WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Князівські з’їзди і їх роль у формуванні державності України-Руси - Курсова робота

Князівські з’їзди і їх роль у формуванні державності України-Руси - Курсова робота

Під його орудою сформувалась "київська школа", яка завдяки таким відомим учням як М.Грушевський, Д.Багалій, І.Команій, В.Данилевич, М.Дашкевич, М.Давнар-Запольський та інші, заклала підвалини сучасної української історичної науки. Під його редакцією вийшло 15 томів "Архива Юго-Западной России", з них 8 складалися з матеріалів, зібраних і оброблених ним особисто. Його ж перу належать праці "О происхождении казачества" (1863), "Очерк истории Великого Княжества Литовского до смерти великого кн. Ольгерда" (1878) [55,с.88]. У 1881 - 1887 рр. очолює історичне товариство Нестора Літописця. Особливе місце в його науковій спадщині займають "Монографії з історії Західної і Південно-Західної Росії" (1885), "Исторические деятели Юго-Западной России в биографиях и портретах" (1883). Ось як оцінює його як науковця М.Слабошпицький: "В його особі прийшов історіограф нової наукової якості. Стриманий в емоціях, лаконічний, він повсюдно визначається проблемною інтерпретацією фактів, монографічною глибиною висвітлення теми"[95,с.223]. У своїй статті "Киев в княжеское время" В.Антонович сумно зауважує: "Любецький з'їзд став рубіжною віхою першого періода історії Києва. Після Любецького з'їзду князь Київський вже не є князем всієї Руської держави, а тільки князем незначного уділу" [1,с.596].
Найбільший внесок у дослідження причин, суті, особливостей та значення князівських з'їздів у контексті процесів феодальної роздробленості зробив історик світового рівня Михайло Сергійович Грушевський (1866 - 1934) - автор близько 2 тисяч тільки друкованих праць, творець першого фундаментального дослідження з історії України від найдавніших часів до другої половини ХVІІ ст. "Історія України-Руси" у 10 т., 12 книгах.
Вже у студентські роки він написав глибоко наукову роботу "История Киевской земли от смерти Ярослава до конца ХІV века", за яку одержав золоту медаль. У своїй праці він справедливо зауважує: "Смерть кожного князя відкривала питання про наслідування київського столу" [7,с.96]. Описує він і Любецький з'їзд: "Восени 1097 р. в Любечі зібрались накінець "задля побудови миру" Ярославичі,- було визнано право всякого князя на волость і принцип отчизності при розподілі столів. "...Цей факт мав... дуже важливе значення в історії удільно-вічового періоду, закріпивши устремління окремих племен до відособлення", з гіркотою зауважує, що "Любецький з'їзд став видним пунктом для нової ще більш жорсткої боротьби".
У 1899 р. М.Грушевський написав і видав 2 т. "Історії України-Руси", що присвячений якраз періоду ХІ - ХІІІ ст. У цьому томі історик виокремлює три основні наслідки Любецького з'їзду князів:
1) було запроваджено принцип успадкування Батьківщини;
2) було санкціоновано існуючий стан володіння і встановлено союз для оборони спокою;
3) затверджено союз князів проти половців, збереження цілісності Руської землі [8,с.90-91].
В становищі ізгоїв залишились полоцькі князі. Іронічно ставиться науковець до зауваження літописця про те, що Любецький з'їзд був актом братської любові і для цього наводить події волинської війни 1097 - 1102 рр., що спростувала ці твердження літописця [8,с.91-92]. Змальовує відомий історик і перипетії з'їзду в Іветичах в серпні 1100 р., на якому було вирішено передати Волинь Святополку, а Давиду Ігоревичу в компенсацію було передано Бузьку волость, Острог, Дубни і Чорнорийськ, відібрано було волость і в осліпленого Василька [8,с.97-98]. З цього приводу М.Грушевський сумно зауважує: "Постанови про забезпечення спокою, про оборону покривджених князів незабаром зовсім безпардонно порушили самі їх автори" [8,с.101], самі ініціатори з'їздів були безсилі перед фактом роздроблення Русі, формування нових політичних центрів і "життя розбившись на атоми йшло в глибину провінцій" [8,с.130].
