WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історичні особливості становлення України та Росії - Реферат

Історичні особливості становлення України та Росії - Реферат

мессианских народов". Але по-перше, вони знаходять чималий відгук в Росії, і не лише серед звичайних російських шовіністичних кіл типу Затуліна, Жириновського, фашистів з РНЄ та їм подібних. Наприклад, лідер найінтернаціональнішої у світі Компартії РФ Г.Зюганов повідомив:
"Росія здавна усвідомлювала себе наступницею й охоронцем імперського спадку. "Москва - третій Рим" - так гранично стисло визначив багатовікову спадкоємність російської державної ідеї інок Філофей ще на межі ХV-ХVІ віків".82
І висновок: "Імперія - історично та геополітично обумовлена форма розвитку Російської держави".83
А по-друге, еліта російської армії - її генштаб - переконана в особливій імперській місії Росії. Російський політолог В.Мінін пояснює, що генштаб у Росії "це єдине місце, де займалися і займаються геополітикою як наукою, як технологією".84 Між іншим, робота О.Дугіна написана при допомозі начальника кафедри стратегії Військової Академії Генерального Штабу Російської Федерації генерал-лейтенанта Н.Клокотова. І пропонуються сформовані ними геополітичні постулати й технології в якості геополітичної доктрини Росії, тобто довгострокової стратегії її розвитку.
І треба зазначити, що ці зусилля не проходять марно. Чергове "збирання" земель Росією розпочалося незабаром після розвалу СРСР. 9 липня 1993 р. Державна Дума Росії прийняла постанову про російський статус Севастополя. А 15 березня 1996 - майже в річницю загальнорадянського референдуму про збереження СРСР - дума прийняла постанову "Об углублении интеграции народов, объединявшихся в СССР". Нею скасовувалася дія постанови Верховної Ради РРФСР про денонсацію угоди про створення СРСР, а також підтверджувалася юридична сила референдуму від 17 березня 1991 р.:
"Соглашение о создании СНГ не имело и не имеет юридической силы в части, относящейся к прекращению существования СССР".
Не менш символічним виглядають і рішення Держдуми від 8 грудня 2000 р. - у дев'яту річницю Біловезьких угод. Збройним силам Росії офіційно повернули червоні прапори, тоді як державі - герб у вигляді царського двоголового орла і колишній радянський гімн на музику Александрова. Між іншим, в гербі Росії є три корони, котрі означали власне Росію, Польщу і Фінляндію. Як це пов'язується із сучасністю? І як пов'язати з царським гербом музику колишнього "Маршу партії більшовиків" сталінської епохи?
Сам президент Росії В.Путін 4 грудня 2000 р. зауважив, що не може погодитися "ни умом, ни сердцем" з відмовою від радянського гімну. Адже це є поєднанням історії Російської імперії з історією СРСР, ознакою відродження Великої Росії. То що, розвиток Росії уходить на чергове коло? Росія повертається до "збирання земель", тільки із завданням "превзойти" СРСР?
3. Історичні особливості становлення України
Притаманні росіянам особливості історичного розвитку будуть краще зрозумілі, якщо виствітлити деякі відмінності, що відрізняють від них історію українців. Не ставлячи собі завданням висвітлити всю історію України (а в цьому, власне, і немає потреби), зупинемося лише на окремих проблемах, котрі так чи інакше торкаються нашої головної теми: сучасних політичних спекуляцій на спадщині Київської Русі та спільності історичних доль двох народів.
* * *
Формування українського етносу. Намагаючись пояснити причини знаходження історичного ядра Київської Русі поза межами російських етнічних територій, окремі дослідники старанно доводили, що українці з'явилися приблизно у XVI ст. із полонізованих росіян. Зрозуміло, сам давньоруський народ у первісному вигляді зберігся лише на Московській Русі, де не поширювалася влада литовських князів і королів Річі Посполитої.
Щоб знайти подібні думки, не варто заглиблюватися до праць М. Погодіна і його послідовників часів царської Росії. Достатньо взяти до рук окремі сучасні "дослідження", навіть видані в Україні:
"Итак, возникновение украинского языка - это следствие ополячивания славянорусского языка".85
"...В результате сильнейшей полонизации славянорусского языка в сельских местностях отторгнутой врагами юго-западной части Руси (будущей Украины) постепенно выработался новый диалект, который сейчас принято называть украинским языком".86
Відповідно до цього, наступна русифікація українців подається як ненасильницький процес "відчищення" росіян від польських нашарувань. Мовляв, тільки еліта та частина селян засмітила свою мову полонізмами, утворивши новий діалект російської. Проте більшість населення Малоросії зберегла "русскую" мову.
Однак, вибачте, у ХVIII-ХIХ ст. практично вся російська еліта була франкомовною. Дворяни наймали французів вчителями для своїх дітей, щоб згодом віддати їх продовжувати навчання до так званих пансіонів. Мода на все французьке як вище, культурне, вишукане, порівняно з російським, залишила в російській мові тисячі французьких слів. До того ж не специфічних термінів, а звичайних слів щоденного вжитку: "азарт", "амплуа", "армия", "атака", "афиша", "бивуак", "брюнет", "брошюра", "департамент", "жетон", "кавалерия", "ресторан", "флаг" та багато-багато інших. Дійшло до того, що суцільна франконізація еліти стала джерелом загрози для російської мови. Знадобився гнівний протест літераторів із засудженням тих, хто цурався рідної мови, аби відвернути небезпеку. Згадаємо хоча б "Горе от ума" О.Грибоедова. Однак на підставі такого поширення французької мови ніхто не говорив, що російська є її діалектом. Чому ж звучать подібні заяви щодо української мови через її схожість з польською?
* * *
Базуючись на засадах існування єдиної давньоруської народності, з'явилася теза про поступове формування з її окремих частин під впливом різних історичних доль трьох східнослов'янських народів:
"Лишь в ХШ столетии нашествие татар, а вслед за тем поляков и литовцев, временно разбило одноцельный русский поток на два рукава".87
Як правило, визначальним фактором в формуванні етнічноївідмінності українців від росіян вважається їх перебування під політичною владою інших держав. Щоправда, ніколи не пояснювалося, чому попри 300-річне перебування в складі єдиної держави з російською владою, попри русифікацію, етнічні особливості українців так і не стерлися? Напевно тому, що довелося б визнати: етногенези росіян і українців з самого початку були все ж таки різними процесами, оскільки спільні риси не переважали відмінностей.
Немає жодних сумнівів у автохтонності і спадкоємності матеріальної та духовної культури населення України з прадавніх часів. Етнографічні риси українців формувалися протягом багатьох віків, починаючи з найдавніших археологічних культур, так званих Трипільської, Чорноліської, Черняхівської та інших, знайдених науковцями на стародавніх східнослов'янських землях. Цей процес мав чимало віхових етапів. Зокрема, М.Грушевський надавав особливого значення прадержаві антів, котрих він вважав безпосередніми предками українського народу.88 Інші славісти звертали увагу на великий міжплемінний союз східнослов'янських племен, об'єднаних навколо дулібів. Він існував у VI ст. на території Волині та Прикарпаття.
Loading...

 
 

Цікаве