WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Діяльність Галицького сейму - Реферат

Діяльність Галицького сейму - Реферат

меншості.
Посли мали право на інтерпеляцію (депутатський запит). Так само, як внески, інтерпеляції включали до порядку денного в разі наявності 15 підписів. Можна було уникнути відповіді на інтерпеляцію, але водночас необхідно було обґрунтувати відмову. Спочатку уряд здебільшого відповідав на інтерпеляції (тим паче, що вони траплялися рідко і завжди мали резонанс), проте від 1895 року кількість їх суттєво зросла, проблема стала банальною, тому намісництво часто ігнорувало інтерпелянтів. Окрім петицій, посли могли також вносити протести.
Сейм урядував двома мовами: польською й українською. Остаточно статус української мови затвердили 27 квітня 1866 року. Внаслідок несподіваної підтримки гр. А. Ґолуховським (див. "Газету" за 6 серпня 2004 р.) вимог українських послів польська більшість усе ж проголосувала за надання українській мові офіційного статусу: органи автономії були зобов'язані відповідати на звернення українською мовою по-українському, протоколи та звіти Крайової управи друкувати обома мовами, так само в третьому читанні проекти ухвал мали б розглядати у двомовній версії (за мовчазної згоди українських депутатів останнього Сейм не дотримувався, оскільки це затягувало б засідання).
Стенографічні тексти промов українських послів друкували українською латинським шрифтом. Під час перших сесій з обох сторін лунали зауваження про нерозуміння мови, проте це був елемент тактики, і між собою посли розумілися без проблем. У стенографічних звітах, починаючи з 1910 року, українські промови друкували двома колонками: і кирилицею, і латинкою.
Юридичний процес традиційно завершується публікацією ухвал. Для цього ще 1848 р. закладено Dziennik ustaw i rozporzadzen' krajowych dla Kro'lestwa Galicji i Lodomerji wraz z Wielkiem Ksiestwem Krakowskiem (виходив до 1916 р.). Його український близнюк - "Вістник законів і розпоряджень краєвих для Королівства Галичини і Володимирії з Великим Князівством Краківським" (1855-1917). Щоправда, переглянувши декілька річників цих видань, я не зауважив публікації жодної сеймової ухвали. Отож, як вирішували цю проблему, остаточно з'ясувати не вдалося. Офіційну інформацію про сеймові ухвали публікувала також урядова Gazeta Lwowska. Очевидно, інформація про найважливіші з них присутня на шпальтах усіх галицьких політичних часописів. Проте юридичну силу мали лише публікації в урядових виданнях.
3. Недосконалість Галицького крайового сейму
щодо захисту інтересів українців
Права Галицького крайового сейму в економіко-господарських справах були обмежені вже самим крайовим статутом, за яким до відання сейму належало виконання різних загальнодержавних завдань господарського характеру за рахунок місцевого населення. До обов'язків сейму входило: побудова і підтримування місцевих доріг, будівництво приміщень для державних установ, будівництво і підтримування казарм, в'язниць тощо за рахунок крайового фонду. Такий самий характер мав і обов'язок фінансування соціального забезпечення, тобто покривання з крайового фонду коштів утримання будинків для непрацездатних стариків, інвалідів, безпритульних сиріт та ін. Зрозуміло, що й ці кошти доводилось брати з далеко не заможних осіб. Для покриття цих витрат за сеймом було збережено право схвалювання крайового бюджету, який набував чинності тільки після затвердження його центральним урядом і одержання імператорської санкції.
