WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна у міжвоєнних 1920-1930-х роках - Реферат

Україна у міжвоєнних 1920-1930-х роках - Реферат

здійснювала колонізаторську й асиміляторську політику. Землі роздавали поневолювачам, переслідувалась українська мова, культура. Під тиском дискримінації, у пошуках кращої долі частина українців емігрувала до Америки і навіть далекої Австралії.
Українське населення піднімалось на боротьбу проти гнобителів, яку очолювали політичні партії та громадські організації.
Комуністична партія Західної України (КПЗУ). Заснована як Компартія Східної Галичини у лютому 1919р. 3 червня 1921р. увійшла до складу Компартії Польщі. У жовтні 1923р. перейменована в КПЗУ. У 1938р. виконком Комінтерну прийняв рішення про розпуск КПЗУ як "фашистських агентів". Усі її члени репресовані.
Українська військова організація (УВО). Заснована в 1920р. колишніми членами української галицької армії. Діяла нелегально, головний метод боротьби - терор. Вчинила низку замахів на польських діячів. Після виникнення у 1929р. ОУН, приєдналась до неї. Лідер - Є. Коновалець.
Українська соціал-демократична партія (УСДП). УСДП у 1923р. заявила про перехід на радянську платформу, тобто підтримала Радянську Україну, що призвело до ліквідації партії. Наприкінці 1928р. УСДП відновила свою діяльність. До голодомору 1932-1933 рр. залишалась на старих позиціях. Лідери - М.Ганкевич, В.Старосольський.
Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО). Заснована у липні 1925р. у Львові. Лідер Д.Левицький. В партії було чимало прихильників СРСР у зв'язку з процесом "українізації" у Радянській Україні. Деякі члени УНДО заснували Українську партію праці з виразнішою орієнтацією на СРСР. Лідер - В.Будзиновський. Після голодомору 1932-1933 рр. в Україні радянофільські настрої згасли.
Українська соціалістична радикальна партія (УСРП). Українська радикальна партія. Лідери - Л.Бачинський, І.Макух. У 1926р. об'єдналися з організацією українських соціалістів-революціонерів на Волині, змінивши назву на УСРП. Виступили проти орієнтації як на СРСР, так і на еміграцію на чолі з Є.Петрушевичем.
Організація українських націоналістів (ОУН). ОУН виникла наприкінці січня 1929р. на з'їзді у Відні. Ідеологами ОУН стали Д.Донцов та В.Липинський. Головним засобом досягнення самостійної України ОУН вважала збройну боротьбу на засадах "революційного націоналізму". Значною мірою спиралася на студентство, діяла нелегально. Здійснила ряд терористичних замахів на польських урядовців. У 1929-1938 рр. ОУН очолював Є. Коновалець.
Українська католицька партія (УКП). Частина греко-католицького духовенства, яка підримувала УНДО, протягом кількох років називалася "Українською християнською організацією" (УХО) та "Українською католицькою організацією" (УКО). У 1923р. була утворена УКП. Проводила угодовський курс щодо Польщі, підтримувала П. Скоропадського як кандидата на українську владу. У 1936р. була розпущена. Лідери - О.Назарук та Г.Хомишин.
Активізація національно-визвольного руху на Закарпатті призвела до того, що 11 жовтня 1938 р. Закарпаття від Чехословаччини отримало автономію. Виникло територіальне державне утворення під назвою Карпатська Україна.
Уряд, очолюваний Августином Волошиним, розпочав активну розбудову держави. Проводиться українізація освітньої системи, видавничої справи та адміністрації, налагоджується робота промисловості, транспорту, торгівлі. За активної допомоги ОУН формуються збройні сили молодої держави - Організація оборони "Карпатська Січ", ака нараховувала 5 тис. бійців. Провідні оунівці Михайло Колодзінський, Роман Шухевич ( майбутній командир УПА), Зенон Коссак та ін. увійшли до Генерального штабу Карпатської Січі. Це занепокоїло Угорщину, яка претендувала на ці території, та Польщу, що боялася посилення українського національно-визвольного