. "Подивіться, - пояснювала вона, - мене одну лишили з дитиною, ще й корову треба нагодувати, а син хоч би за собою прибрав, як голився, так і залишив". Солдати повернулися і пішли геть."
П. Олександра Скригунець з цього приводу говорить наступне:
"... Ми з двоюрідним братом Олегом гралися на бабциній половині хати, бігали з кімнати вкухню і назад в кімнату, ловили одне одного, щось кричали, сміялися. Дома з дорослих були лише партизани Василь (Тур), Зенко і бабця Євдокія. Після сніданку Василь голив бороду, сидячи біля столу, Зенко стояв збоку, щось розповідав, бабця мила посуд на кухні. Раптом сильно загавкала собака, що сиділа біля оборогу. Всі глянули у вікно і остовпіли. Через подвір'я, направляючись до хати, ішли солдати-енкаведисти. Поки партизани вибігли в сіни, "совіти" вже стукали в сінешні двері. Бабця не розгубилася, легко вдарила мене і Олега, наказала нам голосно плакати, почала нас сварити. Коли повстанці заховалися на горищі, важко дихаючи, відчинила двері солдатам. "Почему так долго не открывала?!", "Что за шум здесь такой?!" "Почему такая испуганная?!" - сердито розпитуючи енкаведисти ввійшли до сіней, потім в приміщення кухні і кімнати. Бабця голосно, з образою в голосі жалілася, що всі пішли з дому, залишили її саму з дітьми, а ми її не слухаємося, бігаємо, кричимо, б'ємося, син ніколи не прибирає за собою, навіть бритву залишив на столі, все в кімнаті порозкидувано. Ми з братом плачучи штовхали одне одного. Солдати оглянули кімнати і пішли."
Характерною рисою цих та інших
Loading...

 
 

Цікаве