WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політичне та культурне життя України за епохи Хрущова - Реферат

Політичне та культурне життя України за епохи Хрущова - Реферат

стала реформа освіти 1958 р. Ті
положення її широкої перебудови, що торкалися вивчення національних мов, містили
надзвичайно багато суперечностей. Отож, школярі були зобов'язані вивчати рідну, а
також російську мову. Позірно ліберальна хрущовська реформа передбачала право
батьків вибирати мову навчання для своїх дітей. На практиці це означало, що можна
навчатися на Україні й не вивчати української мови. З огляду на цілий ряд формаль-
них і неформальних спонук до вивчення російської слід було чекати, що багато
батьків віддадуть своїх дітей до російських шкіл, аби не обтяжувати їх вивченням
другої, хай навіть рідної, мови. Попри бурю протестів, до яких приєдналися навіть
українські партійні чиновники, режимзавдав цього удару по вивченню національних
мов, продемонструвавши в такий спосіб, що навіть у період лібералізації він міг лише
модифікувати, але не відкинути остаточно політику русифікації.
Проте вплив десталінізації сягнув далеко поза політико-культурні течії та про-
титечії, в яких рухалися кремлівські політики й київські інтелектуали. Загальне по-
слаблення ідеологічного контролю виявило нові настрої, що зароджувалися серед
освіченої міської молоді. Якщо палка меншість була сповнена рішучості виправити
кривди сталінського терору, то величезна більшість не виявляла в ідеологічних і по-
літичних питаннях великої заінтересованості. І все ж у молоді виразно зростали
настрої непокори владі та прагнення керуватися в житті засадами індивідуалізму,
так довго пригнічуваного сталінською ортодоксією. Для молоді стали нестерпними
одноманітність радянського життя, віджила мораль, старомодна манера вдягатися і
вкрай ідеологізована система навчання. В її 'середовищі поширювалася мода на за-
хідну джазову та поп-музику, що викликало переляк у старшого покоління. А де-
які молоді люди, зокрема так звані "стиляги", навіть хизувалися своїм нечуваним
(за радянськими мірками) одягом і "антигромадською поведінкою". На Україні, як
і в усьому Радянському Союзі, почало з'являтися матеріалістичне й егоцентричне
"Я"-покоління (вже достатньо сформоване на Заході), дуже відмінне від поперед-
нього, що породило таких завзятих комуністів і націоналістів.
Послідовники Сталіна надавали великого значення підвищенню економічної
ефективності радянської системи. Від успіху в цій галузі залежало багато, оскільки,
випередивши Захід в економічному відношенні, Радянський Союз тим самим зміцнив
би своє внутрішнє становище й разом з тим показав світові, що комунізм є справ-
ді передовою системою. Хрущов, як не парадоксально, розумів: щоб довести еко-
номічні переваги комунізму, партія муситиме стати менш ідеологізованою й більш
управлінською організацією.
У період "колективного керівництва" в Кремлі точилися гострі дебати про те,
в якій формі і в якому напрямі належить проводити економічні реформи. Але існувала
загальна згода, що хроніч.іим недоліком радянської економіки є сільське господар-
ство. На це вказувала проста статистика: між 1949 і 1952 рр. обсяг продукції проми-
словості зріс на 230 °о, а сільського господарства - лише на 10 °о. Ця статистика
була для радянського керівництва не лише соромом, а й істотною економічною, полі-
тичною та ідеологічною вадою. Низька продуктивність сільського господарства озна-
чала нестачу продуктів, що, звісно, викликало сумніви (як у самій країні, так і за
кордоном) у перевагах радянської системи. Тому, вирішивши, що роки, проведені на
Україні, зробили його спеціалістом із сільського господарства, Хрущов удався до
широких заходів для покращення ситуації на селі. Для України, цієї житниці Радян-
ського Союзу, його заходи мали особливе значення, оскільки вже вкотре Україна
мала слугувати майданчиком сільськогосподарського експериментаторства.
Сільськогосподарські проекти. Загальновідомим проектом Хрущова було під-
няття цілини, що передбачало освоєння для подальшої культивації близько 16 млн га
незайманих земель Казахстану й Сибіру. Розпочатий у 1954 р. проект мав на увазі
використання величезних людських і матеріальних ресурсів, і велику частину цих
витрат мала взяти на себе Україна. До 1956 р. звідси на цілину було перекинуто
тисячі тракторів і 80 тис. досвідчених сільськогосподарських робітників. Багато з них
оселилися там назавжди. Водночас кожної весни на сезонні роботи добровільно їхали
з України сотні тисяч студентів. Хоч ця програма дала неоднозначні результати, во-
на, цілком очевидно, вичерпувала з України ресурси й послаблювала сільськогоспо-
дарське виробництво республіки.
Інший експеримент передбачав несподіваний перехід до вирощування величезної
кількості кукурудзи на загальній площі 28 млн га по всьому Радянському Союзові. За
американською моделлю її мали використовувати як корми для збільшення продук-
ції виснаженого тваринництва. Через кілька років Кремль наказав колгоспникам
перейти на нову систему сівозміни. Як завжди, більшу частину тягаря цих складних
і дорогих нововведень несла Україна.
Однак найширшою підтримкою на Україні користувалася реформа (власне, саме
українці виступили з ініціативою її проведення), що стосувалася машинно-трактор-
них станцій, які забезпечували колгоспи технікою (й політичним наглядом). Через
постійні сутички між МТС і колгоспами навколо того, як обробляти землю, україн-
ці переконали уряд ліквідувати МТС, а техніку продати колгоспам.
Зростаюча складність обробки землі вимагала висококваліфікованих і технічно
вправних фахівців. А їх дуже бракувало в українському селі. В 1953 р. з 15 тис. голів
колгоспів на Україні менш як 500 мали вищу й неповну вищу освіту. Для того щоб
покращити ситуацію, з міст на роботу в колгоспах залучали досвідчених інженерів
і техніків. Відстаючі колгоспи прикріплялися до промислових шефських підпри-
ємств, які забезпечували технічну допомогу. В результаті на селі з'явилася нова со-
ціальна група "сільськогосподарських технократів". Тим часом уряд підняв колгосп-
никам заробітну платню, й розрив між промисловими та сільськогосподарськими
робітниками став повільно звужуватися.
Незважаючи :іа докорінні зміни та грандіозні експерименти, урядові не вдалося
добитися такого швидкого, як планувалося, збільшення сільськогосподарської про-
дукції. Кремль і надалі відмовлявся надати селянам достатні стимули для кращої
праці, чиновники в
Loading...

 
 

Цікаве