WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Русофільство на Галичині в ХІХ ст. - Курсова робота

Русофільство на Галичині в ХІХ ст. - Курсова робота

характеристик до них можна зробити висновок, що в 1848 р. лише намітилися контури "російсько-руської партії".
Крім основної причини - протистояння полонізму, певний вплив на зародження та поширення русофільських ідей мали події 1849 р. , коли російський уряд на прохання Австрії надіслав війська для придушення угорської революції. Марш через Галичину нескінченних Миколаївських полків залишив глибокий слід у місцевого населення[81,с.332]. Так, М. Павлик акцентує на цьому увагу : "А все ж таки аж перехід російського війська через Галичину викликав тут серед руського народу якесь москвофільство. Те, що російського царя покликано на поміч нашому цареві, вродило у голові руського люду (Галичини та Угорщини) думку, що цар сильніший від цісаря"[35,с.11]. Однак, на нашу думку, автор перебільшує вплив "російського війська" на "населення Галичини".
Серед важливих чинників, які сприяли поширенню русофільських ідей, був вплив російського панславізму, що прийшов на зміну ідеям слов'янської єдності і ферментувався навколо створеного у другій половині 1850-х рр. у Відні гуртка російського посла М. Раєвського. З його ідеями галицьку інтелігенцію знайомили Я. Головацький і К.Устиянович. Однак, варто наголосити, що це були, хоч і важливі але другорядні причини ширення русофільського світогляду. Галицьке русофільство було результатом швидше внутрішніх особливостей розвитку українського суспільства, а не зовнішніх впливів.
У кінці 50-60-х рр. ХІХ ст. внутрішні чинники проявилися у формі все зростаючого польсько-українського протистояння. Польський наступ в краї супроводжувався занепадом українського руху. Так не без сприяння поляків у 1855 р. Галицькі українці втратили свій перший друкований орган - газету "Зоря Галицька". Разом з тим, "азбучна війна" в 1859 р. пробудила нечисленну українську інтелігенцію, спонукала її виявити опір полякам. Це було пов'язано з проектом галицького намісника А. Голуховського, що мав на меті переведення української мови на латинський алфавіт. Більшість українського суспільства виступила проти далекосяжного плану властей. Лише загроза масових народних заворушень примусила А. Глуховського відступити. Однак цей черговий наступ на права української громадськості в Галичині ще більше "відштовхував" її від прихильності до австрійської влади, водночас спонукав виробити своєрідну протиотруту від поляків, якою виявилося русофільство.
Значним поштовхом для організаційного розвитку русофільського руху стало створення в 1861 році Галицького крайового сейму. Cтарорусини сприйняли появу сейму романтично, розглядаючи його не як інституцію влади, а лише як трибуну для обміну думками. Об'єднання двох народів у рамках однієї провінції розцінювалося ними як історична несправедливість, як помилка, котру можна виправити за допомогою Відня (цісаря).
Розчарування українських послів у можливості досягнення в сеймовій залі рівноправного українсько-польського порозуміння посприяло утвердженню серед українських діячів "покоління 1848 року" відпорної стосовно поляків психології та кристалізації русофільських ідей.
Нова хвиля конституційних реформ у другій половині 1860 років призвела до ухвалення австрійської Конституції 1867 р. та перетворення Австрійської імперії на дуалістичну Австро-Угорську. В Галичині це завершилося неофіційною польсько-австрійською угодою, за якою поляки здобули в свої руки автономію, а це розширило їхні права у краї. В таких політичних умовах староруська еліта відчула гостру ностальгію за старими порядками абсолютної монархії. Галичани ще добре пам'ятали реформи Марії - Терезії та Йосифа ІІ, які відкривали можливості для культурного відродження русинів. Тому русофіли вважали проголошення конституції зрадою австрійським монархом галицьких русинів.
Пам'ять про "доброго цісаря", який скасував панщину в 1848 році, у 60-х рр. ХІХ ст. була сильно затьмарена боротьбою в селах за "ліси і пасовища", що за умовами скасування панщини відійшли до панів (раніше ними могли користуватися й сільські громади). По-друге, австрійський уряд у 1860-х рр. скасував багато старих заборон, що обмежували проникнення ринкової економіки в галицьке село. У результаті селяни почали швидко втрачати свої землі. І, що не можна обминути, престиж віденського монарха був сильно підірваний воєнними поразками Австрії у 1859 р. та 1866 р. в результаті австро-прусської війни. Порівняно з цим в очах галицького селянина вимальовувався набагато кращий образ правителя сусідньої держави - російського царя. Так, він щойно (у 1861р.) скасував панщину, розправився з польським повстанням та запровадив реформи на Правобережній Україні, які мали яскраво виражений каральний характер щодо місцевих польських поміщиків і доброзичливий для українських селян[59,с.75].
Отже, в 60 -х рр. ХІХ ст. під впливом різних факторів сформувався дуже сприятливий грунт для поширення русофільського світогляду як серед освічених людей у Галичині, так і в селянських масах. Тому-то видається цілком закономірним, що 8 серпня 1866 р. в газеті "Слово"* була поміщена стаття "Погляд у будучність". В ній сміливою заявою - "мы не рутены оть 1848р., мы настоящіе русскіе" - старорусинські ідеологи закликали навернутися до історичної справедливості, аргументуючи спільністю мови, літератури, віри з усім "русскимь миромь". Цю заяву можна розцінювати як прямий заклик до усвідомлення єдності Галичини з Російською державою - спадкоємицею Київської Держави. Однак, треба мати на увазі, що мова йде про спільність на мовно-культурному, літературному і церковному грунті, а не політичному, державному. Крім того, чітко говорилося про стійку вірність галицьких русинів австрійській державі.
Таким чином, у 50-60-х рр. ХІХ ст. під впливом різних чинників відбувся процес зародження та утвердження русофільських ідей. Однак, русофільство в той час існувало головним чином, як суспільна течія, що мала мовно-літературний характер. Насамперед, до поширення старорусинських (русофільських) поглядів спричинилися внутрішні фактори: недостатного високий рівень національної свідомості більшої частини галицько-української інтелігенції; віра в підтримку австрійською владою українського національного руху в Галичині та зневіра українців у власні сили, коли уряд почав підтримувати поляків у краї; намагання українців протистояти посиленню польськихвпливів у Галичині; розвиток освіти і науки, в тому числі історичних знань, що свідчило про єдність Галичини з історією Давньої Русі, звідси витікало почуття історико-етнічної близькості західних українців, як і всього українського народу, з російським народом. Крім того, на формування русофільського світогляду впливали зовнішні чинники, зокрема, популяризація панруських ідей російськими славістами серед галичан; перебування російського війська у Галичині в 1848 р.; грошова підтримка русофілів Російською державою.
?
РОЗДІЛ ІІ. ІДЕЙНІ ЗАСАДИ ГАЛИЦЬКОГО РУСОФІЛЬСТВА
Пунктом історичного відліку, а разом з тим - предметом гордості, виступала для русофілів Київська Русь. Представник радикального руху О. Терлецький писав про це: "Із якою несказанною симпатією обернули вони очи свої у княжівський період української історії"[41,с.13]. Саме з неї вони виводили історичне походження Галичини як складової частини "великої єдиної Русі". Так, один із ідеологів русофільства, Д. Зубрицький у
Loading...

 
 

Цікаве