WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Правобережжя і Галичина у ХVIII ст. Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківщина - Реферат

Правобережжя і Галичина у ХVIII ст. Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківщина - Реферат

перезимувати у селі.
Весною 1750 р. загін Баюрака напав на орендаря у с. Нямці і забрали у нього багато грошей. Під час погоні від ватажка відокремилися три опришки, а з рештою він прибув в Довгополе на зимовий відпочинок. Тут до них приєднався загін Федора Гопиняка. Разом вони вирушили через лі-си і гори у м. Долину. Але проникнути у місто не насмілилися, бо якась людина попередила їх, що там стоять жовніри.
Баюрак з опришками вирушив у Коломийський повіт, сховався у Яблу-нівських лісах і почав збирати великий загін, щоб помститися шляхті за розправу, яку вона вчинила над його побратимами в 1949р. Опришки готувалися до нападу на Яблунів. В кінці травня вони напали на м. Косів, захопили управляючого маєтками І, тримаючи його як заложника, вирушили у місто, де розправились з міськими лихварями.
Ці події налякали шляхту. На боротьбу з опришками знову були кинуті смоляцькі загони на чолі з полковником Пшелуським. Маючи досвід боротьби з Довбушем, Пщелуський установив нагляд за основною стоянкою ватажка в Довгополі. Весною 1750р. він захопив опришків зненацька. Було арештовано 40 чоловік, яких під конвоєм доставили у містечко Кути для попереднього розслідування. Лише частині опришків, в тому числі Баю-раку,вдалося уникнути ув'язнення.
Смоляки в погоні за опришками Баюрака їздили по селах І полонинах, знущались над селянами. Весною 1751 р. Пшелуському знову вдалось завдати опришкам поразки. Баюрак змушений був відступити, в Молдавію та Угор щину і там розгорнув свої дії. Внаслідок цього в Галицькій землі з весни 1751 р. деякий час виступи опришків не спостерігались. Це заспокоїло шляхту. Вона вирішила нагородити Пшелуського за його тривалу боротьбу з загонами Довбуша і Баюрака. Він отримав винагороду 2 тис. злотих.
Загін під проводом Баюрака відступив у гірські полонини, щоб зібра-ти сили та відпочити. На початку 1751 р. вони вирушили через Ясенів І Яворів на Рожнів, де напали на маєток поміщика. Пшебиславського і на сільських лихварів. Розправившись з лихварями , опришки повернулись в гори.
Під час нападу на рожнівську корчму опришки, як відомо з матеріа-лів допиту опришка Максим'юка, знищили ділові папери, в яких, очевид-но, були записані селянські борги.
Дізнавшись від шляхтича Пшебиславського про дії опришків , шляхта з Кут і Косова послала проти них загін.
Після походу на Рожнів Баюрак зупинився у с. Річці на відпочинок. Звідти опришки вирушили у с. Перерів, де напали на маєток багатія Филимона та убили його, за знущання над селянами. Захопили зброю І багату здобич.
Деякий час Баюрак з опришками перебував на польсько-молдавському кордоні, згодом він вирішує перейти в Молдавію. Коли опришки перейшли р. Черемош, несподівано на них напав загін полковника Пшелуського. Більша частина опришків встигла перейти на другий берег Черемоша. Баюраку вдалося вирватися з оточення і перебратися в Довгополе.
Деякі опришки з цього загону опинилися в Буковині і влилися в завін ватажка Василя Шешорського, який прославився в боротьбі з феодалами Молдавії, в 1752 р. Молдавські власті кинули проти нього війська в районі с. Довгополе. Загін відступив в напрямку на Кути, але тут був остаточно розгромлений. Б цих боях загинуло багато опришків Баюрака, в тому числі його брат І дружина.
1752-1754 pp. не відзначалися великими виступами Баюрака. Ватажок не організовував більшого загону , а переходив з села до села, з полонини на полонину, зустрічаючись з сільськими побратимами. Він часто переходив з Угорщини на територію підвладну Польщі, і зупинявся в око-лицях Косова І Жаб'єго.
Баюрак налагодив тісний зв'язок з ясенівськими селянами. Можливо, він намагався організувати новий загін. Один з його побратимів, якийсь Василь Бойчук мабуть, підкуплений панами. запросив до себе Баюрака в гості, почастував його горілкою і п'яного видав шляхті. Закованого в кайдани ватажка повезли у Косів, звідти - в Рожнятів, а потім посадили в Станіславську фортецю.
20 квітня 1754 р, у Станіславській міській ратуші розпочався суд над Баюраком. Ватажок добровільно детально розповів на суді про свою діяльність з 1744 р. Про те, що Баюрак чогось не утаїв, суд вирішив піддати його тортурам: по три рази підтягати і припікати свічками. Він мужньо переносив тортури і , як записано в судових протоколах, "на наступні питання нічого не відповідав".
25 квітня був оголошений вирок, в якому Баюрака обвинувачували у & зв'язках з Довбушем і називали великим злочинцем за те, що він насмілювася нападати на гнобителів.
Суд засудив його до четвертування. Щоб залякати інших, було вирі-шено окремі частини тіла Баюрака розвішати на стовпах по дорозі.
Польський поет Ф.Карпінський , який був очевидцем цієї страти, зазначає в своїх мемуарах, що Баюрак "Ідучи на площу смерті, казав собі дати фуярку , або улюблену гірську сопілку" на якій вигравав сумні гірські думи". Так героїчно вмирав послідовник Довбуша.
Література. Мистецтво. Архітектура
Та ще у 20-х роках ХVIII століття там з'явилися загони гайдамаків (із тюркського: нальотчики або своєвольники), месників-партизанів які громили садиби, убивали прислужників, магнатів і відпускали селян на волю. Їх ще називали "леванцями", "опришками" і "коліями" (від слова колоти, звідси - "Коліївщина). Гайдамаки часто відзначалися неабиякою жорстокістю, але простий народ вбачав у них праведних месників за свої образи.
До 60-тих років гайдамацький рух, здавалося угамувався. Тим часом у Речі Посполитій посилювався вплив імператорської Росії, королівської Прусії та Австрійської імперії. У 1764 році королем Польща вибрано ставленика і колишнього коханця Катерини ІІ - Станіслава Понятовського, явно не здатного здійснювати якусь самостійну політику. Фактично під дулами російських багнетів польський сейм був змушений ухвалити закон про права так званих "дисидентів" (тобто тих, хто інакше вірує - православних українців та білорусів). Імператриця загравала з православними, використовуючи їх як засіб тиску на польську державу, яка занепадала.
На підтримку рішень сейму було створено проросійську Радомську конфедерацію - військовий союз магнатів, орієнтований на Петербург. А от у містечку Барі (зараз Вінницька область) 29 лютого 1768 р. взяли до рук зброю шляхтичі - прихильники незалежності, котрі закликали на допомогу французьких військових радників на чолі з генералом Дюмур'є. Утиски православ'я перейшли вже у
Loading...

 
 

Цікаве