WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Роман Шухевич. Білі плями життєвого шляху - Реферат

Роман Шухевич. Білі плями життєвого шляху - Реферат


Реферат з історії України
Роман Шухевич. Білі плями життєвого шляху
?
Звідтам ми перейшли в Пуків. Там ми жили в однієї учительки (уже її нема, ні її роду нема). Добре там було, там ми пережили зиму.
(Галина Дидик. "Дзвін", № 9-10, 92, ст. 111)
У 2007 році Україна святкуватиме столітній ювілей від дня народження непересічної особистості в історії України - Головного командира УПА Романа Шухевича. Зважаючи на значимість цієї постаті, про його життєвий шлях та роль в історії України написано і опубліковано чимало статей, досліджень, розвідок, рівно як і спогадів його соратників, родичів, знайомих і супротивників. Винесений в епіграф цієї статті уривок спогадів Галини Дидик пов'язаний з перебуванням Романа Шухевича у с. Пуків Рогатинського району Івано-Франкіської області з осені 1945 по літо 1946 року. За твердженням деяких з його біографів і соратників, саме цей епізод його біографії є настільки незначним, що не заслуговує жодної уваги і не відіграв будь-якої значущої ролі в його житті. Однак, автор візьме на себе сміливість стверджувати, що це не зовсім так, і викласти власну версію подій.
Необхідно зазначити, що існує принаймні ще одна версія, щодо того, де Роман Шухевич перебував зиму 1945-46 років. Вона висвітлена у книзі Л. Онишко "Катерина Зарицька. Молитва до сина."[1], та у статті п. Дмитра Вєдєнєєва і п. Юрія Шаповала "Роман Шухевич. Таємниця загибелі."[2]. П. Оришко у своїй книзі стверджує, що "...Спроби "Монети" легалізуватися у 1945 році не увінчалися успіхом, тому їй довелося оселитися на квартирі "Анни" (Галини Дидик), яка зуміла легалізуватися за фіктивними документами на прізвище Борис та отримати квартиру у Львові по вулиці Сулимирського, 4... У цій квартирі Шухевич перебував зимово-осінній період 1945-1946 рр.", а п. Вєдєнєєв і п. Шаповал - що "У зв'язку із погіршенням здоров'я Шухевича (почалися набряки ноги і він не міг переховуватись у звичайних бункерах) на зиму 1945-1946 року Дідик обладнала для нього бункер під піччю у будинку по вулиці Сулимирського, 4, у Львові." На жаль, вищезгадані книга і стаття не містить жодних посилань на фактичні підстави такого твердження і, вони, вочевидь, суперечать спогадам Галини Дидик - безпосередньої учасниці цих подій. Точку зору Галини Дидик поділяє і п. Василь Кук, який у своєму дослідженні "Штаб-квартири Головного командира УПА" також зазначив с. Пуків. Однак, у телефонній розмові п. Кук підтвердив, що його єдиним джерелом були спогади Галини Дидик і йому особисто ніколи не доводилося бувати у Пукові.
Доводиться констатувати, що окрім спогадів Галини Дидик, автору не вдалося відшукати жодних спогадів, які стосувалися б цього періоду життя Романа Шухевича, залишених будь-якою іншою особою з його тогочасного оточення. З одного боку, це викликає подив, оскільки Романа Шухевича постійно супроводжували щонайменше дві зв'язкові та три-чотири охоронці. Відомо, що в той час його зв'язковими були Галина Дидик ("Анна", "Молочарка") і Катерина Зарицька ("Монета", "Маня"). Його охорона в той час складалася з Зенка (пізніше відомого під псевдонімом Владко, командира охоронної боївки Шухевича, справжні ім'я та прізвище - Михайло Заєць), Левка (про нього відомо дуже мало, єдина згадка про нього міститься у "Реєстрі старшин УПА, провідників ОУН та членів УГВР" Петра Р. Содоля, а саме "Левко - секретар Романа Шухевича 1946-47"[3]), а також згадуються охоронці, які мали псевда "Олесь" і "Павло".
