WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Походження українців - Курсова робота

Походження українців - Курсова робота

Наприклад, століттями була поширена латина як офіційна мова науки, держави, церкви і водночас народ скрізь розмовляв своєю мовою.
Схожа картина була і в нас, тільки роль латинської мови виконувала староболгарська мова, яка прийшла на Русь у X сторіччі після прийняття християнства і стала згодом основною для виникнення церковнослов'янської, котра поширилась потім на державні служби, літописи, літературу. А народ продовжував спілкуватися своєю мовою. Це була русинсько-дажбожичівська (язичницька) народна мова.
Церковнослов'янська ж мова (власне, староболгарська) залишилась мовою богослужінь. Вона так і продовжувала бути штучною, книжною мовою, яка гальмувала розвиток національних літератур.
Своєрідне формування російського народу відповідно позначилося і на особливостях виникнення його мови. Базову роль тут відіграла церковнослов'янська. Російська мова увібрала в себе також багато слів з мов тих народів, які жили на землях Московського князівства, особливо татар. Значний вплив на неї мала українська мова, що є однією із найдавніших у світі. Все, що було в мові московського народу і що є тепер в "русской речи", -слов'янського, переважно українського походження.
Походження української мови, як і будь-якої іншої, слід розглядати в контексті з життям її носія, тобто народу. Щоб жити, люди мусили спілкуватися між собою. Розмовна мова - одна з визначальних ознак етнічної спільності. Жодна спільність не може існувати без мови.
Якою ж була мова тих людей, які жили на території нинішньої України мільйон років тому, науці невідомо. Але відомо, що їй був притаманний еволюційний розвиток. Вона безперервно змінювалась, її основні риси передавалися із покоління в покоління, зазнаючи певних впливів мов інших народів.
Розпад праіндоєвропейської спільності мов привів до виникнення праслов'янської, а згодом східнослов'янської єдності мов і, нарешті, до появи української мови.
Коріння української мови, як і українського народу, - праісторичне, дослов'янське. У своїх дослідженнях ("Мага Віри") Лев Силенко, вчений, проповідник Рідної Української Національної Віри (РУНВІРИ) дійшов висновку, що санскрит - мова наших предків-трипільців. В "Історії Індії" є свідчення того, що вихідці з території сучасної України прибули до Північної Індії 5-4 тисячі років тому. Ці племена писали санскритом і мали вже усні "Веди" (відомості, знання - найстародавніша на планеті книга). Саме тому вчений приділяв багато уваги з'ясуванню зв'язків між сучасною українською мовою і санскритом. Результатом цих досліджень і став "Порівняльний словник". Лев Силенко встановив, що 30000 слів в цих мовах мають подібність, а близько тисячі - майже тотожні за звучанням. Наприклад, санскритське слово "кара" перекладається українською як "на-речена", "ід" - "їда", "вар" - "узвар", "грамата" - "громада", "акчі" - "очі", "гріха" - "стріха, "калюша" - "калюжа", "тата" -"тато", "сік" - "сік", "стана" - "стан", "пан" - "друг". Цю дивовижну схожість слів у мовах, які знаходились на великій відстані одна від одної географічно й історично, можна пояснити лише одним - ці мови мають спільний арійський корінь, а зазначені споріднені слова - арійського походження.
По-різному склалися долі цих двох мов. Санскритська стала "мертвою", нерозмовною, подібно до латини, яку підібрала медицина для своїх професійних потреб. Українська - збереглась і відстояла себе. Та загроза не минула! Не можна допустити, щоб вона повторила долю санскриту й латини, бо без мови згине Україна.
Важливим є те, щоб санскритська "мертва" мова розповіла про вік живої української. Дійсно, для того, щоб споріднені слова змогли опинитися в обох мовах, вони повинні були ввійти в широкий ужиток задовго до розлучення, яке відбулось унаслідок переселення частини аріїв до Індії. А це означає, що цим мовам не менше 3-4 тисяч років.
Останнім часом з'являються нові погляди на етногенез стародавніх слов'ян - предків українців. Йдеться, зокрема, про давньоруську народність як історичну реалію всього періоду існування Давньоруської держави. В її етнічній історії пропонується виділити три періоди: генезисний - від VI ст. до об'єднання Північної та Південної Русі за князювання Олега; ранньофеодальний - до початку XII ст. у рамках єдиної монархії; період існування східнослов'янської спільності в епоху феодальної роз дробленості (до 40-х років ХІІІ ст.). Також по-новому ставляться питання про роль етнічних елементів у процесі формування східних слов'ян, про відмінності у культурі населення різних районів Стародавньої Русі.
ІV. Сучасна українська мова - еволюційне продовження трипільсько-арійсько-староукраїнської:
Отже, сучасна українська мова - то еволюційне продовження трипільсько-арійсько-староукраїнської. Осетинський мовознавець В. Абаєв відстоює думку, що скіфська (сколотська, скитська) мова започаткована не в Індії (Ірані), а в Праукраїні. У 1853 році англійський лінгвіст Равлісон науково підтвердив, що всі клинописні фіксації на табличках, знайдених у Шумерії, зроблені скіфською мовою.
Як відомо, сучасну писемність в Україну принесли брати Кирило і Мефодій приблизно 1000 років тому. А до цього? Були ми темні і дикі? Близько 350 років імперській історіографії кортіло довести, що нас і нашої мови взагалі не було на світі. Але є неспростовний доказ писемності на території України, якій понад 4000 літ. Це - напис, зроблений на глиняному горщику у три-пільському поселенні поблизу Дніпропетровська (нинішнє село Попасне). Вчені розшифрували стародавні літери (перший у світі літерозвуковий алфавіт). Напис означає - "фарба". Хімічний аналіз справді підтвердив, що на стінках горщика є залишки кіновару.
Про глибочезну давність української мови свідчить і порівняння наших найпростіших слів зі словами шумерської мови. Це видно із таблиці.
Шумерське слово
Його значення
Український відповідник
Sik (сік)
удар
сікти, січа, січка
Schu (шу)
рука
шукати, шурувати
Ніп (гін)
йти
гони, перегони
Sahin (загін)
наближатися
навздогін, заганяти
Ни(гу)
голос
гукати, гук
Kur (кур) і т.д.
гора
курган
Про прадавність української мови свідчить і так званий "Рукопис Войнича", написаний вишуканою українською мовою на 232 пергаментних сторінках за 500 років до Різдва Христового. Яка історія цього рукопису? Цей історичний документ було знайдено ще 1666 року в Чехії. Згодом він потрапив до Італії, де 1912р. його купив колекціонер Войнич і вивіз до США. У 1975 році рукопис розшифрував болгарин-слов'янознавець Джон Стойко. Учений однозначно кваліфікував його як пам'ятку української мови дажбожичівської (язичницької) доби. Відображені в пам'ятці події учений датує VII-VI ст. до н.е. В рукописі згадуються Русь, Мідія та її цар Понт, прабатько українців Ор. Сам Д. Стойко назвав пам'ятку "Листи до Ока Божого" (у ній фігурує Око Боже - символ праукраїнської віри).Український видавець В.Довгич назвав її "Послання оріян хозарам".
Отже, "Рукопис Войнича" - це
Loading...

 
 

Цікаве