Яскравим прикладом повного обмеження Галицьким сеймом інтересів українського народу можуть бути рішення про розподіл коштів крайового бюджету. Наприклад, з 730 тис. крон, виділених за бюджетом 1911 р. на дотації місцевим науковим і навчальним закладам, на частку українських установ припадало лише 75 тисяч. З 214 тис., призначених на театри, польські трупи одержали 186 тис., а українські - лише 1 тис. крон. За бюджетом 1912 р. з фонду допомоги приватним школам українські навчальні заклади одержали лише 350 крон. "Ви - говорив з трибуни Галицького сейму депутат Антонович, - прямо нехтуєте нами... Конституція є для нас тільки мертвою буквою..., і ми сьогодні не маємо ні народних ні природних прав. Прошу вибачення, оскільки ми маємо рівне управління, а може з певної точки зору ми протеговані, але тільки у сфері податків".
Галицький сейм стягував у два рази більший крайовий податок на пиво, ніж інші австрійські області, встановив крайовир податок на спирт у розмірі 30-40 гелерів з літра (такого податку зовсім не було в інших частинах Австро-Угорщини) і накладав на населення крайові додатки в два-три, а іноді навіть у чотири і п'ять разів більші, ніж у Нижній Австрії.
Висновки
Отже, можна зробити наступні висновки:
Логічною була б думка, що польські політики вважали Сейм Галичини спадкоємцем сеймових традицій Польського королівства. Проте таке твердження перебільшене. Це може видатися дивним, але на форумі Галицького сейму поляки апелювали до власної державно-політичної традиції зрідка. Парадоксально, проте частіше це робили українці, надто коли була нагода продемонструвати моменти підтримки польською Короною домагань їхніх предків.
Жодного такого випадку не зауважено на рівні преси. Річ не лише в тому, що часті згадки про Річ Посполиту в Сеймі дратували б австрійський уряд. Інститут Галицького сейму був породжений не польськими національно-визвольними змаганнями, а духом австрійського лібералізму, і саме так здебільшого його сприймали сучасники.
Слід враховувати й те, що самі поляки старанно сприяли формуванню враження про Сейм як про установу передовсім галицьку, польсько-українську. У цьому був також зацікавлений Відень: символічно, що цісар завжди призначав заступником маршала (спікера) лише українця. Крім того, варто брати до уваги йфедералістські підстави тодішнього політичного світогляду поляків, ідеалом яких була Люблінська унія.
У ментальності сучасників Галицький сейм, безперечно, займав одне з провідних місць. Поступово інтерес поляків до Сейму поменшав, у їхній уяві він поступово трансформувався у щось звичне та повсякденне. Натомість в українському середовищі протягом 1870-х років зростав скептицизм. Особливо це характерно для москвофілів, які, вважаючи Сейм інструментом полонізації, поступово перестали приділяти провідну увагу сеймовим змаганням. Але на початку 1880-х років суттєво зріс інтерес до Сейму народовців, які, чудово засвоївши конституційний світогляд, уміли досягати успіху навіть в умовах абсолютної меншості, а тому цінували механізми автономії.
Політика Галицького крайового сейму призвела до великого зубожіння народних мас. Положення було настільки загрозливе, що на це звертав увагу ряд депутатів сейму. "Вважаю необхідним пригадати, - зазначав відомий польський політичний діяч депутат Вітос, - що після 53 років існування цього сейму край опинився майже на березі фінансової руїни, затягнув дуже тяжкі борги і нині цей сейм і, безумовно, наступний добре насушить собі голову, до того як доведе до рівноваги". "Рівновага", однак, не наступила, і розпад Австро-Угорщини в жовтні 1918 р. поклав кінець існуванню Галицького крайового сейму, який більше півстоліття був знаряддям соціального і національного пригнічення галицьких українців.
Список використаної літератури
1. Історія держави і права України. Частина 2: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 1 ч. / За ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. - К.; 1н Юре. - 1996. - 448 с.
2. Лановик Б, Матейко Р., Матисякевич З. Історія України. - К., 2000.
3. Рибалка К.І. Історія України. - Ч.І. - К., 1994.
4. Семененко В.І, Л.О.Радченко. Історія України. - Харків, 2000.
5. Субтельний О. Історія України. - К., 2000.
Loading...

 
 

Цікаве