З іншого боку, зважаючи на те, що ця криївка не була викрита НКВД, виглядає логічним, що с. Пуків не згадується у протоколах допитів Галини Дидик і Катерини Зарицької та інших матеріалах 1950-1990 років. Автору цієї статті не вдалося знайти жодних згадок про цей період з боку нині покійної Катерини Зарицької, а також не вдалося встановити особи Левка, Олеся і Павла. Саме ці люди або їх спогади могли б дати відповіді на багато запитань. П. Любомиру Полюзі, який приєднався до охоронців Шухевича трохи пізніше у Княгиничах, також не відомо нічого про цей період життя Романа Шухевича, а п. Дарія Гусяк змогла лише згадати, що під час спільного проживання у Волочиську у розмовах з Катериною Зарицькою с. Пуків таки згадувалося, зокрема, що там був священик, ім'я та прізвище якого вона не пам'ятає. П. Дарія Гусяк пояснила, що це питання вважалося досить "конспіративним" і навіть після звільнення з в'язниці Катерина Зарицька остерігалася відкрито обговорювати цей період і згадувати причетних до нього осіб. Для інформації - після закінчення терміну ув'язнення Дарці Гусяк було заборонено повертатися на Західну Україну, тому у березні 1975 року вона поселилася у маленькій хатині на околиці Волочиська, де після 25-річного ув'язнення дозволили проживати Катерині Зарицькій[4].
Отже, перша і, на жаль, єдина згадка про цей період життя Головного командира УПА саме з боку його зв'язкових і охоронців міститься у спогадах, записаних наприкінці сімдесятих років минулого століття Надією Мудрою і Ганною Садовською під час таємного візиту Галини Дидик до Львова. Власне, опублікована у львівському часописі "Дзвін" розшифровка цього запису є єдиним підтвердженням перебування Романа Шухевича у с. Пуків з боку його зв'язкових і охоронців. Тим не менше, аналізуючи навіть ці кілька речень, можна зробити певні висновки, а саме:
"Там ми жили в однієї учительки..." - Галина Дидик не згадує прізвищ і посилання на учительку є досить нечітким, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які надавали притулок Роману Шухевичу. Можна припустити, що це було зроблено з міркувань безпеки, оскільки в той час КДБ не втратив би нагоду покарати осіб, причетних до національно-визвольних змагань українського народу під час Другої світової війни та після її закінчення.
Фраза "... (уже її нема, ні її роду нема)..." свідчить про те, що Галина Дидик якимось чином дізнавалася про долю цієї вчительки і членів її родини, оскільки вона напевне знала, на той час ці люди в с Пуків вже не проживали. З цього можна зробити висновок, що таку інформацію вона могла отримати лише після 1960 року, оскільки останні члени родини, яка переховувала Романа Шухевича, покинули с. Пуків у 1960 році, а хату, де відбувалися всі ці події, розібрали ще у 1954 році.
Вищенаведене, однак, не дозволяє встановити особу учительки і навіть визначити приблизне місцезнаходження, де була розташована її хата.
На щастя, цей спогад не є єдиним доказом, який підтверджує, що певний проміжок часу Роман Шухевич, разом із зв'язковими та охоронцями, провів у с. Пуків.
У 1995 році до Геннадія Васильовича Бурнашова звернулася Марія Василівна Крупка-Кик (1920 р. н.), "... щоб розповісти йому про те, як у 1946-1947 роках (виділено автором - Р. М.) у її помешканні переховувався Тарас Чупринка"[5]. Згідно з її спогадами, п. Василь, його зв'язкові та охоронці провели зиму у хаті родини Кик та криївці, викопаній на подвір'ї. У подальшому п. Бурнашов неодноразово використовував ці спогади у своїх працях, ними неодноразово послуговувалися іншіавтори{6].
Факт перебування Романа Шухевича у с. Пуків також підтверджується спогадами Олександри Володимирівни Скригунець (дівоче прізвище Кик, 1938 року народження, які були написані у 2005 році). Ці спогади, власне, є реакцією на версію подій, викладену п. Крупкою-Кик пану Г. Бурнашову.
Отже, п. Марія Крупка-Кик і п. Олександра Скригунець одноголосно стверджують, що Р. Шухевич, його зв'язкові та охоронці певний час перебували у с. Пуків і згадують одних і тих самих осіб, як зв'язкових і охоронців Шухевича. Однак, окрім обопільного підтвердження факту перебування Р. Шухевича у с.
Loading...

 
 

Цікаве