WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Розпад СРСР і здобуття Україною незалежності - Реферат

Розпад СРСР і здобуття Україною незалежності - Реферат

зошити, леза для бритви, зубна паста, електричні праски, чайники, взуття й т.д. і т.ін. За рівнем споживання товарів та послуг на душу населення СРСР відступив на 77 місце в світі.
Після цього уряд М.Рижкова припинив реформаторські пошуки і повернувся до старих випробуваних методів керівництва економікою. Почалася розробка нового п'ятирічного плану на 1991-1995 рр.
Власне кажучи, на інші результати реформаторських потуг годі було й сподіватись. Адже на фундаментальні зміни в командній економіці, на перегляд відносин власності радянське керівництво ніколи б не наважилося. Крім того, командна економіка внаслідок своєї неефективності і спрямованості на першочергове обслуговування потреб ВПК в принципі не могла забезпечити високого життєвого рівня населення. А саме це вимагалося в першу чергу, оскільки коштів на його імітацію, як у 1970-х рр., вже не було. Надії ж на можливості радянської економіки в цьому сенсі були безпідставними. Якщо у передових країнах Заходу на задоволення потреб населення спрямовувалося дві третини валового національного продукту, то в Радянському Союзі, як зазначав Горбачев, у структурі радянської економіки "всего одна седьмая часть производственных фондов промышленности сосредоточена на выпуске товаров народного потребления".31 Це співвідношення стійко трималося впродовж десятиліть.
Додатковим ударом по ослабленій економіці стала техногенна катастрофа на Чорнобильській АЕС. За словами Горбачева, у 1986 р. ліквідація її наслідків коштувала СРСР 8 млрд. руб. При цьому багато чого довелося швидко закуповувати закордоном, оскільки в потрібний момент необхідних засобів під рукою не знайшлося. Мілітаризована система виявилася не готовою до таких подій, хоча в країні діяла ціла мережа цивільної оборони. З аналогічними проблемами зіткнулися і при ліквідації наслідків катастрофічного землетрусу в Закавказзі. В усій державі не знайшлося й кількох десятків медичних апаратів "штучна нирка", їх довелося поспіхом закуповувати. І все це відбувалося на фоні не лише зменшення світових цін на нафту, але й значного падіння видобутку енергоносіїв у самій країні. Нафтодобувну галузь вразила глибока криза, причини котрої крилися у багаторічній бездумній експлуатації родовищ та мізерних капіталовкладеннях у галузь. Оскільки віднайти достатньо коштів для її врятування не було можливості (ще ж треба комуністичних "союзників" годувати!), розпочався розпад галузі. Так радянський уряд втрачав основне джерело валютних надходжень до бюджету.
Аби якось полегшити тягар витрат на радянській економіці, керівництво держави пішло на безпрецедентний крок - зменшення військових витрат. Держава, як уже зазначалося, була неспроможною витримати подальший розвиток гонки озброєнь. Для цього потрібно було знайти спільну мову із головним зовнішньополітичним опонентом - США.
Після трьох зустрічей між Рейганом і Горбачовим у 1985-1987 рр. була укладена угода про знищення ядерних ракет середньої та малої дальності. При цьому СРСР пішов на дуже значні поступки, зобов'язавшись за три роки демонтувати і знищити цілий клас ракет - 1 752 одиниці. США взяли зобов'язання ліквідувати лише 869 своїх ракет.
Сталося це не від зайвої миролюбності радянського керівництва на чолі з Горбачовим. Нагадаємо, що саме ним у 1985 р. була зроблена найбільша за всі роки війни в Афганістані спроба досягти збройної перемоги. І тільки після підсумкової невдачі тих бойових дій стали готувати вивід радянських військ з ДРА, оскільки самі пересвідчилися у відсутності альтернативи.
До такої надзвичайної поступливості у воєнно-політичній сфері радянське керівництво підштовхував стан економіки. Оскільки політичні угоди із Заходом щодо роззброєння не встигали, СРСР у 1989 р. розпочав однобічне скорочення Збройних Сил. Їх загальна чисельність зменшилася на 260 тис. чол., 7 тис. танків, 600 літаків. Розформували понад 50 армій, дивізій та окремих полків. Наступного 1990 р. цей процес набрав ще більших масштабів. У грудні того року, в Парижі, завдяки поступкам Радянського Союзу вдалося укласти Угоду про звичайні озброєння в Європі, переговори щодо котрої раніше тривали без всякого успіху ще з 1970-х рр. Розпочався процес виведення радянських військ із Європи, який за своєю швидкістю більше нагадував втечу після програної битви. Протягом 1989-1991 рр. перестали існувати групи військ у Чехословаччині, Угорщині, значною мірою зменшилися угрупування в Польщі та Німеччині. Крім того, була розформована армія, що виведена з Монголії. При цьому не звернули жодної уваги на збереження багаточисельних американських баз по всьому світові, хоча про загрозу від них СРСР твердив десятиріччями.
Керівництво партії та уряду покладало чималі надії на те, що внаслідок зменшення воєнного протистояння із Заходом і скорочення армії вдасться знизити військові витрати, тим самим полегшивши навантаження на бюджет. Крім того, виношувалися ідеї переорієнтації частини ВПК, вивільненої з-під військових замовлень, на виробництво товарів широкого вжитку, гострий дефіцит котрих відчувався в країні. Однак на практиці все вийшло навпаки. Скорочення армії вимагало додаткових витрат на працевлаштування звільнених військовослужбовців. Ще більше їх потребувала конверсія ВПК, оскільки виробництво товарів широкого вжитку на військових лініях виходило надто дорогим. Таким чином, досягнути суттєвої економії на скороченні військових витрат не вдалося. Зате почали набирати обертів процеси розвалу армії та ВПК.
З іншого боку, зменшення воєнного протистояння із Заходом відкрило для СРСР шлях до іноземного кредитування. Радянське керівництво ухопилося за таку можливість, проте й ці кошти розчинялися в поточних витратах або ж просто "проїдалися". До того ж кредити - вельми небезпечне джерело покриття бюджетного дефіциту, оскільки борги потрібно повертати, і вони стають додатковим тягарем для економіки. Уже з 1989-1990 рр. західні країни відчули неплатоспроможність СРСР і почали згортати кредитування.
Наддержава перетворилася на банкрута. З довідки керівника Зовнішекономбанку СРСР Ю.Полетаева про стан платежів і розрахунків з іноземними державами в 1991 р.:
"В связи с крайним обострением платежной ситуации страна в течение года неоднократно оказывалась на грани неплатежеспособности... К концу октября 1991 года ликвидные валютные ресурсы были полностью исчерпаны, в связи с чем Внешэкономбанк СССР был вынужден приостановить все платежи за границу, за исключением платежей по обслуживанию внешнего долга".32
Аби уникнути банкрутства країни, Зовнішекономбанк СРСР протягом 1991 р. розпродавав золотий запас, "заморозив" валютнізаощадження громадян, кошти підприємств, національних республік. Однак ситуація нагадувала замкнене коло. Зовнішні борги вже перевищували $70 млрд., тобто в 2-2,5 рази більше за річну суму експорту.33 Тим часом, на думку спеціалістів, країна може мати нормальні зовнішні зв'язки лише за умови, якщо борги не перебільшують суму річного експорту, інакше - банкрутство.
Все це відбувалося на фоні катастрофічної нестачі продовольства в державі, починаючи з елементарного - хліба. Восени 1991 р.
Loading...

 
 

Цікаве