WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Коломия культурний центр західної. України в ХІХ – на початку ХХ ст. - Курсова робота

Коломия культурний центр західної. України в ХІХ – на початку ХХ ст. - Курсова робота

початок з кінця ХІХ століття. 12 березня 1899 року у Народному домі міста громадські діячі зібралися на перші установчі збори по утворенню осередку "Руського Товариства Педагогічного" в Коломиї.
Із словом виступив проф. Коломийської гімназії Євстахій Макарушка, який вказав на значення такого осередку для розвитку української національної школи. Учасники зборів засудили антипросвітянську пропаганду коломийських москофілів і одночасно висловилися за утворення в Коломиї філії "Руського Товариства Педагогічного". Головою філії було обрано ініціатора цього заходу проф. Євстахія Макарушку.
Був створений оргкомітет філії, який розробив заходи розвитку української національної освіти, починаючи від дошкільного віку дітей і закінчуючи навчанням у середніх школах. Члени філії Товариства домоглися відкриття в Коломиї для дітей дошкільного віку спеціальних виховних осередків - "Захоронки", а також заснування учительських семінарій з метою підготовки учительських кадрів. Силами гімназійного учительства планувалосьдомогтися приміщення для 4-х класів хлоп'ячої школи, видавати друковані книги з історії України. Благородні задуми в більшості не були реалізовані внаслідок перешкод, які здійснювали австрійсько-польські чиновники.
При великих зусиллях голові філії Товариства все-таки вдалося відкрити в 1908 році курси, які потім переросли в учительську семінарію, а також влаштувати курси для неграмотних коломиян.
Створений в Коломиї осередок допомагав в організації "Рідної Школи" в околицях міста. "Наше товариство всюди є там, де гомонить українське слово," - говорили тоді коломияни.
Літературно-мистецька Коломия
Коломия багата на письменників та митців.
Фото № 4.
Серед літераторів Коломиї ХІХ століття відзначається священик Іван Озаркевич (1794 - 1854) - дід Наталії Кобринської, український письменник, культурно-освітній і театральний діяч. Він організував у Коломиї театральний гурток, чим започаткував перший український театр в Галичині. Це він вперше поставив на Коломийщині п'єсу Івана Котляревського "Наталка Полтавка", замінивши її назву на "Дівка на відданню, або на милування нема силування" (8 червня 1848 року). Потім І. Озаркевич стилізував й інші українські п'єси: "Сватання на Гончарівці" Квітки-Основ'яненка ("Сватання або Жених навіжений"), "Жовнір чарівник" (за п'єсою "Москаль чарівник" Івана Котляревського), "Купала на Івана" С. Писаревського п. з. "Весілля або Над цигана Шигайла нема розумнішого". Він готував комедію "Опришки в Карпатах", але не завершив. В друкарні М. Білоуса надрукував свої вірші "Молитва Руси", "Материнська боязнь" (1867). Друкував свої твори в часописах.
Крім переробок п'єс класиків української драматургії Іван Озаркевич переклав з німецької мови алегорії "Дари предков" на день рождества Его Величества Франца Йосифа І на взор Магерле", які опублікував 1850 року в Чернівцях.
Отже Іван Озаркевич популяризував п'єси українських драматургів і писав свої власні твори. Іван Франко, помітивши діяльність коломийського діяча, влучно писав: "Сей о. Озаркевич був чоловік незвичайний, натура артистична, повна енергії і неясних поривів до чогось вищого, кращого, ніж це тісне та сіре життя, яким жило руське духовенство за панщини. Рік 1848 оживив його незвичайно. Не знаємо, як і звідки дісталися йому в руки твори українських писателів Котляревського, Квітки, Писаревського. Досить, що вони запалили його охотою устроїти театральні вистави в Коломиї."
Сучасником Івана Озаркевича був поет і культурно-громадський діяч Лука Данкевич (1791 - 1866). Після закінчення Львівської духовної семінарії він був священиком в ряді парафій, а в 1848 - 1849 роках очолював Руську Раду в Стрию. Л. Данкевич проявив себе як поет і байкар. Свої поезії та статті він друкував у багатьох виданнях, в альманасі "Вінок русинам на обжинки" (1847), в газетах "Зоря Галицька", "Новини", "Вісник русинів", "Голос народний", в збірнику "Галичанин". Його твори, як на свій час були популярні і часто передруковувалися в тодішніх читанках: "Вихор і буря", "Жаба та місяць", "Заєць з Лисом", "Осел та кінь", "Огонь і вода", "Язик і меч", "Мудрий бик", "Пес і котик", "Муж і жена". Письменник-байкар Лука Данкевич з любов'ю ставився до місті Коломиї. Це видно з вірша "Нема як наша Коломия", надрукованого в 1866 році в місяцеслові "Покутянин". У 1861 році Лука Данкевич опублікував кращий свій твір - "Гуцули в Парижі". Помер і похований в Коломиї.
У 60-90-х роках в різних часописах, двотижневиках в Коломиї друкували свої літературні твори такі письменники як Орест Авдиковський, Богдан Пюрко, Білокерницький, Дмитро Вінцковський, Северин Малецький, Данило Шлака, Сильвестр Метела та інші. В більшості їх твори друкувалися "язичієм", переважно в двотижневику "Руська Рада" (1871 - 1913)
На початку ХХ століття починав свої літературознавчі студії вчитель Коломийської гімназії Дмитро Николишин (1884 - 1942). Приїхавши в місто 1908 року, він публікацією "Розладує" започаткував літературну діяльність. В 1914 році Д. Николишин заснував у Коломиї видавництво "Загальна книгозбірня", в якому друкував свої літературні праці.
Коломия пов'язана з іменем Івана Франка, який неодноразово бував у цьому місті. Першого березня 1880 року Іван Франко приїхав сюди й одразу виїхав до Нижнього Березова, по дорозі до якого був заарештований. У коломийській в'язниці він просидів три місяці. Сьомого серпня 1883 року виступав на студентському вічі, де познайомився з Наталією Кобринською. В жовтні того ж року він прибуває до міста, щоб допомогти своєму другові Михайлові Павлику; сьомого липня 1884 року побував тут під час студентської мандрівки. Десятого серпня 1893 року Іван Франко виступав на зборах товариства "Народна воля", а 19 грудня 1896 - перед виборцями, що мали голосувати за кандидатів австрійського парламенту. 11 серпня 1912 року в будинку теперішньої ощадної каси читав свою поему "Мойсей".
Фото № 5.
У Коломиї Каменяр написав близько 30 віршів і серед них славнозвісний "Гімн" ("Вічний революціонер"), зібрав чимало фольклорних матеріалів, познайомився з багатьма мешканцями міста і його околиць, діячами культури.
Зустрічі з поетом залишилися у вдячній пам'яті коломиян. Вшановуючи його українська громада міста викарбувала на чорній мармуровій дошці слова: "В пам'яти Івана Франка в десяту річницю смерти. Коломийська земля. 1926." Напис прикріпили з правого боку на будинку Народного дому.
На будинку коломийської ратуші, де карався ув'язнений Каменяр, у 1956 році була виставлена мемориально-художня дошка. На ній на тлі розгорнутої книжки зліва вмонтовано барельєфне погруддя поета, а справа викарбувані слова: "З 4.03 по 11.06.1880 року в цьому будинку та в судовій тюрмі був ув'язнений великий
Loading...

 
 

Цікаве