WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Незалежна Карпатська Україна - Реферат

Незалежна Карпатська Україна - Реферат

нацистські плани щодо України більше й охочіше говорили на Заході, ніж у самій Німеччині, ніби вказуючи напрямок основного удару. Протягом останніх чотирьох місяців 1938 р. в англійських газетах і журналах з'явилося понад 900 статей і заміток на українські теми. Аналогічна картина спостерігалася й у Франції. Лише у грудні 1938 р. в Парижі та багатьох провінційних містах було опубліковано понад 300 великих газетних і журнальних статей про Україну. Характерно, що західна преса подавала "українські" плани Німеччини як вирішену справу. За цих обставин позиція Гітлера була надзвичайно обережною: зваживши всі "за" і "проти", він обрав роль арбітра у вирішенні долі українських земель, що належали Чехословаччині. 2 листопада 1938 р за рішенням німецько-італійського арбітражу у Відні Карпатська Україна мусила віддати Угорщині 1856 км2 своєї території з населенням 180 тис. жителів, куди входили два найбільші міста: столиця Ужгород і Мукачів. Це рішення було своєрідним авансом Угорщині, яку Німеччина намагалася перетворити на свого сателіта. Водночас, зберігши Карпатську Україну, Гітлер залишив у своєму активі серйозні засоби тиску не тільки на Угорщину, яка не отримала всього, чого бажала, а й на Польщу та СРСР, за рахунок територій яких могла з часом бути створена "Велика Україна". Оцінюючи такий перебіг подій, американський дипломат Д. Біддл підкреслював, що зосередження уваги на питанні про Велику Україну - це свідомо інспірований Берліном тактичний маневр, спрямований на: 1) здійснення відволікаючих акцій для прикриття інших проміжних ходів; 2) одночасне розгортання пропагандистських дій як акції щодо "введення м'яча в гру" і підживлення інтересу до наміченого Берліном українського проекту. Така політика вимагала зміцнення позицій Німеччини у Закарпатті. Ще до віденського арбітражу 26 жовтня 1938 р. за рекомендацією Берліна уряд Чехословаччини усунув із посади прем'єр-міністра Бродія, який виступав за приєднання Закарпаття до Угорщини. Новим прем'єр-міністром став доктор теології А. Волошин, прибічник німецької орієнтації.
Волошин Августин (1874-1945) - політичний, культурний, релігійний діяч Закарпаття. Освіту здобув у семінарії та у Вищій педагогічній школі в Будапешті, після чого брав активну участь у культурному русі краю. Активною політичною діяльністю почав займатися з 1919. Заснував і очолював Народно-християнську партію (1923-1939), від якої обирався послом до чехословацького парламенту (1925-1929). 26 жовтня 1938 Волошин був призначений прем'єр-міністром автономного уряду Підкарпатської Русі, а 15 березня 1939 став президентом цієї держави. Під час окупації краю Угорщиною емігрував разом з урядом за кордон і поселився в Празі. У травні 1945 заарештований радянськими спецслужбами. Помер у московській Бутирській тюрмі.
Активізуються дипломатичні відносини - у Хусті, куди було перенесено столицю, засновується німецьке консульство. На Закарпатті було розгорнуто діяльність "Німецької партії", організовано "Німецько-українське культурне товариство".
Посилюються економічні зв'язки: 7 грудня 1938 р. підписано німецько-карпатоукраїнську угоду, за якою уряд Волошина зобов'язувався поставляти Німеччині дерево, молочні продукти, шкіру, хутра, вовну та вина. У цей час підписується угода і з німецьким "Товариством з експлуатації корисних копалин", відповідно до якої карпатоукраїнський уряд фактично передавав Німеччині права на розвідування й експлуатацію надр Закарпаття.
В останні місяці 1938 р. Гітлер від тактики "зацікавленого нейтралітету" активно переходить до певного зближення і демонстративної підтримки Карпатської України. Ці кроки не лишилися не поміченими не тільки на Заході, а й на Сході. Очевидно, з огляду на перспективність українських планів у Закарпатті активізує свою діяльність навіть японська дипломатія. Після візиту до Хусту свого представника Катоко, уряд Японії вирішує заснувати у Закарпатті консульство, що свідчить про досить серйозне сприйняття світовим співтовариством намірів Гітлера створити "Велику Україну" як антирадянську силу.
12 лютого 1939 р. відбулися вибори до сейму Карпатської України. У них взяли участь 92,5% населення, з них 92,4% проголосували за Українське національне об'єднання (УНО), яке очолював А. Волошин. Ще у вересні 1938 р. в Ужгороді було створено Українську національну оборону, яка після Віденського арбітражу вже у Хусті була реорганізована у "Карпатську Січ", очолювану Д. Климпушем. Січові гарнізони було створено в Королевім, Іршаві, Торуні, Ставному, Перечині. Проте, незважаючи на існування таких атрибутів влади, як сейм і армія, державність Карпатської України була, як казав Гітлер, "нежиттєздатною", бо вона спиралася не на власну міць, а на нетривкий баланс політичних сил у Європі.
Отже, через низку обставин "українське питання" напередодні Другої світової війни займало одне з центральних місць у міжнародній політиці. В тому чи іншому варіанті у його вирішенні були зацікавлені три групи країн: ті, які володіли українськими землями, які бажали володіти і які задовольняли свої геополітичні інтереси, використовуючи гру на "українській карті". На жаль, український народ не міг самостійно вирішити свої проблеми. У цей час все залежало від балансу інтересів різних, насамперед великих, держав і від співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити.
3. ОУН і Карпатська Україна.
Кінець Карпатської України
В офіційних привітаннях високих посадових державних осіб з нагоди 65-річчя проголошення незалежності Карпатської України старанно замовчується вирішальна роль ОУН у державотворчих змаганнях українців Закарпаття. Тим часом розвиток подій наприкінці 30-х років на теренах цього краю став беззаперечним тріумфом ідеології, стратегії та тактики ОУН.
За умовами Сен-Жерменського мирного договору (10.09.1919 р.), Підкарпатська Русь мала бути конституйована як "автономна одиниця у складі Чехо-Словацької держави, із найвищим ступенем самоуправління, який тільки можливий при збереженні єдності Чехо-Словацької держави". Її керівним органом мав стати демократично обраний Сойм (парламент). Відповідніположення було включено до конституції Чехословаччини, однак всупереч міжнародним зобов'язанням цієї держави так і не було реалізовано.
Незважаючи на це, умови нового режиму для українського населення краю були значно кращими порівняно із кількасотлітньою мадярською окупацією. Українці дістали можливість розвивати своє національно-культурне та суспільно-політичне життя, значного поширення набув патріотичний національний рух.
В цей час визнаним ідейним та духовним лідером закарпатських українців став відомий філософ, теолог і викладач Августин Волошин, який від початків своєї політичної діяльності стояв на твердих соборно-державницьких позиціях. Створена ним Народна Християнська партія та її друкований орган "Свобода" активно проводили цю ідею в життя, здобуваючи чимраз більше союзників серед інших численних українських організацій та політичних сил краю.
Політичні процеси, які відбувалися на Закарпатті, опинилися в центрі уваги Організації Українських Націоналістів. В Закарпаття були кинуті найкращі сили ОУН, які долучилися до активної пропагандистської та просвітницької роботи серед населення краю, виступали з найбільш радикальними закликами та гаслами. Осередки ОУН
Loading...

 
 

Цікаве