WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Військово-політичні міжслов’янські конфлікти другої половини XVI століття - Курсова робота

Військово-політичні міжслов’янські конфлікти другої половини XVI століття - Курсова робота

Юхан ІІІ, автрійський ерцгерцог Ернест і французький принц Генріх Анжуйський. Але ці кандидатури не користувалися високою популярністю серед польсько-литовської шляхти. Більше успіхів мала кандидатура Івана розного. Але рішучими противниками були литовські магнати, які боялись послаблення своїхпозицій у політичному житті. Разом з тим кандидатура Грозного мала великий авторитет серед православних українських і білоруських за походженням феодалів Литви і Польщі. Але головною причиною підтримання кандидатури Грозного було прагнення шляхом польсько-литовсько-руської унії створити умови для польсько-литовської експансії на схід. На з'їзді литовськх магнатів, в якому приймав участь краківський єпископ Фр.Красінський, було вирішено неодмінно вступити в переговори з царем. До Грозного був направлений посол Ф.З.Воропай, який повідомив про спмерть короля і просив про збреження миру. За це посол обіцяв царю обрання його на престол Речі Посполитої.
Але в подальшому литовські магнати вирішили вести переговори не про вибрання самого Грозного, а його молодшого сина Фадора. І до царя був направлений новий посол, Стефан Матвій. В лютому і березні 1573 року переговори з царем були продовжені, литовським послом М.Гарабурдою, якого Грозний приймав у Новгороді. Цар рішуче відхилив кандидатуру царевича Федора і підтримав кандидатуру австрійського арцгерцога. Що стосувалося власної кандидатури, то цар прямо заявив, щоб він був вибраний не польським королем, а тільки великим князем литовським. Але проект вибрання на польський пристол не відхилявся. Він погоджувався прийняти польський престол лишень на таких умовах, якщо Корона і Литва вічно об'єднуються з Руською державою, причому польський престол буде визнаний спадковим в династії Рюриковичів. Дальше Річ Посполита повинна була визнати за ним царський титул, а коронування царя в Кракові повинен провести митрополит московський. Цар потребував, щоб Поьща відмовилась від Лівонії і Києва, погоджуючись взамін повернути Полоцьк. Як ми бачимо, результати переговорів Грозного з литовськими поослами свідчать, що російська дипломатія чудово розуміла плани польсько-литовських феодалів. І тому, якщо Росія і пішла би на унію, то вона повинна була перетворитись із зброї польсько-литовської експансії в зброю на її припинення.
І такі умови з обох боків беззаперечно не задовольняли один одного. І так в травні 1573 року на польський престол був обраний Генріх Анжуйський, кандидатура якого підтримувалася Туреччиною. Як ми бачимо, у цьому обранні велику роль відігравало суперництво Валуа з Гобсбургами. Але обрання на польський престол Генріха Валуа послабило міжнародні позиції Речі Посполитої. Німецька імперія, Іспанія, папа, Швеція, Данія приймали значні міри, щоб завадити приїзду Генріха у Польщу. Але це безкоролів'я в Речі Посполитій і успіх французької кандидатури сприяли зближенню руського керівництва з Габсбургами. Вони пропонували Івану Грозному у випадку утвердження французького принца не польському престолі разом виступити проти Речі Посполитої. До Росії мало відійти Велике князівство Литовське, а Габсбурги розраховували на Польщу.
Але обрання Генріха Анжйуського не призвело до боротьби Росії з Річчю Посполитою. В 1573-74р. Руки російського керівництва були зв'язані на півдні. В казанській астраханській територіях проходили повстання. І другою причиною було те, що правління Генріха Анжуйського було досить коротким. В червні 1572р помер французький король Карл ІХ, і Генріх таємно тікає у Францію. Почалось нове Безкоролів'я (1574-75). В Речі Посполитій знову вийшли дві кандидатури - Івана Грозного або Федора і також австрійська сторона. Слід відмітити, що активно у ці вибори знов втручалась Туреччина. У випадку обрання на польський престол Габсбурга султан погрожував піти на Річ Посполиту. Як ми бачимо турецька дипломатія прагнула ізолювати Габсбургів в центральній і східній Європі. Разом з тим Туреччина пригнула не допустит створення русько-литовсько-польської унії. Турецька дипломатія добивалась вибраня шведського короля Юхана ІІІ, або семиградського князя Стефана Баторія, вассала Туреччини. І при таких умовах австрійська дипломатія починає активно вести переговори з Росією про розподіл Польщі і Литви. Руське керівництво пішло на зустріч. В офіційній грамоті рекомендував полякам вибрати короля австрійського ерцгерцого Ернеста і погрожував війною на випадок обраннятурецького кандидата. Так 12 жовтня 1575р. польським королем був проголошений імператор Максиміан ІІ.
Але невдоволена шляхта, очолювана Яном Замойським, вибрала королевою перестарілу Анну Ягеллонку, сестру покійного Сигізмунда ІІ Августа. І Королем був обраний турецький кандидат Стефан Баторій, який мусив був вступити в шлюб з Анною. 1 травня 1576р. Баторій був проголошений королем. Після цих подій російське керівництво знову починає вирішувати питання щодо Лівонії. А саме союз з Габсбургами це був перший крок російської дипломатії до завершення боротьби за Лівонію і до війни з Річчю Посполитою. Росія іде на союз з Швецією. До двору Юхома ІІІ був направлений царський посол В.Чихаєв з грамотою, в якій Іван Грозний пропонував шведському керівництву мир і спільні дії щодо Лівонії. Військові дії 1577р. були досить успішними місто за містом здавались руській армії. У Росії опинилась вся Прибалтика, крім Риги і Ревеля (Талліна). Військові сили Речі Посполитої були відтиснені за Двіну. Але ці блискучі перемоги 57р. не призвели до закінчення війни, а навпаки цей період стає невдалим періодом руських військ у Лівонії. Смарть імператора Максиміана ІІ у 1576р. призвела до розриву спільного плану виступити з Гобсбургами проти Речі Посполитої. А Річ Посполита навпаки зміцнювала свої позиції, їй уже не загрожувала боротьба з Габсбургами. Також були урегулььовані стосунки з Туреччиною, де султан навіть обіцяв військову допомогу. І тоді руське керівництво приймає рішення вести оборонний характер війни, із прагненням витрачати сили противника на облозі укріплених міст. І так уже 1578р. приніс Росії перші серйозні військові невдачі. Польсько-литовські війська захопили м.Венден. Шведи здійснили напад на Нарву. Також переломним був і 1579р, де шведи вторглись в Новгородську облась зі сторони Фінляндії. І Баторій розуміючи стан Росії, яка була ослаблена після довготривалиї боротьби, перериває всі переговори і об'являє Росії війну. В серпні 1579р. польсько-литовська армія приступила до облоги Полоцька. Баторій прагнув закріпити за Річчю Посполитою дуже важливий для Прибалтики водний шлях по Західній Двіні. Одночасно з облогою Полоцька польсько-литовські війська здійснили набіги на Смоленщину і Чернігівщину.
В 1580р. аторій прийняв рішення на другий похід облогу Великих Лук. Цим походом він надалі дотримувався досить обережної тактики. , ставлячи своєю головною ціллю відрізати від російської держави Прибалтику. Він не наважувався направити удар в середину держави. Під
Loading...

 
 

Цікаве