WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історичні особливості становлення України та Росії - Реферат

Історичні особливості становлення України та Росії - Реферат

нарада, яка підвела остаточну риску під формуванням політичне вивіреної концепції існування "давньоруського народу". Й першопочатковий нарис, зроблений В.Мавродіним, розкритикували інші авторитетні дослідники. Надто вже помітними були багаточисельні суперечності в політичному, культурному, мовному житті Русі.
Але через те, що концепція "давньоруського народу" дуже добре вписувалася в процес формування "нової історичної спільноти радянського народу", влада жорстко припинила будь-які наукові дискусії з цього приводу. У "Тезисах о 300-летии воссоединения Украины с Россией (1654-1954 гг.)" Центральний комітет КПРС урочисто проголосив, що "російський, український і білоруський народи ведуть своє походження з єдиного кореня - давньоруської народності, яка утворила давньоруську державу - Київську Русь". Однією цією фразою влада "вирішила" питання, і наукова розробка складних проблем історії Київської Русі була фактично закрита на десятиріччя.
Пануюча точка зору була викладена у восьмитомній "Історії Української РСР". Зокрема, стверджувалося, що в кінці IX ст. "з утворенням і розвитком держави (Київської Русі - авт.) відбулось і складання давньоруської народності, яка стала новою, вищою формою етнічної спільності порівняно до роду і племені".12 Що ж стосується власне історії українського народу, то наука тепер доводила, начебто і після розвалу Київської Русі давньоруська етнічна єдність зміцнювалася. Більше того, виявили, буцімто й у ХVІ-ХVП ст. українці та росіяни вважали себе єдиним народом, тому в 1654 р. з радістю "возз'єдналися".13
Про "возз'єднання" 1654 р. мова ще піде нижче. Ця тема також належить до улюблених пропагандистських штампів російської політики. А от від створеної на замовлення партії концепції "давньоруського народу" російська наука не відмовилася і досі:
"Во времена феодальной раздробленности, междоусобиц и монголо-татарского ига по-разному стала складываться судьба различных частей Русской земли. Постепенно на основе прежней древнерусской народности оформилось три новых народа: русский (или великорусский), украинский и белорусской - при всей своей близости все-таки со своими особыми типами культур. Междуречье Оки и Волги и Новгородско-Псковская земля явились центром развития великорусской народности и русской культуры".14
Щоправда, виникало чимало суперечностей, котрі було непросто пояснити. Наприклад, питання різниці в мовах: "До XIV в. был единый восточнославянский язык, называемый древнерусским. Будучи единым по происхождению и характеру, он получал на разных территориях местную окраску, выступая в диалектных разновидностях".15
Отже, він був різний, але єдиний. Це типовий приклад підходу до історії з позицій ленінської діалектики. З часом науковці на догоду владі стали уникати навіть самої назви Київська Русь, заміняючи її нейтральною "Древняя Русь". У Росії і сьогодні продовжують оперувати цим терміном, уникаючи незручного "Київська". Також аби нівелювати назву "Київська Русь" в російській історіографії з'явився термін "Новгородсько-київська Русь". Академік НАН України П.Толочко в одному з своїх інтерв'ю зауважував з цього приводу: "Небезопасным было само название "Киевская Русь". Парадокс - придумано где - в Петербурге, в Москве, а у нас считалось сродни украинскому национализму. Вот и говоришь эзоповым языком, стараешься обойти. "Древняя Русь" скажем".16
Або ще один характерний момент. Як відомо, на перших монетах Київської Русі, що карбувалися за князювання Володимира Великого, містилося зображення тризуба. Через це за радянських часів вигляд монет Володимира намагалися не публікувати. Член-кореспондент НАН України, історик, спеціаліст з нумізматики М.Котляр нещодавно згадував, чому так робилося:
"Ну естественно, чтобы в идеологическом отделе ЦК не заметили тризуба. За это, как за проявление буржуазного национализма, полагался, как минимум, партийный выговор. И если в Киеве подобные монеты можно было попробовать выставить в музее, то во Львове это совершенно исключалось. В тамошнем музее их выставляли только лицевой стороной, на которой изображен князь. Помню, студенты удивлялись: монеты же все одного типа! А они отличались обратной стороной, где тризуб".17
Як бачимо, один факт наявності тризуба на старовинній монеті сприймався як загроза концепції "Стародавня Русь - Московське князівство - Російська імперія - СРСР". Адже, по-перше, ставив під сумнів російську приналежність історичної спадщини Київської Русі, а по-друге, нагадував українцям про їх державність. Так виникли політично неблагонадійні зображення князівських монет.
На такому тлі дуже важливим є те, що навіть за радянських часів поодинокими науковцями робились спроби заперечити існування давньоруського народу. У 1968 р. М. Брайчевський у своїй праці "Походження Русі" заговорив про роль антів в українському етногенезі, про Русь як період розвитку трьох окремих народів. А К. Гуслистий наважився прямо стверджувати, що давньоруська народність не була стійкою спільністю й у період феодальної роздробленості почала розпадатися.
Це сприймалося як опозиція. Науковців, котрі не погоджувалися з офіційним поглядом на історію Київської Русі, таврували як "буржуазних націоналістів". Про серйозну наукову дискусію не йшлося. Чому так?
А пов'язано це з тим, що при відмові від офіційних штампів при дослідженні історії Київської Русі, настає невідворотний висновок: росіянам доведеться відмовитися від традиційних поглядів на Київську Русь як "колиску трьох братніх народів" (чи навіть лише самих росіян) і шукати іншої "колиски" свого народу. Недарма ж бо великий російський поет О. Пушкін писав, що "древняя Россия найдена Карамзиным, как Америка Колумбом".18
Інтуїтивно такого висновку доходять деякі російські історики й політики, зокрема, прихильники "євразійства". Остання монографія Л. Гумільова "От Руси к России", що описує етногенез східноєвропейських народів, закінчується на XVII ст. На думку дослідника саме тоді відбулося об'єднання російського і українського народів у єдиний "русский", або ж євразійський суперетнос. Ніяких давньоруських народів не згадується, оскільки об'єднавчі процеси на Русі були надто слабкими, щоб призвести до утворення якоїсь єдиної народності. Що ж тоді представляла собою Київська Русь?
* * *
Твердження про Київську Русь як "колиску трьох братніх народів" не витримує елементарної критики. Усі європейські середньовічні письмові джерела говорили про Русь виключно як про Київську землю, "Land zu Kieven" за етнонімом з німецької "Пісні про Нібелунгів". Змушена це визнавати і сучасна російська історична наука:
"Киевское княжество и Русская земля (узкое значение этого понятия, обозначающего территорию в Среднем Поднепровье вокруг Киева.. .)"19
Ще б пак. Адже стародавні пам'ятки, як-от перший Новгородський літопис, дуже частоговорили про поїздки новгородців "на Русь" в розумінні поїздок до Києва, Чернігова, Переяслава. Так само "їздили на Русь" з Суздалі, Володимира та інших міст майбутньої Росії, приєднаних до Київської держави лише завдяки

 
 

Цікаве

Загрузка...