У 1904 р. М.Грушевський опублікував статтю "Звичайна схема "русской истории", де розкритикував історичні доктрини російських істориків Карамзіна, Соловйова, Ключевського і заявив, що немає "общеруської історії", а тим більше "общеруської народності". Він підкреслив, що "Цей період перейшов не в володимиро-московський, а в галицько-волинський ХІІІ ст., потім литовсько-польський ХІV - ХІV ст." [58,с.134].
М.Грушевський являється автором і таких фундаментальних наукових розвідок як "Історія української літератури", "З історії релігійної думки на Україні", "Ілюстрована історія України", в яких також побіжно згадуються і князівські з'їзди ХІ - ХІІ ст., та аналізуються тогочасні видатні пам'ятки історико-політичної та правової думки. І цілком слушною, на нашу думку, являється міркування академіка М.Жулинського про те, що "ми повинні частіше заглядати в праці Грушевського, вслухатися в його пророчі слова, пам'ятати, що державотворчі процеси не можуть відбутися за один день чи місяць. Нас чекає довга і важка праця" [85,с.1].
Велике значення для дослідження історії князівських з'їздів мають наукові розвідки, які друкувались в "Университетских известиях" протягом 1861 - 1919 рр., при Київському університеті. Редакторами цього журналу були такі відомі історики як проф. С.Ходецький, проф. В.Іконніков (1873 - 1913). За 1861 - 1883 рр. "Университетские известия" опублікували 88 досліджень, дисертацій, статтей з історії [103,с.60]. Зокрема було опубліковано "Нарис історії Кривицької і Дреговицької земель до початку ХІІІ ст." М.Довнор-Запольського, "Віче в Київській області" Д.Багалія, "Нарис історії Полоцької землі до кінця ХІV ст." В.Данилевича, "Нарис історії Волинської землі до кінця ХVІ ст." О.Андріяшева, "Володимир Мономах та його час" І.Лащенкова та інші [103,с.61]. У 1873 р. при Київському університеті було створене "Історичне товариство Нестора-літописця", членами якого були В.Антонович, О.Ф.Кістяківський, І.В.Лучицький, М.Костомаров та інші відомі історики того часу.
Не можна не згадати і про історичні дослідження, які проводило Українське наукове товариство в Києві (1907 - 1921). В склад історичної секції Товариства входили М.Грушевський (голова), В.Щербина, А.Яковлів, В.Антонович, А.Берля, М.Білешівський, О.Грушевський, В.Данилевич, І.Джиджора, І.Каманін, О.Левицький, Г.Павлуцький, Я.Шульгін [102,с.23]. До історії Київської Русі і Галицько-волинської держави можна віднести наступні праці: "Український рух на схід: розселеннє за московською границею до 1648", "Велика, Мала і Біла Русь", "Нові гіпотези з історії староруського права" М.Грушевського, "Забуті межі давньої Київщини" Л.Добровольського, "Майданові городища на Україні" К.Мельника-Антоновича [102,с.24-28]. В ціломузначення цього об'єднання істориків полягає в орієнтації на дослідження конкретних питань минулого українського народу, у формуванні національних кадрів істориків та створенні значної кількості різнотематичних праць, опублікованих у виданнях товариства.
Таким чином, вже дореволюційні історики окреслюють перспективи досліджень князівських з'їздів, але не виокремлюють їх в окрему проблему і розглядають в контексті феодальної роздробленості Київської Русі. В їх працях наявний величезний фактологічний і концептуально-теоретичний матеріал, який і став базою досліджень князівських з'їздів вже у післяреволюційний
Loading...

 
 

Цікаве