WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Коломия культурний центр західної. України в ХІХ – на початку ХХ ст. - Курсова робота

Коломия культурний центр західної. України в ХІХ – на початку ХХ ст. - Курсова робота

"Облога Плевни" окремою книгою. В ній в 3-х актах розкриваються воєнні події в Болгарії.
Визначні діячі культури Коломиї, переважно професори гімназії, учительських семінарій, запрошували на гастролі в місто артистів зі Львова і Києва. Крім згаданої львівської трупи тут виступав зі своїм театром визначний класик української драматургії Микола Садовський, якого з піднесенням вітали коломияни.
Великою була заслуга відомого українського композитора Дениса Січинського, який заснував у Коломиї хорове товариство "Боян", що пропагувало українську музику і пісні.
Після того, коли Львівський театр "Руська Бесіда" очолив визначний актор і автор класичних п'єс Микола Садовський, театральна група після успішних гастролей приїхала до Коломиї. І тут Львівський театр в 1905 році зачарував своїми виставами коломиян. Сам М. Садовський згадував, як театр зростав і його п'єси із захопленням сприймали коломияни: "Трупа з кожним днем все вирівнювалась і почала вже цікавити публіку не тільки з патріотичного боку, але й артистичного. Коломийське громадянство дуже радо ходило до театру".
З Коломиї в листопаді 1905 року театр переїхав до Станіславова, де поставив кілька своїх п'єс. Сюди тоді приїхала прославлена українська артистка Марія Заньковецька. Вона так артистично виступала в п'єсі І. Карпенка-Карого, що за словами артиста І. Рубчака, всі глядачі були "зачаровані, не зводили з неї очей, слідкували за кожним рухом, за кожним поглядом нещасної Харитини."
Коломияни не змогли невикористати слушної нагоди і запросити знову колектив театру "Руська Бесіда" до Коломиї, де на той час в 1905 році проходило селянське віче, на яке з'їхалися гуцули.
Марія Заньковецька виступала перед учасниками віча в Коломиї. Артист Іван Рубчак згадував: "Легіні після її виступу почали танцювати на сцені і взяли в коло Марію Констянтинівну. Славетна артистка сяяла від радості, а кругом неї під звуки цимбалів, скрипки, сопілки викручували "Аркана". Здавалося, ніби якась стихія пробудилась від вікового сну і задушить Марію Констянтинівну, а вона стояла весела, життєрадісна і підбадьорювала легінів."
Коломийські просвітителі
Коломия - друге місто в Галичині після Львова, де засяяли ясною зорею просвітительства визначні діячі нашої культури і науки, перші подвижники українського національного відродження.
Микола Верещинський
(1793 - 1882 рр.)
В сузір'ї славетних Галицьких просвітителів один із перших в Коломиї був Микола Верещинський. Літопис його життя як педагога і просвітителя досліджено в працях коломиян Петра Кривоносюка і Миколи Васильчука.
Ім'я М Верещинського вперше зазвучало у передмові до альманаху "Русалка Дністрова" в 1837 році, де було написано: "Поклонися Русалко низько Всечесному сподареви Николі Верещинському, що тебє звелів родитися..." таку щиру подяку висловили укладачі в передмові за матеріальну допомогу у виданні альманах славетному коломиянину Миколі Верещинському.
Народився Микола Верещинський 1793 року в Ходорові у священичій родині. Закінчивши гімназію, студіював філософію у Львівському університеті та богословіє у Відні. Вчителював у Сучаві на Буковині, а 1824 році переїхав до Коломиї і кілька десятиліть (з 1824 по 1856 рік) директорував у головній чоловічій міській школі. Саме в ці роки Микола Верещинський проявив талант педагога і просвітителя. Щаслива доля звела його із збирачем народної творчості Григорієм Ількевичем, який також прибув у Коломиї вчителювати. Два вчителі заприятелювали і посіяли в місті зерна народної просвіти. Про це писав у своїх спогадах "Пережитое и перестраданное" співавтор "Руської Трійці" Яків Головацький.
Микола Верещинський - справжній український патріот. На зорі національного пробудження він доклав своїх зусиль до розвитку просвіти, збирав спільно з фольклористом Г. Ількевичем, як писав в одному з листів Іван Вагилевич до чеха П. Шафарика, "Казки і небилиці, також обряди і поведінки народні".
Під час зустрічі Яківа Головацького з Миколою Верещинським останній довідався про гурток Маркіяна Шашкевича і вирішив фінансово допомагати йому у виданні альманаху. Коли Якову Головацькому через серба Георгія Петровича пощастило домогтися дозволу на видання "Русалки Дністрової", відразу виникло питання коштів. Я. Головацький просив Миколу Верещинського допомагати фінансово. "На радощах я написав листа до директора Верещинського до Коломиї, і він погодився дати 400 флорентів", - згадував Я. Головацький.
Микола Верещинський твердо відстоював питання друкування українських творів тільки кириличним шрифтом, а не латинським, як пропанували деякі діячі культури. "Ми не будемо мати ніякого хісна, коли будемо писати латинською і тому не можемо згодитися на неї, хоча користуються нею чехи й ілірійці, котрих ми шануємо, але наслідувати не можемо".
Напередодні революції 1848 року у Галичині українська інтелігенція була в основному зденаціоналізована, соромилася розмовляти рідною мовою, зневажливо ставилася до старовинних традицій. Проблеми національної свідомості піднімали лише подвижники. До них належав і Микола Верещинський. Не випадково він писав тоді: "Недавно я чув з уст одного нашого священика слова погоди до наших руських книжок. І таких найбільше. У смутних часах живемо. Тільки золото й почісті оплачують у нас, про правду і добро народу ніхто не журиться."
1848 року Микола Верещинський був обраний головою Коломийської меншої Руської Ради. На перших зборах коломиян і селян округу він виголосив блискучу промову на захист політичних, економічних і культурних прав українського народу. М. Верещинський стояв біля витоків першого в Галичині Коломийського театру, сприяв організації першої в Галичині читальні "Просвіти", був одним із засновників "Галицько-Руської Матиці", яка виникла у Львові 1848 року.
Заслугою Миколи Верещинського було і те, що він одним з перших поставив питання про запровадження української мови у Львівському університеті. З цією метою він підготував окрему петицію і просив багатьох діячів культури підписатися під нею.
Не випадково І Франко про М. Верещинського висловлювався, що це був "один з вельми заслужених в ділі нашого народного пробудження мужів."
Григорій Ількевич
(1803 - 1841 рр.)
Сучасником М. Верещинського і сподвижником по просвітительській діяльності в Коломиї був Григорій Ількевич. Він народився 1803 року на Львівщині в селянській сім'ї, здобув освіту у Жовкві, а в 1822 році екстерном склав іспити на народного вчителя. В 1824 році переїхав до Коломиї і став вчителем тривіальної школи. Ще навчаючись у Жовкві, почав цікавитись усною народною творчістю, етнографією.
За період перебування в Коломиї Григорій Ількевич мандрував по Коломийщині і записував фольклорні та етнографічні
Loading...

 
 

Цікаве