WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Універсали Богдана Хмельницького - Дипломна робота

Універсали Богдана Хмельницького - Дипломна робота

Військом Донським Згадувалося і Військо Запорозьке. Вищенаведені аргументи дозволяють зробити висновок про автентичність двох Універсалів, приміщених у додатку до "ДБХ" (3, 4).
У цілому відчувається зайве підозріле відношення дослідників, до нагадувань про прокламації гетьмана, які зустрічаються в самих різноманітних джерелах. Результати останніх досліджень з вивчення такого роду нагадувань дозволяють зробити висновок про дуже широке поширення прокламацій періоду Визвольної війни. Вони мали ходіння не тільки на Україні, але й у Білорусії і навіть у самій Польщі. Прокламації направлялися не тільки "усім вобец", але і вузьким групам осіб, наприклад найманцям на польській службі, обложеним під Збаражем, із пропозицією перейти на сторону повстанців; жителям м. Немирова з проханням о допомозі і т.п.
На закінчення можна зробити висновок про те, що "закличні універсали" є унікальними джерелами особливої важливості, що дуже повно освітлюють характер, рушійні сили і програму повстанців; їхнього зв'язку з учасниками селянських війн, повстань, антифеодальних виступів у Росії, Білорусії, Польщі проливають світло на деякі особливості ідеологічної боротьби в період Визвольної війни українського народу.
Висновки і узагальнення
У ході визвольної війни українського народу було знищено землеволодіння великих магнатів і католицької церкви. Зменшились феодальні повинності. Панщина, як правило, була замінена грошовою і продуктовою рентою. Багато селян, ставши реєстровими козаками, майже не відбувало феодальних повинностей. Селяни, які перебували у війську, теж не відбували феодальних повинностей.
Але визвольна війна українського народу не привела до ліквідації кріпацтва. Православні монастирі, козацька старшина і дрібна шляхта прагнули зберегти феодально-кріпосницькі відносини шляхом зміцнення феодального землеволодіння.
Відбиваючи класові інтереси козацької старшини, української шляхти та православної церкви, гетьманське управління на чолі з Богданом Хмельницьким вживало заходів, спрямованих на зміцнення землеволодіння світських і духовних феодалів.
Духовенство завжди користувалося прихильністю пануючих класів, діставало від них привілеї і права. В універсалах Хмельницького також не раз обґрунтовувалось право духовенства на маєтності. Юридичним виправданням для надання привілеїв було те, що духовенство користувалося ними з давніх-давен. Володіння православних монастирів буди розгромлені повсталими селянами. Але в ході визвольної війни монастирі за допомогою гетьманського уряду не тільки повернули маєтності, що їм належали, а й одержали нові володіння за рахунок католицької церкви і польської шляхти, що втекла з України.
У січні 1651 р. гетьман передав великі маєтності, що раніше належали домініканцям. Київському Богоявленському Братському монастирю. 15 травня 1651 р. були підтверджені права Максаківсьхого монастиря на його землі.
У 1655 р. Лубенському Мгарському монастирю були передані володіння бернардинських монахів, поселених у Лубнах князем Вишневецьким. 16 травня 1655 р. гетьман надав "з побожности нашой село Половоє, стоячоє на грунтах монастира Густинского". У тому ж році він передав Батуринському Крупницькому монастирю "зо всім вечисто... село Хмилов".
Універсалами підтверджувались права монастирів на подаровані або куплені землі, млини, пасіки тощо, а також право на феодальну експлуатацію селян, на сичсння меду. Млини, як правило, давались у "спокойное уживаніє", або в "уживане вічное". Працею залежних селян Хмельницький забезпечував гатіння гребель.
Монастирі володіли і таким прибутковим промислом, як перевози через річки. Так, 9 серпня 1650 р. Хмельницький наказав михайлівському сотнику і війту заборонити перевіз човнами через Рось; право займатися цим промислом надавалось виключно ченцям Києво-Пустинного монастиря.
Гетьманське управління закріпляло за монастирями право на ловлю риби. Так, 11 березня 1649р. універсал на ловлю риби в Дніпрі одержав Хиєво-Пустинний Микільський монастир. Універсалом від 24 травня 1651 р. "лови рибниє" були надані Київському Межигірському монастирю.
Монастирське землеволодіння і промисли розвивались на феодальній основі. Разом з маєтностями монастирям надавались і піддані. У феодальну залежність від монастирів часто попадали і рядові козаки, і міщани. У більшості документів не зазначається, яка була форма феодальної ренти. Перші універсали про "послушенство" селян Хмельницький видав у 1648 р. В універсалі Флорівському монастирю від 22 грудня 1648 р. наказується, щоб селяни "били... послушними і вшелякую по-аинност ведлуг звичаю давнего отдавали".
Після возз'єднання України з Росією монастирські селяни, як і раніше, мали бути "послушними", віддавати "пожитки", відбувати "повинності" і навіть "роботизну", тобто панщину.
З метою залучення на бік народу служилих елементів Хмельницький досить широко практикував закріплення за ними шляхетських маєтків, роздачу маєтків тим, хто вступав до козацького війська. У 1656 р. гетьман затверджує як власність Юрія Бакуринського маєтки, куплені батьком і братами останнього, оскільки Бакуринські служили у Запорізькому Війську. Власністю Лаврентія Борозни були затверджені села Горськ, Клюси, Жовідь та ін. За "зичливость... в поданню... фортеці Биховской" підтверджено право шляхтича Павла Ярмултовського на "село его власноє Вербичи". Звільнення шляхти містечка Насташкн від воєнних поставок і постоїв мотивувалось її лояльністю до Запорізького Війська.
Ряд листів та універсалів свідчить про класову боротьбу на Україні під час визвольної війни і в наступні роки. Уже 2 червня 1648 р. Хмельницький наказав прилуцькому сотнику і отаману покара ги учасників Нападу на Густинський монастир, заборонив монастирським підданим записуватися в козаки. 25 травня 1654 р. гетьман наказав київському полковнику охороняти майно Видубецького монастиря і покарати тих, хто завдавмонастирю збитків "частим ловленєм риб".
Виступи селян іноді набирали характеру повстань. У листі від 26 серпня 1654р. Хмельницький повідомляв путивльського воєводу Зюзіна про те, що "в Гадячом и в Веприку и в ыных городех некоторые мятежники, учиня смятение и многое зло сделав", перейшли на російську територію. Гетьман просив воєводу покарати цих людей, а їх майно відібрати для царської казни. Рух "свавільників" мав місце у березні 1655 р., про- що Хмельницький повідомляв боярина Шереметєва.
7 червня 1656 р. український гетьман писав Олексію Михайловичу, "что великие бунты всчалися было от донских, а полковником у них был Гришка Неблядин, которой многих бражников и своевольников собрал было, хотя на нас рать поднять. И, чего сохрани боже, все неприятели наши тешилися и мы велели тех своевольников разгромить... Но, сохрани боже, ежели б больши тех своевольников собралось, то бы огонь великий загорелся, что они так говорили, что ныне вы тешитесь, а мы на лето вас воевати будем". Старшина вважала цей рух небезпечним, навіть сам гетьман приїхав у Гадяч для організації оборони прикордонної
Loading...

 
 

Цікаве