WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Походження українців - Курсова робота

Походження українців - Курсова робота

людей. Цей ареал охоплює Центральну та Східну Європу, куди первісні люди проникли через Гібралтар і Туреччину.
Цих людей вабили пошуки нових джерел води, сировини, мисливські угіддя, більш безпечні місця. Але найголовніше - надлишки людського населення, а низький рівень розвитку продуктивних сил штовхав людей на переселення. Ці люди дістали назву архантропів (стародавніх викопних людей) або пітекантропів (rp.pithekos - мавпа і antrop - людина).
Коли українським-вченим стало відомо про європейський ареал переселення людини, логічно було припустити, що і в сусідніх районах Карпат можна знайти сліди стародавніх людей мільйонної давності. Піонером таких пошуків став київський археолог В. Гладилін. У 1974 р. йому пощастило знайти поселення людей уже в геологічних шарах поблизу с.Королеве Виноградівського району на Закарпатті. Розкопками відкрито 14 культурних горизонтів на глибині до 12 метрів. Ці горизонти належать до різних культур: від найдавнішої пізньої олдовейської (понад мільйон років тому), ашельської (850-100 тисяч років тому), мустьєрської (100-30 тисяч років тому) до наймолодшої- пізньопалеолітичної (понад 25 тисяч років тому). Крім Королевого, залишки палеолітичних поселень відомі ще у 20 пунктах Закарпаття, переважно у Південних і Південно-Східних Карпатах, уздовж течії Тиси та її приток.
Отже, наші предки прийшли в Україну, спочатку в її західний регіон понад мільйон років тому, освоїли Закарпаття, а потім перейшли через Карпати і вже 800-600 тисяч років тому заселяли долину Дністра (поселення Буківна на Івано-Франківщині, а також Погреб'я і Дубосари у Молдові). З часом люди вірогідно із Західної України розселилися по всій українській землі. Про це свідчать стоянки - поселення первісних людей, знайдені археологами на Дністрі, біля с.Лука Врублівецька (Жи-томирщина), в Донбасі поблизу м.Амвросіївка, на березі ріки Кринки, недалеко від Житомира та ін. А всього відкрито понад 200 таких пам'яток ранньопалеолітичної доби. За віком цим поселенням понад 300 тисяч років. Саме про них найбільше писалось у радянській історіографії. Знахідки с.Королевого замовчувались, бо ж вони знайдені не на території Росії, а в Україні і до того ж в її західному регіоні. Однак європейська наука не мовчала. Вона дійшла висновку про те, що Королевське місцезнаходження первісних людей не має собі рівних у межах усього євразійського континенту. Вражає масовість колекцій знайдених тут кам'яних виробів (близько 100 тисяч предметів). Глибоке вивчення результатів цих досліджень робить Королеве опорною пам'яткою у вивченні палеоліту Східної та Центральної Європи.
Перші сліди перебування людини на сучасній території України належать до раннього палеоліту (Киїк-Коба у Південному Криму, с. Амвросіївка у Приазов'ї, Житомирська стоянка тощо). У пізньому палеоліті (35-10 тис. років тому) вже була заселена вся територія сучасної України. До речі, у Закарпатті знаходився один із регіонів найдавнішої прабатьківщини людства: нещодавно у с. Корольове виявлені поселення людини сучасного типу, вік якої - близько 600 тис. років.
В епоху неоліту, у мідний та бронзовий віки триває поступовий перехід до продуктивних форм господарства - землеробства і скотарства (енеолітичні племена ямної культури, племена катакомбної та зрубної культур та ін.). Цей перехід на території сучасної України відбувся у IV- III тисячоліттях до н. е., за часів трипільської культури (назва - від с. Трипілля на Київщині). Носії цієї культури жили у досить великих населених пунктах, будували зручні двоповерхові будівлі, вшановували власних богів, мали оригінальні уявлення про будову Всесвіту. Лише на Хмельниччині відомо близько 150 пам'яток трипільської культури.
У наступні століття відбувається формування нових етнічних і культурних спільностей. Серед них можна назвати кіммерійців (відомості про яких є у давньогрецьких і ассірійських джерелах), які жили на початку І тисячоліття до н. е. їх підкорили племена скіфів, котрі переселилися з Амії в VII ст. до н. е. і утворили в причорноморських степах ранньокласове державне об'єднання - Скіфію. Скіфи в свою чергу були витіснені сарматами.
У середині І тисячоліття, до н. е. виникають рабовласницькі античні держави-поліси Північного Причорномор'я - Ольвія, Тіра, Херсонес Таврійський, Пантікапей, Феодосія, які були центрами землеробства, рибальства, ремесел, торгівлі.
Наприкінці І тисячоліття до н. е.- на початку І тисячоліття н. е. лісові та лісостепові райони населяли племена зарубинецької та черняхівської культур, які підтримували тісні контакти з сусідніми племенами і населен-ням східних провінцій Римської імперії, а в подальшому з Візантією. У III-VI ст. у Північному Причорномор'ї з'являються численні племена і народності, втягнуті у процес "великого переселення народів" (готи, гуни та ін.).
У IV-VII ст. територію Середнього Подніпров'я займає союз давньослов'янських племен, відомий під назвою антів, а пізніше русів, або росів. Назва "Русь" пізніше поширилася на все східнослов'янське населення. Вважається, що слов'янські племена сформувалися з різних етнічних і расових спільностей, які жили у давні часи на широких просторах Східної та Центральної Європи. Вперше слов'яни виступають у писемних джерелах І-II ст. н. е.- у творах римських авторів Таціта, Плінія, Птоломея, які називали їх венедами.
У процесі розкладу первіснообщинного ладу у східних слов'ян формуються феодальні відносини, виникають племінні союзи (полян, северян, древлян, білих хорватів, дулібів, у лише, тиверців тощо), а згодом ранньофеодальні державні об'єднання - князівства. У IX ст. Київське і Новгородське князівства об'єднуються в одну державу - Київську Русь, яка стала однією з наймогутніших у середньовічній Європі.
До початку XIX ст. робилися спроби віднайти історичну прабатьківщину слов'ян, зокрема українців, в Азії. Гіпотези азіатського походження, особливо поширені серед західноєвропейських учених, мали за мету підкреслити, ніби слов'яни чужі європейським народам. Походжен-ня українців пов'язувалося зі сармато-аланськими, скіфськими, тюркськими, кавказькими племенами. Зокрема, топонім "Русь", як і інші, вважався іранського походження.
Із розповсюдженням как званої норманської теорії, згідно з якою варяги відіграли вирішальну роль, не лише у соціально-політичному (утворення Давньоруської держави), а й в етнічному процесі - формуванні східних слов'ян, набувають поширення ідеї скандинавського походження топоніма "Русь", який дав назву етнічній спільності стародавніх східних слов'ян, перетворившись на етнонім. Але більшість сучасних дослідників вважають цей термін етимологічне пов'язаним із гідронімами прабатьківщини східних слов'ян, землі літописних полян - Россю, Росавою та ін.
Однак не можна заперечувати і те, що протягом тривалого процесу формування української народності до її складу входили іншоетнічні компоненти. Широко відомі факти перебування вікінгів та інших скандинавів у південноруськихмістах; у причорноморських степах кочували тюркські
Loading...

 
 

Цікаве