WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Охарактеризуйте основні етапи українського національного відродження на східноукраїнських землях у складі Росії (кінець XIX - поч. XX ст.). Включення - Реферат

Охарактеризуйте основні етапи українського національного відродження на східноукраїнських землях у складі Росії (кінець XIX - поч. XX ст.). Включення - Реферат

p., коли німецькі війська були вигнані з України. Протягом цього часу вся Україна була загарбана нацистами.
Серед багатьох чинників, що призвели до війни, вирішальне значення мали дві дипломатичні угоди, які справили на українців безпосередній вплив. Підписавши вересня 1938 р. Мюнхенський пакт західні держави на чолі з Англією вдалися - спроби умиротворення. Гітлера, дозволивши йому розчленувати Чехословаччину (й Закарпаття). Але замість задоволення домагань Гітлера цей вияв безхребетності західних держав лише розпалив у нацистів апетит до дальших територіальних загарбань. Ще безпосередніший зв'язок з вибухом війни мав підписаний 23 серпня 1939 р. нацистсько-радянський пакт (пакт Рібентропа-Молотова) - ця одна з найдивовижніших в історії угод. Гітлер, що не приховував ненависті до радянської системи та своїх територіальних претензій на Сході, хотів, перш ніж напасти на своїх противників на Заході, нейтралізувати Радянський Союз. Сталін зі свого боку прагнув підписати з Гітлером угоду про ненапад та нейтралітет, сподіваючись тим самим спрямувати агресивність нацистів проти Франції та Англії і в такий спосіб виграти час для накопичення власних сил, поки між "капіталістами" точитиметься війна на взаємне виснаження. Крім задоволення першочергових потреб двох держав, нацистсько-радянський пакт також передбачав обмін сировиною та зброєю. Більше того - до нього входив таємний протокол, у якому Гітлер і Сталін домовилися про розподіл Європи на відповідні сфери впливу та окупації. За ним Радянському Союзові передавалися майже всі західноукраїнські землі. Маючи гарантії нейтралітету Радянського Союзу, Гітлер напав на Польщу, поклавши початок другій світовій війні. Кваплячись оволодіти своєю частиною гинучої польської держави, 17 вересня радянські війська вступили у Східну Польщу і зайняли майже всі землі, населені українцями та білорусами. За чотири тижні польська держава перестала існувати.
Ще не встановивши повного контролю над Західною Україною, радянське керівництво приступило до юридичного оформлення її нового статусу. Детально розроблений план дій в цьому напрямі був затверджений 26 вересня 1939 р. в Москві на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) під головуванням Сталіна. Цей план передбачав скликання 26 жовтня того ж року у Львові Народних Зборів Західної України, які повинні були вирішити питання про входження Західної України в СРСР, про характер нової влади, про націоналізацію банків і великої промисловості, про конфіскацію поміщицьких земель. На засіданні були визначені: день проведення виборів, норма представництва (1 депутат на 5000 виборців), інші організаційні заходи виборів, а також повністю узгоджений порядок денний Народних Зборів.
Початок реалізації задуманого Сталіним і його оточенням поклала постанова ЦК ВКП (б) від 1 жовтня 1939 р. "Про питання Західної України і Західної Білорусії", яка визначила відповідальними за проведення Народних Зборів воєводські, міські й повітові тимчасові управління, що вже за участю уповноважених ЦК КП(б)У замінили на місцях ревкоми і взяли на себе функції нових органів влади. 4 жовтня Львівське тимчасове управління звернулося до Луцького, Станіславського і Тернопільського тимчасових управлінь з пропозицією скликати Народні Збори Західної України. Постановою Військової Ради Українського фронту 5 жовтня був затверджений склад комітету з організації виборів, а наступного дня - положення про вибори, призначені на 22 жовтня.
