WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Діяльність Галицького сейму - Реферат

Діяльність Галицького сейму - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Діяльність Галицького сейму
ПЛАН
Вступ
1. Особливості виборчого закону до Галицького сейму, його склад
2. Організаційні та функціональні особливості діяльності Галицького сейму
3. Недосконалість Галицького крайового сейму щодо захисту інтересів українців
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
У 1861 р. австрійський імператор Франц-Йосиф І, щоб зміцнити своє панування в Галичині і дещо замаскувати порушення соціально-політичних прав українців, створив крайовий сейм, який діяв аж до розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 р.
Дипломом від 20 жовтня 1860 р. Франц-Йосиф І оголосив про відновлення Конституції, скликання парламенту та провінційних сеймів. Автором концепції жовтневого диплома був галичанин, граф Аґенор Ґолуховський - міністр внутрішніх справ у кабінеті міністрів Йогана Рехберґа (1859-1861).
Попередником Галицького Сейму 1861-1914 рр. був Становий сейм, який скликали у Львові 1782-1790 і 1817-1845 рр. Під час першого періоду свого існування цей Сейм збирався що два роки (у 1782, 1784, 1786 і 1788 рр.) на декілька днів, ухвалював підготований заздалегідь текст подяки цісареві й обирав свій "виконавчий" орган - Станову управу. Рішення Станового сейму не мали законодавчої сили, протоколів не вели. Зате бал із нагоди відкриття Сейму 1782 р. тривав п'ять днів.
26 лютого 1861 р. цісар санкціонував новий проект Конституції, відомий під назвою "лютневого патенту". Було оголошено, що до складу Сейму входитимуть 150 осіб. Цісар зобов'язався скликати Сейм щороку. Автоматично отримували мандати т. зв. вірилісти: єпископи всіх трьох обрядів (грецького, латинського й вірменського) та ректори Львівського й Краківського університетів. Раз на шість років обирали 141 посла: 44 із курії великої земельної власності, трьох від торгово-промислових палат (у Бродах, Кракові та Львові), 20 із міської курії; з курії малої земельної власності (сільської) - 74.
1. Особливості виборчого закону до Галицького сейму,
його склад
Виборчий закон до Галицького крайового сейму відображав інтереси заможних верств. До складу сейму автоматично, за посадою, входили так звані вірилісти - митрополити, єпископи та ректори Краківського і Львівського університетів. Виборче право не було загальним і рівним.
Усі виборці у Галичині розподілялися на чотири курії, кожна з яких окремо обирала депутатів до складу сейму строком на 6 років. Кількісний склад Галицького сейму складався з 9 вірилістів: трьох львівських архієпископів (греко- і римокато-лицького та вірменського обрядів), чотирьох єпископів (2 перемиські, 1 станіславський і 1 тарновський) та двох ректорів уже згаданих університетів; усі інші депутати обиралися в куріях: великої власності - 44, торгових і промислових палат - 3, міст - 20 і сільських громад - 74 (всього 150 чоловік).
Закон від 20 вересня 1866 р. додав до вірилістів князя-єпископа краківського. Закон від 23 травня 1896 р. збільшив кількість львівських міських депутатів з чотирьох до шести, краківських - з трьох до чотирьох. Нарешті, закон від 18 березня 1900 р. додав двох нових вірилістів - президента Краківської Академії наук і ректора Львівського політехнічного інституту та створив п'ять нових одномандатних міських округів. Наприкінці свого існування Галицький сейм налічував 161 члена і складався з 12 вірилістів та 149 депутатів, обраних у куріях: великої власності - 44, торгових і промислових палат - 3, міській - 28 і сільських громад - 74.
У національному відношенні депутати Галицького сейму були переважно поляками. Так, у 1910 р. тут було тільки 13% українських депутатів (21 чоловік). Напружені відносини між Росією і Австро-Угорщиною зумовили прийняття рішення австрійського уряду щодо деяких поступив і збільшення кількості депутатів з корінного українського населення. У 1913 р. вдалося підвищити представництво українців до 31, що становило лише п'яту частину всіх депутатів сейму.
