WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Коломия – від заснування до 19 сторіччя. Історія - Реферат

Коломия – від заснування до 19 сторіччя. Історія - Реферат

кімнати, а також кімнати для короткого відпочинку переїжджих подорожніх. Зберігся план однієї з таких корчем, з якого довідуємося, що складалася вона з сіней, житлової кімнати, власне корчми, комори, кімнати для гостей, заїзду, стіш а з жолобами для коней та вбиральні.
До громадських споруд належали й сільські в коли, яких в К-ні здавен було чимало. Рідко зустрічалося село, в якому не існувало б навчального закладу. В довіднику Д. Сачака "О школах руського народу" (1892) крім іншої інформації, подано список сіл К-ни, в яких відкритошколи: Княждвір, Ковалівка, Молодятин, Мишин, Печеніжин, Підгайчики, Загайпіль, Великий і Малин Ключеви, Хлібичин, Дятьківці, Корнич, Кортів, Кийданч, Матіївці, Сопів, Товмачнк, Вербіжі Вижній та Нижній, Замулинщі, Жукотин, Ліски, Лісна Слобідка та ін. - всього 70 сіл. Як і церкви, школи будувалися переважно в центрі села і являли собою хату, поділену на дві і" довшій, в одній з яких велося навчання, а в іншій - жив учитель. Десь з кінця 19 ст., за джерелами, будуючи школи, вже враховували й умови, в яких чає жити учитель і його половина школи вже членувався на кухню, спальню, комору, комірчину, де зберігалися наочні посібники й книжки. З поч. 20 ст., приблизно в 10 - 20 pp. в багатших селах школи будувалися значно видовженими, з багатьма вікнами, з умивальній ом, вбиральнею, а навіть й окремою кімнатою тля відпочинку тих дітей, що доходили до школи з ху-торів. Вже в новіші часи майже в кожному селі К-ни збудовано одно- і двоповерхові типові школи, конструкція яких тісно пов'язана з народними традиціям I.
Церкви К-ни переважно дерев'яні. Дуже давніх серед них мало. Є церкви, збудовані в 17-18 ст :т., але більшість у 19 - поч. 20 ст.ст. Як і всі дерев'яні церкви Гуцульщини, наші церкви в переважній більшості одноверхі, рідше зустрічаються три - й п'ятиверхі. У плані всі вони хрещаті й поділяються на п'ять тинів. Згідно з цим поділом всі вони в плані утворюють або рівнораменний хрест, або ж хрест зі скороченими боковими раменами й розширеним центральним зрубом. Серед них є й такі, в яких значно видовжений бабинець, але бокові рамена скорочені
З обстежених понад 50 церков К-ни видно, що чим старша за віком церква, тобто, не пізніше кінця 18 ст., тим менша вона за розміром і в більшості н лежить до тих церков, що в плані утворю оті, рівнораменний хрест. Церкви здебільшого поставлені на краю села, рідше - в центрі. У такому впік/псу церква становить ядро поселення. Більшість церков обнесені дерев'яним, або металевим парканом. У багатьох селах біля церкви розташований і цвинтар. Подекуди такий архітектурний ансамбль доповнюється дзвіницею, що стоїть біля церкви. Як покрівельний матеріал, використовується ґонт, в новітні часи - бляха. В мурованих церквах, що повстали останніми роками на місці зруйнованих або спалених, можна помітити східний тип церкви, проте з відчутими західними шишками і елементами традицій дерев'яної народної архітектури.
Дзвіниці К-ни, як і по всій Україні, належать до найстаріших зразків дерев'яного буд-ва. їх зводили і зводять далеко від церкви, але в її межах церковної огорожі. Своїм походженням дзвіниці сягають готичної доби і витворилися з оборонних веж, що трипалий час служили, за недостачею церков, для релігійних потреб.
Пуду валися дзвіниці з твердих порід дерева. Це давало можливість не зносити їх навіть при значному пошкодженні, а замінювати ту чи іншу пошкоджену частину. Тому й ар-ні форми дзвіниць зазнали мало змій, що сприяло збереженню їхнього архаїчного вигляду.
За конструкцією, дзвіниці К-нн у переважній снопі більшості належать до типу квадратних, двоярусних, нижня частина поставлена в зруб, що стоїть на грубих підвалинах, а верхня дроблена в каркас. Нижня частина від горішньої відділяється широким піддашшям, а завершується дзвіниця високим дашком. Є також на К-ні і триярусні дзвіниці, верхня частина яких прикрашена різноманітною аркатурою. Деякі дзвіниці мають драбини в середині зруба, а деякі - ззовні, і щоби дзвонити - треба добутися на другий поверх по окремій зовнішній драбині.
До громадських споруд слід віднести й каплички, що зводилися у кожному селі, містечку, великих і малих містах. Майже всі воші були свого часу знищені комуністичною владою, а ті, що збереглися, дійшли до нас у понищеному стані. Будувалися каплички на цвинтарях і при дорогах. В тих, що розташовувалися в межах кладовища, справлялися панахиди, поминальні обіди тощо. Придорожні каплички були уособленням побожності громадян і підтверджували розвиток придорожніх хрестів. Щоби захистити від вітру, дощу чи снігу хрест і свічку спочатку ставили на чотирьох стовбах над ним невеличкий дашок, а згодом - і стіни. Будувалися каплички з дерева, рідше - з цегли. Тепер на місці зруйнованих капличок будуються нові. Як і колись, їх прикрашають ззовні різноманітною різьбою, дах покривали ґонтами, а тепер - бляхою. Всередині каплички роблять на стіл, на якому ставлять хрести, образи, фігурки святих, свічки. В новітні часи стіни прикрашають образами, ; які виконані, як самодіяльними, так і фаховими малярами.
Уздовж доріг з давен клали придорожні хрести, або фігури. Причини тут були різні. Ставили ті хрести па місці зруйнованих поганських капищ, біля криниць, річок та струмків на спомин про хрещення; на роздоріжжі, де хтось помирав наглою смертю; ставили па честь визначних подій в житті громади - знесення панщини, відмова вживати горілку, на Божу славу то-що. Хрести виготовляли з дерев твердих порід, вирізьблювали з Граніту, мурували з цегли або каменю. Були вони різної форми - від простих до складніших, прикрашених фігурами святих, написами, або орнаментом.
К. належить до найдавніших міст Галичини. На карті українських земель 11 - 13 ст.ст. серед двадцяти тодішніх міст бачимо и К. Проте джерел, що могли б розповісти про будівництво та ар-ру того періоду, маємо мало. Єдиним свідченням і про існування поселення в межах старої К. можуть бути висновки археологічних досліджень, проведених Я. Пастернаком в околицях Корнича (1935 - 36). Під час цих досліджень виявлено досить велике поселения періоду мальованої кераміки (2500 -2000, pp. до Р.Х.), котре містилося в природно укріплених місцях "Корнів" та "Пасічна". Знайдені тоді рештки декількох жител, серед котрих найкраще збереглися три, які свідчили, що в плані вони були однокамерними, стіни складалися з дерева й обмащувалися глиною. Підлої и викладали камінними плитами. В куті однієї хати розміщено вогнище, що "...складене трьома шарами плиток, кожна з яких підмащена тонкою верствою жовтої глини". В урочищі "Козина" вчені розкопали два однокамерні житла, стіни котрих також були дерев'яними :і підмащені глиною. В куті однієї з хат "...знайдено куски
Loading...

 
 

Цікаве