В ході передвиборної кампанії майже щодня організовувалися мітинги та збори населення, на яких промовці одноголосно висловлювалися за возз'єднання Західної України з радянською Україною. В більшості випадків почуття робітників, селян, представників творчої інтелігенції були щирими і їх промови відповідали думкам і настроям переважної частини мешканців краю, особливо українців, які жили ідеєю соборності України. Інша справа організатори передвиборної кампанії, які свідомо використовували ними же пробуджений ентузіазм і піднесення для забезпечення потрібних результатів виборів.
За офіційними даними, в голосуванні взяли участь 92,83% виборців, з яких 90,93% віддали свої голоси за заздалегідь підібраних органами влади кандидатів. Переважну їх більшість (92,2%) становили українці.
Водночас голосування засвідчило неоднозначність ставлення різних соціальних та національних груп до перемін, зумовлених вступом Червоної армії. Не з'явилося або голосувало проти понад 700 тис. осіб. Крім того, 75 925 бюлетенів визнано недійсними. За умови безальтернативності виборів (у кожному з 1495 виборчих округів було зареєстровано лише по одному кандидатові) 11 депутатів так і не було обрано.
Незадоволення викликав і сам спосіб, у який відбувалося скликання Народних Зборів, що виключав будь-яку можливість передвиборної боротьби різних політичних сил, а також відсутність справді таємної процедури голосування. На місцях було зроблено все, щоб не допустити висунення і головне реєстрації як можливих кандидатів до Народних Зборів представників колишньої політичної еліти. Показово, що серед 44 офіційних лозунгів, під якими проходила передвиборна кампанія, були й такі:"Тільки одна партія більшовиків вірна інтересам трудящих всього світу!", "Трудящі Західної України, ведіть жорстоку боротьбу проти всіх буржуазних націоналістичних партій, запеклих ворогів трудового народу!", "Пепеесівці, ундовці, сіоністи, поалейціоністи, бундовці - приспішники поміщиків, капіталістів та польських панів - зрадники інтересів трудового народу."
Тож не випадково, що серед зареєстрованих кандидатів у депутати налічувалося 98 членів ВКП(б) (тобто громадян СРСР), 81 член КПЗУ, 51 представник інших партій, решта 1265 осіб - безпартійні. Показово і те, що внаслідок відповідного добору кандидатів серед обраних до Народних Зборів депутатів особи з вищою освітою становили лише 5,2%, середньою - 20,6%, тоді як з початковою - 72,6%, неписьменні - 1,6%.
На характер виборів наклали відбиток надзвичайно стислі терміни передвиборної кампанії (на весь процес висування і реєстрації кандидатів відводилося лише чотири дні: з 14 по 17 жовтня) і недостатня обізнаність з правилами голосування. Було чимало випадків, коли виборці бойкотували вибори. Проте все це істотно не вплинуло на загальні показники. Судячи з організаційного забезпечення виборів до Народних Зборів, уваги до них партійно-державного керівництва, наслідок цієї акції був передбачений.
Відповідно до розробленого сценарію Народні Збори Західної України, які відбулися 26-28 жовтня 1939 р. у Львові, одноголосно прийняли декларації про встановлення радянської влади на всій території Західної України і возз'єднання з радянською Україною, про націоналізацію банків і великої промисловості, про конфіскацію поміщицьких і монастирських земель. Так рішеннями Народних Зборів було розв'язане питання про суспільний і державний устрій Західної України.
Позачергова сесія Верховної Ради СРСР 1 листопада 1939 p., заслухавши заяву Повноважної комісії Народних Зборів, прийняла закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР. Оперативність і ефективність у підготовці і проведенні Народних Зборів значною мірою пояснювалась всебічною участю ЦК КП(б)У і його уповноважених. Тодішній секретар ЦК КП(б)У М.С.Хрущов у своїх мемуарах згадував: "Я весь цей час був у Львові і організовував цю роботу. Коли відбувалося засідання народних
Loading...

 
 

Цікаве