Питання компетенції і порядку роботи Галицького сейму нормували крайовий статут 1861 р. і регламент 1865 p., які пізніше частково змінювалися. Вся діяльність сейму була підпорядкована центральній владі, він був частиною колоніального апарату Австро-Угорської монархії і його постанови, хоч і мали характер дрібних актів, повинні були в обов'язковому порядку затверджуватися імператором і, таким чином, фактично являли собою акти імперської волі.
2. Організаційні та функціональні особливості
діяльності Галицького сейму
Сейм формував виконавчий орган - Крайову управу в складі семи осіб: трьох обирала кожна курія зокрема (репрезентація торгово-промислових палат у цьому випадку голосувала разом із представництвом міської курії), інших трьох - увесь Сейм, сьомим був маршал. Обирали також їхніх заступників. Крайова управа діяла постійно. 1861 р. оклад її члена становив 2100 золотих ринських на рік, 1876 р. - 4000 плюс 1000 для віце-маршала і 6000 - 1901 р. Обслуговували Крайову управу 1866 р. два секретарі та дев'ять урядників, натомість напередодні Першої світової війни штат розрісся до 200 осіб. Зазвичай Крайова управа засідала двічі на тиждень.
Сейм був уповноважений обирати депутацію до парламенту (Reichsrath; квота Галичини - 38 послів; ця традиція утрималася до 1873 року, коли вибори до Райхсрату стали безпосередніми), управляти майном автономії, контролювати податки, громадські ради, церкву й освіту, дбати про забезпечення військових частин. Ухвали набували чинності після цісарської санкції. Сейм мав право також законодавчої ініціативи в загальнодержавних справах. 1867 р. він перейняв ще й функції організації судівництва й адміністрації, контролю за провадженням ґрунтових книг, контролю за привілеєм пропінації (шляхетської монополії на виробництво алкогольних напоїв).
На сесіях мав бути присутнім комісар намісництва, якому слово надавали позачергово (як і намісникові). Внесок вважали ухваленим за умови присутності половини всіх послів більшістю голосів. Зміни Крайового статуту набували чинності за умови присутності 3/4 послів 2/3 усіх голосів. Голосування відбувалося вставанням, згодом - підняттям рук, вибори - посольськими посвідками. Забороняли участь у засіданнях будь-яких депутацій, а петиції Сейм розглядав, лише якщо їх представляли посли.
Сейм резидував у Львові. Тричі - 1866, 1868 і 1876 рр. - було відхилено пропозиції про скликання сесій у Кракові. Оскільки в той час столиця Галичини не мала зали, яка відповідала б кількості та рангу послів, то перші двадцять років сесії Сейму відбувалися в театрі Скарбека (нині - театр ім. М. Заньковецької). Це давало підстави для дотепів, тим паче, що на стелі було зображено сцени з балету. "Зала була невелика, переобладнані на кабінети бокові покої були невигідні, сеймова галерея - затісна, - згадував Казимир Хлендовський. - Однак промови було дуже добре чути. На сцені сидів маршал князь Лев Сапіга, в чамарі, з великим жезлом з ебенового дерева, яким стукав у подіум у мить, коли починалосязасідання або коли хотів утихомирити тих послів, які галасували. Місця біля маршала займали секретарі Сейму, нижче сиділи стенографи. Лави були доволі незручними, дерев'яні, незастелені, а перший ряд був призначений для єпископів, ректорів університету й інших достойників".
1868 року на форумі Сейму вперше порушили проблему побудови власної резиденції. 1875-го оголосили конкурс, на який надійшло 30 проектів, чотири з них відзначили преміями. Попри це, 1876 р. Крайова управа доручила опрацювати проект сеймового палацу директору Львівського міського будівельного департаменту Юліянові Гохберґерові. Над декором палацу працювали львівські майстри Леонард
Loading...

 
 

Цікаве