WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Розпад СРСР і здобуття Україною незалежності - Реферат

Розпад СРСР і здобуття Україною незалежності - Реферат

рішення Політбюро ЦК КПРС про збільшення видобутку нафти на 10 млн. т. понад затвердженого державного плану. Рішення диктувалося необхідністю закупівлі 42 млн. т. пшениці в Канаді та США, за котру не було чим платити. Це поставило нафтодобувну галузь в екстремальне становище, з котрого вона вже так і не вибралася аж до свого розвалу на межі 1990-х. Адже потреби СРСР в закордонних закупівлях постійно зростали. Про їх масштаби свідчить хоча б такий факт. У 1984 р. під час керування К.Черненка СРСР закупив 45,5 млн. т. зерна та зернових продуктів, 484 тис. т. м'яса та м'ясних продуктів, понад 1 млн. т. тваринного жиру та олії, інших продовольчих товарів на загальну суму 8 млрд. рублів у вільно конвертованій валюті. Для цього відправили за кордон більше 300 т. золота, великі валютні надходження від продажу газу, нафти, лісу, іншої сировини.9 Країна посилено "проїдала" своє майбутнє.
Говорячи про ефективність використання валютних коштів, вилучених від експорту сировини на початку 1980-х рр., академік С.Шаталін зазначає:
"Высокое начальство все менее и менее рационально пыталось разобраться в том, что же все-таки делать с пока еще текущими в СССР нефтедолларами... Но мы, макроэкономисты, знали, что экономическая ситуация неуклонно ухудшается, темпы роста валового национального продукта и национального дохода падают, доля интенсивных факторов в них снижается... Некомпетентность и непрофессиональность, увы, стали печальным знамением времени".10
Тим часом на Заході зробили правильні висновки з двох нафтових криз у Європі 1973-1974 та 1979-1980 рр., коли відбулося різке підвищення цін на енергоносії. Було запроваджено низку заходів щодо їх використання і економії, розгорнуто широке впровадження енергозберігаючих технологій. Ціни на енергоресурси - головну статтю радянського експорту - почали знижуватися, особливо з 1983 р., хоча фізичні обсяги експорту нафти і газу змін не зазнали. СРСР намагався компенсувати скорочення валютних надходжень збільшенням експорту інших ліквідних ресурсів, зокрема, золота. Загалом у повоєнні роки СРСР тільки за хліб заплатив біля 12 тис. т. золота! А ще закуповувалася маса іншого продовольства. Наприклад, лише в 1977 р. і лише на "додаткові" поставки м'яса Політбюро було змушене піти на додатковий продаж за кордоном 42 т. золота. Генсек М.Горбачов у своєму виступі на XXVIII з'їзді КПРС зазначав з цього приводу:
"Уже к началу 80-х годов было ясно, что наше видимое благополучие держится за счет варварского, расточительного использования природных и человеческих ресурсов. Можно прямо сказать, что мы очень скоро попали бы в катастрофическое положение с непредсказуемыми последствиями"11
Звичайно, подібний стан справ не міг тривати довго. Вже у 1980-ті рр. зменшення валютних надходжень призвело до того, що у Радянського Союза зникли кошти на закриття багаточисельних "дірок" в економіці. Саме тут країна і відчула наступ кризи, уникнути якої можна було тільки двома шляхами. Одним з них було здійснення фундаментальних економічних реформ. Проте це було малоймовірним, оскільки економіка у нас визначалася ідеологією, а комуністична ідеологія взагалі не піддавалася реформуванню. Крім того, будь-які реформи потребують додаткових витрат, а вільних коштів як раз не було.
Другим шляхом було зменшення витрат, спроба "жить по средствам", аби віднайти кошти на підтримку економіки та її поступову модернізацію. І в цьому сенсі цікаво було б розглянути структуру радянських витрат, котра проллє додаткове світло на причини неспроможності СРСР подолати кризу та його остаточного розвалу.
* * *
Найбільшою статтею витрат протягом історії СРСР залишалася військова тема. В останні десятиріччя існування країни вона поглинула більше третини загальних радянських витрат. Тривале наздоганяння американців у галузі озброєння в 1970-ті рр. ознаменувалося досягненням нетривкого військового паритету. Це коштувало СРСР такої супермілітаризації економіки, що загрожувало їй деградацією.
Радянський військово-промисловий комплекс охоплював космічну галузь (на 80%), атомну промисловість, міністерства середнього машинобудування, радіопромисловості, авіа- та суднобудування, декілька сотень ремонтних заводів міністерства оборони тощо. Взагалі-то кажучи, в СРСР дуже важко було знайти галузь, котра не мала б відношення до військових замовлень. Навіть на підприємствах харчової промисловості лінії з виробництва звичайних макарон легко переорієнтовувалися на виробництво набоїв. Тільки в УРСР до оборонного промислового комплексу належали 205 промислових об'єднань та підприємств, 139 науково-дослідних проектних організацій, а загалом в Україні військові замовлення виконували 750 підприємств, котрі виробляли 17% оборонної продукції СРСР.12 В цілому до складу радянського ВПК відносилися понад 60 тис. підприємств.13
У ВПК зосереджувалися найкращі ресурси всіх видів. Тільки розробка озброєнь гарантувала можливість необмеженого фінансування. Однак при цьому радянський ВПК залишався таким самим неефективним, як і взагалі вся радянська директивна економіка. Щоправда, тут були свої специфічні причини. Надмірна секретність і неконтрольованість заважали перевірити ефективність витрат, через що використання коштів було нераціональним. За таких умов озброєння для держави виходило буквально золотим. Переживши страхіття ІІ-ї світової війни, СРСР не жалів коштів на оборону, але, як виявилося, замість безпеки одержав "священну корову" - ненажерливий ВПК.
Значних коштів вимагало також утримання та бойова підготовка найбільшої у світі армії. СРСР мав 240 дивізій, з яких 7 повітряно-десантних і 52 танкових.14 Наприкінці 80-х рр. у Збройних Силах з урахуванням внутрішніх, прикордонних і залізничних військ, проходили службу 6 200 тис. чол. На їх озброєнні перебували 63 900 танків, 66 880 гармат і мінометів, 76 520 бронемашин, 12 200 бойових літаків і гелікоптерів, 435 одних лише крупних бойових кораблів.15
Гарне уявлення про масштаби гонки озброєнь і ступінь напруження економіки дає кількість ядерного озброєння. Якщо в 1962 р. СРСР мав трохи більше 300 ядерних боєприпасів, то на початку 1980-х рр. загальні запаси ядерної зброї в Радянському Союзі сягнули 40-50 тис. одиниць (!!!).16 Цього вистачало, щоб десятки разів знищити всю планету. Однак безглуздя тривало й надалі. У 1980-ті рр. розгорнулися інтенсивні роботи над системами космічних озброєнь. Зокрема, саме в їх інтересах працювала більшість радянської пілотованої космонавтики. Фахівці заговорили про орбітальний театр воєнних дій, начебто було замало Європейського, Атлантичного, Далекосхідного та інших на Землі. Відповідно космічних висот сягали й військові витрати.
Слід зауважити, що понад 600 тис. радянських військовослужбовців постійно знаходилися поза межами СРСР. А разом з членами офіцерських сімей та цивільними службовцями їх чисельність сягала 1 200 тис. чол. Облаштування такої кількості людейзакордоном вимагало додаткових витрат. Вони були настільки значними, що генсек Л.Брежнєв у 1968 р. у розмові з першим командуючим радянськими військами в Чехословаччині (Центральної групи військ)
Loading...

 
 

Цікаве