WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історія УПА (cучасний погляд) - Курсова робота

Історія УПА (cучасний погляд) - Курсова робота

Хоч не був шефом штабу Української Повстанської Армії, то вже в 1940 р. йому доводилось зібрати свою повстанчу практику й усі ще небагаті в той час матеріяли із т.зв. протипольської партизанки (з 1939р.) та сконструювати еляборат із засадами повстанчої боротьби. Не можу ствердити наскільки користувались цим еляборатом пізніший Головнокомандувач УПА, ген. Т.Чупринка та його шеф штабу, ген. Перебийніс, але маю підстави прийняти, що або вони ознайомились з цим еляборатом ще в Кракові перед вибухом німецько-большевицької війни.
Річ в тому, що друг Василь на 2 або 3 роки до другої світової війни, після одного "екса", був засуджений польським судом позаочно на досмертну тюрму і ховаючись в різних місцях (пригадую, як я прів у Львові, шукаючи відповідного фризієра, щоб зробити йому добру перуку), виконував найтрудніші організаційні завдання (покійний Ярослав Старух тоді висловлювався про нього, як про дуже здібного й такого, що його переросте, революціонера), мусів практично завжди ходити з зброєю в руках і був першим справжнім "підпільником", а в останні дні панування Польщі організував й керував немалими відтинками тої протипольської партизанки, що мала місце на Підкарпаттю вже в 1939 році. Здобутий в ті роки досвід він передавав чи то на письмі чи усно своєму Проводові вже на переломі 40 і 41рр., тобто Бандері і товаришам. Помножений довгими роками піднімецької і підсовєтскої займанщини, цей партизанський досвід він напевно застосовує в теперішній краєвій боротьбі.
* * *
Це, мабуть, зовсім щасливо для теперішньої надміру жорстокої фази краєвої боротьби, що про сьогоднішніх керівників боротьби ми закордоном знаємо не багато, як не багато знали й про те, що один із керівників теперішньої боротьби, друг Василь з розмислом не висувався на головні пости в організації, тобто ще до вибуху війни в 41 році. А все ж друг, про якого згадую фактично відповідав за всі три великі похідні групи, що мали вправді окремих з широкими уповноваженнями Командантів, але хтось мусів координувати все; він побіч Косаря-Тараса-Маївського найдовше й найдальше побував на Центральних Землях України та мав уповноваження від голови Державного Правління п.Ярослава Стецька повторити чи пак довести до повторення в Києві Акту Відновлення Української Державності. Після вересневих арештів, проведених Гестапом в цілій Україні в 1941р., він займав 3-тє місце після самого Провідника всієї Організації. Але все те діялось якось незамітно й для найближчого оточення.
* * *
З моментом створення УГВР займає там визначне становище й рахується до найближчих співробітників Генерального Секретаря. Та про ту його діяльність щойно майбутнє скаже своє слово. Є всі підстави думати, що буде це майбутнє величне, як величною є сучасна боротьба українського народу проти найнебезпечнішого й найміцнішого ворога України й світу.
Про так званий політичний нерв друга Василя я переконався в одній з розмов ще в 1941 р., коротко перед вибухом німецько-большевицького удару. Так склалося, що перебуваючи деякий час в одному із західноєвропейських осередків я не мав змоги знати щось більше про те, з якими планами на схід йдуть німці, а з якими українська революція. Правда, були дуже обширні інструкції, але мене цікавило питання, чи і яку домовленість з німцями мають наші.
Посміхнувшись, Він з'ясував мені цю справу простіше від всяких доповідей чи інтерв'ю приблизно так: "Партія проти нас, а військо дало вичути, що скільки зуміємо зорганізувати в Україні та поставити німців перед доконані факти, то те й буде". При тому не замітив я в цілій його поставі ні крихти розчарування, ані молодечого захоплення від самої думки про марш на Львів й золотоверхий Київ. Він був втіленням холодного політика. Зрештою, як знаємо, все докладно так і сповнилося. Розмовляли тоді теж про другі більш особисті справи і він вже в травні 1941 року сказав, що якби так треба було ще раз емігрувати то не піде, а залишиться в Україні. Так і зробив. А передбачування його про можливість нової еміграції, що мала прийти за 4 роки були для мене трохи передчасні й перебільшені, бож німці показали на прикладі швидкого завоювання Франції, що вмітимуть іти і в СРСР з великим успіхом вперед, все вперед, і тут, думалось мені, передбачувати чергову для нас еміграцію.
* * *
Та передбачування нового національного ісходу здійснилось, як здійснилось передбачування ген. Чупринки, що німці, хоч дійдуть до Кавказу, то мимо цього заломляться, як і сповнилось інше передбачування Чупринки і його штабу, висказане в 1944 році, тоді, як всі майже українці тішили себе думкою, що Західні Альянти, після розбиття Німеччини, підуть далі походом на Совєтів - а саме, що така війна буде не скоріше, як за 10 років, а тому підпільну боротьбу ОУН та УПА треба заплановувати щонайменше на 10 років.
* * *
Хтось десь цитував листа з краєвих матеріялів після смерти ген. Чупринки, з якого виходило, що один з друзів просить надіслати йому твори Кейнеса, цебто одинокого поважного економіста, якого захід протиставив Марксові в ділянці політичної економії. Я майже певний, що це просить друг Василь. Отже, коли серед диявольських піденкаведівських умовин життя провідні люди української революції прагнуть і студіюють поважні праці з економіки політики (бо й справді чи багато українських націоналістів у спокійних умовах еміграції знають, чи вивчають Кейнеса?) - то з вірою, з подивом глядімо на боротьбу України, вона бо в досвідчених, завзятих і розумних руках".
Який вигляд мала ця газета, подається далі. Ксерокопія титульної сторінки газети.
3. Зі спогадів полковника УПА Василя Кука :
"… Большевицьке керівництво добре усвідомлювало, яке значення для визвольного руху мають провідники. Воно знало: доки існує провід, доти буде йти боротьба. За всіма керівниками - членами ОУН-УПА-УГВР ретельно стежили, і досить було інформації про хоча б приблизне місце перебування, як на їх ліквідацію кидали величезні сили кваліфікованих чекістів, озброєних наймодернішими засобами боротьби: вони докладно перевіряли кожний клаптик землі, кожний будинок. Часто незначні помилки - а їх найчастіше припускалися не керівники, бо були досвідченими конспіраторами, а оточення - закінчувалися смертю. Навіть виявлення правдивих прізвищ активу завжди призводило до репресій їхніх родин".
4. Спогади Романа Петренка:
"В зустрічах з "Дубовим" і іншими я поділився спостереженнями з своєї поїздки на захід, започаткованої праці в ВО УПА "Турів". "Дубового" зокрема зацікавили відомості про організацію збройних відділів, їх вишкіл, спосіб життя, акції. Докладно розпитував про бій під Радовичами, в якому була така велика кількість збройних сил з обох сторін.
В господарчих справах я поінформував командира "Дубового" про великі запаси збіжжя, борошна й худоби в ВО "Турів" і запропонував йому організувати перевіз цих харчових нагромаджень до відділів УПА "Заграва" після відповідного домовлення з адміністративним проводом ВО УПА "Турів". А взаміну
Loading...

 
 

Цікаве