WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Розпад СРСР і здобуття Україною незалежності - Реферат

Розпад СРСР і здобуття Україною незалежності - Реферат

Тому на січневому (1987 р.) Пленумі ЦК КПРС до стратегії перебудови окрім суто економічних завдань були додані нове політичне мислення, демократизація суспільного життя. Відповідно вже того ж року почали з'являтися перші неформальні організації. В УРСР це були Український культурологічний клуб (Київ), "Товариство Лева" (Львів), "Народний союз сприяння перебудові" (Одеса) та ін.
Щоправда, горбачовське керівництво, змушене шукати виходу з економічної прірви, не надто зрозуміло перспективи таких кроків. Сутність перебудови під керівництвом КПРС полягала в спробі трансформувати догматичну, бюрократичну, директивну системи. Але як можна "покращити" тоталітарне суспільство? Як можна "покращити" монополію однієї політичної сили? Як можна дати життя директивній економіці, котра себе вже вичерпала? Тим більше, що партія не бажала зачіпати соціалістичний фундамент з пануванням державної власності, "авангардною" роллю КПРС в суспільстві, збереженням комуністичних ідеалів як мети руху... Усе це було в принципі неможливим, бо комуністична система не піддається реформам. Вона або є, або її нема.
Наочним прикладом нездатності КПРС запропонувати що-небудь інше, окрім притаманних їй методів пошуку винуватців та репресій, стала девальвація "основоположних цінностей" марксизму-ленінізму. Зокрема, під час вересневих (1990 р.) демонстрацій у Києві член КПУ депутат Верховної Ради В.Рева запропонував витіснити демонстрантів з центру міста ... танками. У відповідь патріарх української літератури О.Гончар вийшов з КПРС. Того року чисельність КПУ зменшилася внаслідок добровільного виходу на 10%.44 Непоодинокими були випадки саморозпуску парторганізацій вузів, закладів. А загалом цей процес розпочався ще у 1988 р., коли з лав КПРС вийшли 18 тис. чол. У 1989 р. таких було вже 136,6 тис., причому більше половини з них - робітники.45
"Кризис, поразивший советское общество, в значительной мере был обусловлен кризисом партии, которая в течение многих десятилетий была правящей",- вимушено визнає сучасна Російська компартія.46
Тому цілком закономірно, що спроба модернізації політичного і економічного устрою під керівництвом КПРС на тлі системної кризи провалилася, викликавши потужні зрушення у національних республіках. Приборкати їх силою, як раніше, центр не мав змоги, і контроль послаблювався. Регіони один за одним виходили з-під диктату Москви: Прибалтика, Закавказзя, Молдова...
В Україні перші зрушення сталися 1989 року, коли почали формуватися громадсько-політичні національно-демократичні організації. Зокрема, 8-10 вересня відбувся установчий з'їзд Народного руху України за перебудову. А 29-30 квітня 1990 р. у Києві була утворена Українська Республіканська партія - перша некомуністична партія в УРСР. Практично одразу ж національні сили продемонстрували владі свою силу. 17 вересня 1989 р. у демонстрації з приводу 50-річчя введення радянських військ до Західної України згідно пакту Молотова-Ріббентропа у Львові взяли участь 150 тис. чол. А ввечері того ж дня у вікнах затемнених міських будинків з'явилися сотні тисяч свічок у пам'ять про загиблих під час комуністичних репресій. Через кілька місяців з нагоди річниці злуки Української Народної та Західноукраїнської Народної республік 22 січня 1919 р. - справжнього об'єднання українських земель - сотні тисяч людей взяли участь в акції "живий ланцюг", ініційованій Народним Рухом. Формується і набирає силу самостійний робітничий рух: утворено Регіональну Спілку страйкових комітетів Донецького вугільного басейну.
Після березневих виборів 1990 р. до Верховної Ради УРСР, національно-демократичні сили утворили парламентську опозицію. Вона з перших днів відігравала помітну роль у політичному житті України. При цьому в своєму протистоянні з офіційною владою опозиція активно піднімала страйкову хвилю. Наприклад, 28 вересня 1990 р. на заклик опозиції у Києві пройшла маніфестація, в якій взяло участь більш як 100 тис. чол. У результаті голодування студентів наступного місяця пішов у відставку голова уряду республіки В.Масол. Усе це свідчило про те, що Україна - колись оплот СРСР - тепер "прокидається" від радянського сну.
Однак найсильнішим ударом по політичній єдності СРСР виявилося не розгортання національно-демократичного руху в республіках, а політична боротьба в центрі. М.Горбачов пробував удосконалити роботу партапарату. У 1985-1989 рр. він включив у Політбюро ЦК КПРС 12 нових діячів, на 85% оновив склад ЦК. Для порівняння: під час сталінських чисток 1934-1939 рр. склад ЦК оновився тільки на 77%. Але однопартійна система реформам не піддавалася. Тоді Горбачов зорієнтував політичну реформу в країні на поступовий перехід влади від партапарату до державних органів. Істотною рисою цього процесу стало запровадження генсеком "під себе" посади президента СРСР.
Аби при цьому не виникло загрози розпаду Радянського Союзу, Верховна Рада СРСР прийняла цинічний закон про вихід окремих республік із складу Радянського Союзу. В республіках його назвали "законом про невихід". Проте оскільки в умовах зростаючого економічного розвалу зберегти повноту влади за центром не вдалося (зростав тиск з боку республік), Горбачев запропонував влітку 1990 р. новий проект. Йшлося про утворення на основі СРСР Союзу суверенних держав, щоб утримати під контролем республіканський "парад суверенітетів". Горбачев та ВР СРСР наполягали, щоб союзний договір було підписано в липні 1991 р., заручившись результатами березневого референдуму "За збереження СРСР".
Складається враження, що автори цього проекту не розуміли, що СРСР був лише формою існування комуністичного тоталітаризму. Він існував завдяки тому, що в кожній союзній республіці всі важелі влади тримала в руках єдина організована політична структура - комуністична партія. Знищення монополії комуністів на владу автоматично вело до розпаду СРСР, так само як збереження цієї монополії теж не могло зупинити процес саморозкладу держави.
Хтось може заперечити, що саме завдяки участі комуністів Верховна Рада УРСР 16 липня 1990 р. ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Проголошувалися верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах тощо. Однак, по-перше, українські парламентарії вже мали перед собою кількаприкладів. У авангарді виявилася Верховна Рада Естонської РСР, котра прийняла таку декларацію ще у листопаді 1988 р. Аналогічні кроки зробили потім парламенти інших Прибалтійських республік, при цьому ЦК місцевих компартій їх підтримали. Натомість ВР УРСР з подачі комуністів засудила рішення прибалтів. Та 12 червня 1990 р. декларацію про державний суверенітет з ініціативи Б.Єльцина прийняла Верховна Рада РРФСР. Там фігурувала теза про верховенство російських законів над союзними, чим фактично розвалювався Радянський Союз. Тут вже українським комуністам не було причин відмовлятися.
ЇІо-друге, комуністи погодилися на прийняття декларації 16 липня під великим тиском опозиції. Коли ж виникла потреба переходити від декларативних заяв до діла, КПУ як складова і невід'ємна
Loading...

 
 

Цікаве