руху в безпосередній близькості від своїх кордонів. З метою послаблення українських впливів поляки проводили диверсійні акції на території Карпатської України. Спецпідрозділи польської військової розвідки, переодягнувшись в уніформи січовиків, тероризували місцеве населення, чинили диверсії у населених пунктах та на дорогах, намагалися дискредитувати українську владу в очах закарпатців. Про достовірність цих фактів свідчать розсекречені в середині 1990-их років трофейні документи, які знаходились в московському Особливому архіві і стосувалися діяльності 2 відділу польського Генерального штабу. Подібні диверсії чинилися у 1940-их роках радянськими спецслужбами проти УПА.
У зовнішній політиці уряд А.Волошина орієнтувався на підтримку і допомогу Німеччини. Однак, А.Гітлер після Мюнхенської змови 1938 р. вирішив передати Закарпаття Угорщині, щоб залучити її до своїх агресивних планів.
Агресія розпочалась у ніч з 14 на 15 березня 1939 р. Німецькі війська вдерлись на територію Чехословаччини, а угорські - Закарпаття.
У такій критичній ситуації 15.03.1939р. сейм у Хусті проголосив повну державну самостійність Карпатської України, прийняв Конституцію, де визначалась назва держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державна мова (українська). Державними було визнано герб (ведмідь на лівому червоному півполі й чотири сині та три жовті смуги у правому півполі й тризуб із хрестом на середньому зубі), жовто-блакитний стяг і національний гімн "Ще не вмерла Україна". Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прим'єр міністром нового уряду Ю.Ревая і звернувся до Німеччини з проханням прийняти Карпатську Україну під свій протекторат. Німецький уряд дав негативну відповідь і рекомендував не чинити опору угорським військам, а бійцям Карпатської Січі негайно капітулювати. Після запеклих боїв і значних втрат, угорські війська 16.03.1939 р. захопили Хуст - столицю, а з 18.03.1939 р. більшу частину території Карпатської України. У гірських районах Карпатської України загони "Карпатської Січі" продовжували вести нерівну боротьбу з ворогом ще до кінця травня 1939р. Президент республіки А.Волошин разом з урядом емігрував за кордон і поселився у Празі.
За волю і державність у боях полягло близько 5000 закарпатців, кілька сотень галичан і волиняків, які прийшли їм на допомогу. Загинули командири Карпатської Січі Михайло Колодзінський та Зенон Коссак.
Коротке існування Карпатської України та її героїчна оборона були однією з найяскравіших сторінок в історії боротьбиукраїнців за відродження своєї державності.
Література
1. Бандера С. Перспективи української революції. - Мюнхен, 1978.
2. Беднаржева Т. Августин Волошин - державний діяч, педагог-мислитель. - Л., 1995.
3. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953. Кн.1-2.-К.,1994.
4. Богачевська-Хом'як М. Білим по білому. Жінки в громадянському житті України. 1884-1939. - К.,1995
5. Бойко О.Д. Історія України.- К., 2001.
6. Бульба-Боровець Т. Армія без держави. - Вінніпег, 1981.
7. Вегеш М. Карпатська Україна (1938-1939) - Ужгород,1993.
8. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. - Нью-Йорк, 1977.
9. Волковинський В. Нестор Махно. Легенда і реальність. - К., 1994.
10. Голод 1921-1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів.-К.,1993.
11. Голод-геноцид 1933 р. в Україні. : історико-політологічний аналіз соціально-демографічних та морально-психологічних наслідків. Міжнародна науково-теоретична конференція. Матеріали.- К., 2000.
12. Голод 1932-1933 років в Україні: причини та наслідки.-К.,2003.
13. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації Х1Х-ХХ століття. - К.,1996.
14. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. - К.,1993.
15. Довідник з історії України. А-Я / Підкова І., Шуст Р. - К., 2002.
Loading...

 
 

Цікаве