WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Юрій Липа – лікар УПА - Реферат

Юрій Липа – лікар УПА - Реферат

економіці, і в соціології, і в філософії і т.д.", якого називають "Великим чоловіком великої України", "Апостолом новітнього українства", своєю творчістю, передусім соціально-публіцистичними працями, поставив і розв'язував ряд важливих українознавчих проблем. Серед них - комплексний підхід до вивчення України як феноменологічного об'єкта.
Він взявся за розробку проблем української духовності, чим засвідчив пошук шляхів поглиблення знань про свою націю. Ю. Липа вважав "Божеським законом" для українця відчувати своє "Я", свою родину, цілий свій рід. Щоб усвідомлювати свою належність до нації, необхідно пізнавати себе і свою націю, через пізнання відкривати її духовну неповторність серед інших. Це він вважав умовою усвідомлення українцями призначення України, доля якої - в її людях, у їх моральних засадах. "Багацтво духове України передовсім стараюсь подати, - писав Ю.Липа до редактора видавництва "Хортиця" А. Жука в зв'язку з підготовкою книги "Призначення України". - Бо коли люде, скажім "молоді люде" та інші, не бачуть цього багацтва - великості, як можуть вонивідчувати взагалі який будь український авторитет? До піднесення авторитетів на ґвалт стремлю цією книжкою". Цим самим він підкреслював взаємозалежність формування національної свідомості , духовності українців і поповнення , поглиблення їх знань про свою націю.
Своєрідною формою реалізації процесу самопізнання, до чого закликав Липа, можна розглядати наукові конференції та нові публікації у зв'язку з відзначенням століття від дня його народження. Така робота по вивченню й осмисленню життя й творчості Ю.Липи слугує певною мірою відновленню справедливості в оцінці цього видатного представника українства, його концептуального дослідження процесів формування й розвою української нації.
Деякі з сучасних дослідників досить критично оцінюють концепцію Ю. Липи, вип'ячуючи її "романтизм", чи навіть форму, бо вона "більш темпераментно й блискуче викладена, ніж обгрунтована". І все ж варто передовсім відзначити постановку й розробку Ю. Липою складних антропологічних, історіософських, етнопсихологічних, політологічних проблем генезису української нації. Липині розвідки при введенні їх в науковий обіг і при належному переосмисленню збагачуватимуть сучасну націологію і водночас могли б (при їх ширшому вивченні) практично прислужитись учасникам нинішніх націотворчих і державотворчих процесів в Україні.
Під цим кутом зору актуальним і доцільним видається розгляд націологічної концепції Ю. Липи, в якій важливе, якщо й не центральне місце займають дослідження проблем співвідношення української духовності і національної свідомості та самосвідомості українців.
На основі історико-порівняльного аналізу Ю. Липа розв'язував проблему співвідношення понять нації і раси, аргументував використання поняття "українська раса", вважаючи її одною із найстаріших. Поняття української нації дослідник називав "відносно новим" і початок вживання відносить до часів визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Поняття нації і державності, патріотизму , класів є лишень виявами раси, яка включає їх в собі. "Але всі вони далеко плиткіші від поняття "раса" і далеко менше дають підстав до зрозуміння процесів, що діялись в середині України. Сучасність України ніяк не може бути докладно окреслена без поняття "раса". На відміну від англомовного світу, що трактує расу як біологічне, антропологічне поняття, Ю. Липа, визначаючи расу як велику духовну єдність, підкреслив: ''Расою звемо цілість населення, що його духовні прикмети, укриті і явні (як звичаї, мова, властиво мови), а також антропобіологічні риси становлять виразну цілість упродовж часу (історії)". Раси відрізняються більше психологією, своїми духовними звичками, ніж будовою тіла. "Духовні риси - це найважливіший цемент раси", - вважав Ю. Липа. В межах одної духовності можуть бути анатомічно різні типи, тому найважливішою є окремішність не антропологічна, а духовна.
У такому розумінні українську расу називав найстарішою у порівнянні з найбільш розбудованими духовними звичаями і традиціями, з тривалими "расовими первнями", які більше діють в підсвідомості і найповніше виявляються у "відпорності" українців, тривалості, збереженні їх "збірної духовності".
Поняття духовності дослідник чітко не визначав, але у співвідношенні із свідомістю включав в його зміст більше компонентів. Аналізуючи використання цих понять в авторських текстах, можна зробити висновок, що духовність розуміється ним як багатокомпонентна сформована впродовж віків постійна ознака раси, а свідомість - як перехідна змінювана властивість протягом певного історичного періоду, що виявляється у відповідних кожному етапові формах.
Ю. Липа поставив також проблему самосвідомості українців, хоча цього терміну не вживав, а говорив про необхідність погляду на світ із "нутра власної раси", критикуючи українських мислителів ХIX ст., які дивилися на Україну навпаки - "ззовні". Він відзначав, що Куліш, поет і перекладач Шекспіра, кидав в лице своїй расі "народе без пуття". Такі "обвинувачі" України беруть вироблену чужинцями засаду і, дивуючись, що вона не пасує до України, засуджують свій край, а не таку засаду. Їх свідомість характеризується песимізмом, що проявився у XIX ст. Отже, наголошував Ю. Липа, вироблення самосвідомості, - це не скиглення про невдалий український характер, а вміння побачити велич українського народу і відповідно оцінити із середини свого національного "Я" можливості своєї раси і ресурси її духовності.
Ю.Липа підкреслював особливості української духовності, яка має давні хліборобські корені. Він досліджував глибинні, давньо вікові джерела "збірної духовності українців", сутність якої виявляється через головні, генеральні ідеї, серед яких вказує "свідомість роду", "відчуття власної раси", "велич", "цілісність українства", "європеїзм", "тисячолітність його історії", "витонченість мови", "потяг
Loading...

 
 

Цікаве